Постанова № 36239887, 10.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/6345/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради юстиції Колесниченка Володимира Миколайовича про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Голови Вищої ради юстиції Колесниченка Володимира Миколайовича про зобов'язання виконати вимоги статей 38-40 Закону України "Про вищу раду юстиції" здійснити перевірку даних про дисциплінарний проступок суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Шилової Т.С., Зубара В.В., Романець Л.А. та надати матеріали перевірки до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року справу прийнято до провадження /том ІІ, а.с. 6/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що голова Вищої ради юстиції не здійснив належної перевірки за скаргою ОСОБА_1 на дії суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Шилової Т.С., Зубара В.В., Романець Л.А., внаслідок чого відповідачем допущено порушення статті 131 Конституції України, статей 83-88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статей 1, 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції". Зауважував, що постановою Вищого адміністративного суду України 17 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції Колесниченка Володимира Миколайовича про зобов'язання вчинити дії відмовлено, однак, у судовому рішенні звернуто увагу, що спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції як колегіального органу, а з її посадовою особою, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції на основі закону.

Позивач у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи наявні докази про те, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав /том ІІ, а.с. 21/.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи /а.с. 22/.

У своїх письмових запереченнях та поясненнях просив провести розгляд справи без участі представника, зазначав, що Голова Вищої ради юстиції не встановив підстав для реалізації власного права як члена Вищої ради юстиції на внесення подання у порядку статті 38 Закону України "Про Вищу раду юстиції" і для видачі доручення одному з членів Вищої ради юстиції на проведення перевірки відносно суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Шилової Т.С., Зубара В.В., Романець Л.А., оскільки, наведені у зверненні позивача відомості не свідчили про наявність у діях суддів ознак дисциплінарного проступку. Крім того, звертав увагу суду, що з 04 липня 2013 року Головою Вищої ради юстиції є Лавринович О.В. З огляду на викладене, вважає твердження позивача безпідставними та необґрунтованими та просить суд залишити позов без задоволення /том І, а.с. 48-50; том ІІ, а.с.9-12/.

З урахуванням даної явки сторін, суд звертає увагу на приписи частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Судом враховано, що провадження у даній справі відкрито судом 20 вересня 2013 року /а.с. 41-42/.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи по суті, зважаючи на те, що норма частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною і підлягає застосуванню судом, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами та за даної явки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

21 вересня 2012 року на адресу Вищої ради юстиції надійшла заява ОСОБА_1 щодо неправомірної поведінки суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Шилової Т.С., Зубара В.В., Романець Л.А. та прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України Вергізової Л.А., у якій зазначалося про ряд процесуальних порушень з боку зазначених суддів та прокурора, які, на думку позивача, мали місце. У заяві зокрема йшлося про пізнє отримання позивачем копії касаційної скарги прокурора на судове рішення у справі за його обвинуваченням, через що ОСОБА_1 не мав достатнього часу підготувати свій захист та надати на неї заперечення; про неправомірне прийняття судом даної касаційної скарги прокурора, незважаючи на порушення процесуальних строків її подання; про незгоду позивача із мотивацією судової колегії суду касаційної інстанції під час скасування ухвали суду апеляційної інстанції у справі за обвинуваченням ОСОБА_1; а також, про невинесення окремої ухвали судом касаційної інстанції стосовно незаконного обрання міри запобіжного заходу тримання під вартою /том І, а.с. 51-52/.

02 жовтня 2012 року за підписом Голови Вищої ради юстиції Колесниченка В.М. надіслано на адресу позивача відповідь за вих. №П-4346-11103/0/9-12 з роз'ясненнями того, що Вища рада юстиції діє в межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", і не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням, зокрема висновкам судів касаційної інстанції щодо результатів розгляду касаційних скарг. Крім того, у вказаному листі позивачу було роз'яснено, що Рада зобов'язана перевіряти звернення громадян, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади чи факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України чи Вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення, однак, скарга позивача таких відомостей не містить. У відповіді також зазначалося, що до повноважень Ради не належить здійснення контролю за діяльністю прокуратури /том І, а.с. 53/.

Однак, позивач не погодився із зазначеною відповіддю та звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції та Голови вищої ради юстиції визначені Конституцією України, Законом України "Про Вищу раду юстиції" та Регламентом Вищої ради юстиції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

В силу пункту 3 частини першої статті 131 Конституції України та частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до повноважень Вищої ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Стаття 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Частини друга та третя статті 84 названого вище Закону, зокрема, передбачають, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя.

Крім того, у частині четвертій статті 84 цього Закону закріплено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

В силу статті 38 Закону України "Про Вищу раду юстиції" підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень, що надійшли до Вищої ради юстиції.

Відповідно до статті 39 цього Закону стадіями дисциплінарного провадження є: 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок; 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення.

Стаття 40 зазначеного Закону передбачає, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції або Голови Вищої ради юстиції одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування судових справ (їх копій), розгляд яких закінчено, та ознайомлення з судовими справами, розгляд яких не закінчено, одержання іншої інформації від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

У рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року №9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України "Про Вищу раду юстиції" зазначається, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Аналіз наведених положень Законів України "Про Вищу раду юстиції" та "Про судоустрій і статус суддів", рішення Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що стадіям дисциплінарного провадження передує вирішення питання про те, чи містить звернення, що надійшло до Вищої ради юстиції, відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Виходячи із аналізу цих же актів, Вища рада юстиції колегіально розглядає звернення, стосовно яких є результати перевірки.

Не вбачаючи у зверненні відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку відповідних суддів, керівник Вищої ради юстиції, в силу своїх повноважень, надає письмову відповідь.

Таким чином, надаючи відповідь на звернення позивача, Голова Вищої ради юстиції здійснював свої повноваження, передбачені статтею 21 Закону "Про Вищу раду юстиції" та Регламентом Вищої ради юстиції.

Так, згідно зі статтею 21 зазначеного Закону до повноважень Голови Вищої ради юстиції належить: організація роботи Вищої ради юстиції та головування на її засіданнях; координація роботи секцій і членів Вищої ради юстиції; призначення засідань Вищої ради юстиції; направлення подання Вищої ради юстиції про призначення суддів Президентові України і про звільнення їх з посади; загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції; розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції; здійснення інших повноважень, передбачених регламентом Вищої ради юстиції.

Голова Вищої ради юстиції представляє Вищу раду юстиції у взаємовідносинах з іншими органами та організаціями.

За дорученням Голови Ради Колесниченка В.М. зазначена заява була вивчена у відділі по роботі зі зверненнями Ради на предмет наявності чи відсутності відомостей, які свідчили б про наявність підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та підготовлено проект відповіді. За результатами розгляду заяви Голова Ради не встановив обставин, які б свідчили про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення зазначених суддів з посад чи притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, проект відповіді на заяву було ним погоджено, перевірка не призначалась.

Таким чином, Голова Вищої ради юстиції не встановив підстав для реалізації власного права як члена Вищої ради юстиції на внесення подання у порядку статті 38 Закону України "Про Вищу раду юстиції" і для видачі доручення одному з членів Вищої ради юстиції на проведення перевірки відносно суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Шилової Т.С., Зубара В.В., Романець Л.А., оскільки, наведені у зверненні позивача відомості не свідчили про наявність у діях суддів ознак дисциплінарного проступку.

При цьому, суд зауважує, що призначення перевірки відомостей, викладених у зверненні, є правом, а не обов'язком Голови Вищої ради юстиції, як ініціювання питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного суду України та вищих спеціалізованих судів будь-ким з членів Вищої ради юстиції.

Таким чином, надавши відповідь на звернення ОСОБА_1, відповідач діяв у відповідності до вимог Конституції України, Закону України "Про Вищу раду юстиції", Закону України "Про звернення громадян" та Регламенту Вищої ради юстиції, а незгода позивача із відповіддю не свідчить про бездіяльність відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Голова Вищої ради юстиції Колесниченко Володимир Миколайович не допустив протиправної бездіяльності, діяв у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, підстави для зобов'язання виконати вимоги статей 38-40 Закону України "Про вищу раду юстиції" здійснити перевірку даних про дисциплінарний проступок суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Шилової Т.С., Зубара В.В., Романець Л.А. та надати матеріали перевірки до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження відсутні.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_1 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року задоволено клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, з огляду на зазначене, судовий збір підлягає стягненню із позивача в силу положень статі 88 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 88, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Вищої ради юстиції Колесниченка Володимира Миколайовича про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (Крюковська виправна колонія УДПтСУ в Полтавській області (№29) с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн /тридцять чотири гривні сорок одна копійка/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова