Постанова № 36240279, 13.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2013 року № 826/15496/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз ТЕК"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000272220, №0002732220 від 24.04.2013 рокуНа підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз ТЕК" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000272220, №0002732220 від 24.04.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 28.11.2013р. суд у відповідності до вимог ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Нафтогаз ТЕК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.03.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 08.04.2013р. №1213/22-221-36972537 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень :

- п.п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1., п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п. 135.5.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1.1. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 443 504,00 грн.

- п. 192.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 292 386,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002722220 від 24.04.2013р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 443 504,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 275 838,00 грн.

-№0002732220 від 24.04.2013р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 292 386 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 68 572,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що прийняті всупереч нормам Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податок на прибуток підприємств та податку на додану вартість були здійснені у зв'язку із:

- передачею права вимог боргів позивачеві за безоплатними правочинами, що є безповоротною фінансовою допомогою;

- невключенням позивачем до складу доходу як безповоротної фінансової допомоги за позовними вимогами, щодо яких закінчився строк позовної давності;

- відсутністю факта реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "НД Сервіс".

Так, між позивачем та ТОВ "Нафтогаз КАРД" укладено ряд договорів відступлення права вимог, відповідно до яких позивач набув права вимог щодо сплати грошових сум від контрагентів: ТОВ "Новел-Істейт", ТОВ "Оптима-Оіл", КП "Теплотранссервіс", ТОВ "Український процесинговий центр моніторингу надзвичайних ситуацій", ТОВ "Буклія", ТОВ "Лактоніс", ТОВ "ЛУКОЙЛ-Україна", ТОВ "Нафтова Будівельна Компанія".

Відповідно до п. 14.1.255 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно до п. 14.1.257. Податкового кодексу України фінансовою допомогою є допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів / або сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості / або сума заборгованості одного платника податків.

Згідно до п. 135.5.4 Податкового кодексу України до інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

З наданих позивачем договорів про відступлення права вимоги вбачається, що на позивача не покладено жодних зустрічних зобов'язань за договором, а тому суд приходить до висновку що вказані договори відносяться до догорів про надання безоплатної фінансової допомоги.

З огляду на наведе, вказані операції мають бути віднесені до складу доходів відповідно до п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.5.4 Податкового кодексу України, а тому висновок податкового органу є правомірним.

Також з акту перевірки вбачається, що згідно договору №11/04-2012 від 11.04.2012р., укладеного між Позивачем та ТОВ "НД ЛТД" позивач визнає наявність заборгованості перед ТОВ "НД ЛТД" у розмірі 838 030,58 грн. та зобов'язується на вказану суму заборгованості передати кредитору вексель (передано 11.04.2012р. згідно акту приймання-передачі).

Відповідно до договору №09/03-11 від 09.03.2011р. ТОВ "Нафтогаз КАРД" передало ТОВ "НД ЛТД" право вимоги від позивача сплати грошової суми в розмірі 6 158 341,45 грн. (з ПДВ). Згідно додаткової угоди №1 від 10.03.2011р. відступлення права вимоги та переведення боргу, проведення розрахунків між сторонами може здійснюватись із застосуванням векселів.

Згідно додаткової угоди №2 від 11.04.2012р. до договору сторони погодились провести залік зустрічних заборгованостей на суму 2 639 131,40 грн., а проведення остаточного розрахунку за цим договором на суму 2 043 300,05 грн. буде здійснено із застосуванням векселя, передача якого оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі від 11.04.2012р. б/н позивачем передано простий вексель серії АА №0638876 на суму 2 043 300,05 грн.

У той же час, ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2012р. по справі №5009/1666/12 порушено провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ "НД ЛТД".

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. по справі №5009/1666/12 ТОВ "НД ЛТД" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З судового рішення вбачається, що ТОВ "НД ЛТД" не здійснювало підприємницьку діяльність.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.09.2012р. по справі №5009/1666/12 ТОВ "НД ЛТД" ліквідовано.

Відповідно до п. 138.4 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 137.1 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно до п. 14.1.257. Податкового кодексу України фінансовою допомогою є допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів / або сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості / або сума заборгованості одного платника податків.

Згідно ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

На переконання суду, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів припиняється, внаслідок чого векселедавець повинен включити суму заборгованості за векселем до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу відповідно до п. 137.10 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, висновок податкового органу про заниження доходів від операцій з безнадійної заборгованості на загальну суму 2 881 331,00 грн. є правомірним.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 16.04.2012р. між позивачем та ТОВ "НД Сервіс" укладено договір №16/04-2012р. щодо робіт по допроектній експертизі об'єктів на суму 1 959 795,00 грн. (ПДВ - 326 632,00 грн.).

У той же час, згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 17.12.2012р. №1358/22-817/38021734 "Про неможливість проведення звірки ТОВ "НД Сервіс" встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій.

Висновки позивачем, викладені у вказаному вище акті не спростовані належними та допустимими доказами.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ "НД Сервіс".

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ "НД Сервіс" носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість і податку на прибуток є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення сум зобов'язання з вказаних податків відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій