Постанова № 36240406, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року 11:54 № 826/17874/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005852203, №0005862203 від 04.11.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04 листопада 2013 року № 0005852203 та № 0005862203.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 21 жовтня 2013 року № 285/1-22-03-32104500.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 липня 2013 року № 347, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 та пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Грандбуд» (податковий номер 32104500) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сучасні Системи» (податковий номер 37240896) за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ «Алусто» (податковий номер 23167004) за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, ТОВ «Севхімбуд» (податковий номер 3835005338350053) за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 21 жовтня 2013 року № 285/1-22-03-32104500.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового кодексу:

- пунктів 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у сумі 156622,00 грн. у тому числі: жовтень 2011 року на суму 36975,00 грн.; січень 2012 року на суму 29637,00 грн.; лютий 2012 року на суму 39628,00 грн.; червень 2013 року на суму 50382,00 грн.

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток у сумі 115 249,00 грн. у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 42521,00 грн.; за I квартал 2012 року на суму 72728,00 грн.

На думку податкового органу, операції між ТОВ «Грандбуд» та ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 листопада 2013 року № 0005852203 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Грандбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195777,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 156622,00 грн., за штрафними санкціями - 39155,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 листопада 2013 року № 0005862203 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «Грандбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 341775,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 227850,00 грн., за штрафними санкціями - 113925,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Грандбуд» та ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Грандбуд» (Замовник) та ТОВ «Сучасні системи» (Виконавець) укладено Договір № 18 від 01 вересня 2011 року на проведення будівельних робіт по реконструкції, розширенню та переобладнанню Молокозаводу в с. Пірнове по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської обл. в міні пивоварений комплекс та за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року ТОВ «Сучасні системи» виконано будівельно-монтажних робіт на суму разом з ПДВ 221850,00 грн.

Згідно Договору № 18 від 01 вересня 2011 року, договірної ціни довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2011 року та акту виконаних робіт № 2 за жовтень 2011 року ТОВ «Сучасні системи» виконано будівельно-монтажних робіт на суму разом з ПДВ 221850,00 грн.

В свою чергу, ТОВ «Сучасні системи» виписано на адресу позивача податкову накладну № 3117 від 31 жовтня 2011 року на суму 221850,00 у тому числі ПДВ 36975,00 грн., яка зареєстрована у встановленому порядку у реєстрі виданих та отриманих накладних.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім цього, як встановлено судом, між позивачем та (Замовник) та ТОВ «Алусто» (Підрядник) укладено Договори № 21 від 28 жовтня 2011 року та № 24 від 14 листопада 2011 року на проведення робіт по улаштуванню цементної стяжки в приміщеннях надбудови існуючої адміністративно-офісної будівлі ВАТ «Київтекстиль» по вул. Гайдара, 50 за періоди з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року та з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року; та на проведення будівельних на об'єкті «Роботи по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірново, по вул. Київській, 15 Вишгородського р-ну Київської обл. в міні пивоварний комплекс» та за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року.

Згідно Довідки про вартість виконаних робіт /та витрати/ за січень та лютий 2012 року, Актів приймання виконаних будівельних робіт за січень та лютий 2012 року, Договорів № 21 від 28 жовтня 2011 року та № 24 від 14 листопада 2011 року ТОВ «Алусто» виконано будівельно-монтажні роботи (додаткові роботи по ремонту на території та в приміщеннях будівлі ВАТ «Київтекстиль» по вул. Гайдара, 50) на суму разом з ПДВ 77082,00 грн., 100740,00 грн. та 237 768,00 грн. відповідно.

ТОВ «Алусто» виписано на адресу ТОВ «Грандбуд» податкові накладні від 31 січня 2012 року № 1, 26 січня 2013 року, 27 січня 2013 року та від 29 лютого 2012 року № 2911 відповідно, які зареєстровані у встановленому порядку у реєстрі виданих та отриманих накладних.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім цього, судом встановлено, що між Замовником (ТОВ «Грандбуд») та Підрядником (ТОВ «Севхімбуд») укладено Договір № 010104 від 01 квітня 2013 року на проведення робіт по будівництву надбудови існуючої адміністративно-офісної будівлі ТОВ «Київтекстиль» за адресою м. Київ, вул. Гайдара, 50 (захватка № 4) та Договір № 020104 від 01 квітня 2013 року на проведення будівельних робіт на території та в приміщеннях адміністративно-офісної будівлі ТОВ «Київтекстиль» за адресою м. Київ, вул. Гайдара, 50.

За період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2013 року ТОВ «Севхімбуд» виконано будівельно-монтажних робіт за Додатковою угодою № 2 від 03 червня 2013 року до Договору № 010104 від 01 квітня 2013 року на суму разом з ПДВ 111858,00 грн. та додатковою угодою № 2 від 03 червня 2013 року до Договору № 020204 від 01 квітня 2013 року на суму разом з ПДВ 190 434,00 грн.

Відповідно до умов договорів ТОВ «Грандбуд» отримано акти виконаних робіт за червень 2013 року №№ 1, 2 від 27 червня 2013 року.

ТОВ «Севхімбуд» виписано позивачу податкові накладні від 27 червня 2013 року №№ 46, 54, 47, 53, які зареєстровані у встановленому порядку у реєстрі виданих та отриманих накладних.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» - були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель; виробництва інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; установлення столярних виробів.

Згідно Ліцензії серії АВ № 557169 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» має право на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з Додатком).

Матеріали справи свідчать, що для здійснення власної господарської діяльності позивач орендує нежитлове приміщення (склад - бокси) та нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, (Хутір-Острів), вул. Камишинська, 4 загальною площею 115,0 кв.м., 40 кв.м. та 173,6 кв.м. відповідно до Договорів оренди від 31 грудня 2009 року № 31-12/09-01 та № 31-12/09-02 , укладених між ТОВ «Грандбуд» та ВАТ «Асфальтобетонний завод».

Оплата за зазначені Договори оренди здійснювалась у відповідності до протоколів про зарахування зустрічних заборгованостей від 30 грудня 2011 року, 17 січня 2012 року, 27 вересня 2012 року, 16 вересня 2013 року, 30 грудня 2011 року.

Судом встановлено, що будівельні роботи згідно вищезазначених Договорів, укладених із ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», замовлялись позивачем на виконання умов Договору підряду № 14-08-11 від 09 серпня 2011 року, за умовами якого Підрядчик (ТОВ «Грандбуд») зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника, а Замовник (ТОВ «Мега Буд Інвест») зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірнове, по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської обл. в міні пивоварний комплекс.

Згідно пункту 2.1. цього Договору та Системного розрахунку № 1 від 09 серпня 2011 року ціна договору з ПДВ складає 2003982,00 грн.

Згідно акту № 1 виконаних робіт по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірнове, по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської обл. в міні пивоварний комплекс ТОВ «Мега Буд Інвест» прийнято виконані роботи на загальну суму 591675,93 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» виписано на адресу ТОВ «Мега Буд Інвест» податкові накладні від 31 жовтня 2011 року № 13, від 26 жовтня 2011 року № 8, від 20 жовтня 2011 року № 7, від 11 жовтня 2011 року № 4, від 04 жовтня 2011 року № 1 на суму 591675,93 грн.

При цьому, на підтвердження вищезазначених господарських операцій позивачем надано картки рахунку 361, по контрагенту ТОВ «Мега Буд Інвест» за 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2011 року.

Слід звернути увагу, що матеріали справи свідчать, що позивачем придбавались будівельні матеріали (копії видаткових накладних містяться у справі) у контрагентів-продавців та привозились на об'єкти будівництва відповідно до товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи.

Як свідчать, копія акту № 1 виконаних робіт по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірнове, по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської обл. в міні пивоварний комплекс, що підписаний Замовником - ТОВ «Мега Буд Інвест», обсяг робіт співпадає із обсягом робіт та видом робіт, які виконувались ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» відповідно до укладених між ними та позивачем Договорів.

Також, судом встановлено, що будівельні роботи згідно вищезазначених Договорів, укладених із ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», замовлялись позивачем на виконання умов Договору № 1 від 03 січня 2013 року, укладеного між ТОВ «Київтекстиль» (Замовник) та ТОВ «Грандбуд» (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов даного Договору роботи по проведення будівельних робіт на території та в приміщеннях адміністративно-офісної будівлі ТОВ «Київтекстиль» за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 50, які Замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

Згідно Довідки про вартість будівельних робіт за червень 2013 року складає 351972,00 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» виписано на адресу ТОВ «Київтекстиль» податкові накладні від 30 червня 2013 року № 6 та № 5 на загальну суму 351972,00 грн.

При цьому, на підтвердження вищезазначених господарських операцій позивачем надано картки рахунку 361, по контрагенту ТОВ «Київтекстиль» за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

Слід звернути увагу, що матеріали справи свідчать, що позивачем придбавались будівельні матеріали (копії видаткових накладних містяться у справі) у контрагентів-продавців та привозились на об'єкти будівництва відповідно до товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи.

Як свідчать, копія акту виконаних робіт (прийняття робіт) обсяг робіт співпадає із обсягом робіт та видом робіт, які виконувались ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» відповідно до укладених між ними та позивачем Договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на встановлення, за результатом перевірок ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, оскільки такі висновки не впливають на діяльність позивача як суб'єкта господарювання у взаємовідносинах із контрагентами - покупцями.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 листопада 2013 року № 0005852203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 листопада 2013 року № 0005862203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», копії податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2013 року № 0005862203.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 листопада 2013 року № 0005852203, № 0005862203.

3. Судові витрати в сумі 458,80 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник