Ухвала суду № 36239729, 17.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа №812/7872/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Полторацькій С.С., за участі представника відповідача Артюхової Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Лугвест" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. у справі № 812/7872/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Лугвест" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000182220,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ТОВ "Азов-Лугвест" звернулось до суду з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000182220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 21.08.2012 по 27.08.2012 фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Азов-Лугвест» (код 34386683) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (код 36505175) за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 № 498/22-34386683.

На підставі зазначеного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220 про сплату 810936 грн. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 116863,75 грн., застосованих за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Позивач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне. Договір на постачання обладнання та матеріалів для ТОВ «Азов-Лугвест» було підписано 17.02.2011 від імені ТОВ «ЗК «Агромир» директором - Мах В.В. Податкові накладні підписані не ОСОБА_4, відносно якого порушено кримінальну справу, а Мах В.В. На момент підписання договору та здійснення операцій поставки ТОВ «ЗК «Агромир» було зареєстроване як платник ПДВ та мало право на видачу податкових накладних. Товари та обладнання були отримані, перевезені з Херсону, що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, послугами транспортної організації. Тому позивач не вбачає підстав для зменшення податкового кредиту, отриманого від ТОВ «ЗК «Агромир», збільшення податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.

Просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 05.04.2013 № 0000182220 про сплату 810936 грн. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 116863,75 грн.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову якому задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення скарги заперечував. Представник позивача за викликом до суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає скаргу необґрунтованою з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

ТОВ "Азов-Лугвест" є юридичною особою, платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача, що підтверджується копією статуту, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечується сторонами (том 1 арк. справи 9-26).

На підставі наказу від 20.08.2012 № 623 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (код 36505175) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт від 03.09.2012 № 498/22-34386683, згідно з яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість усього в сумі 810936 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 343485 грн., за липень 2011 року на суму 467451 грн. (том 1 арк. справи 28-43).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до Ленінської МДПІ у м. Луганську письмові заперечення від 04.10.2012 № 4/10-1 (том 1 арк. справи 45-48). Відповіддю на заперечення від 16.11.2012 № 29373/22-215 податковий орган повідомив платника про залишення висновків акту перевірки без змін (том 1 арк. справи 54-56).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000182220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 927799,75 грн., у тому числі за основним платежем - 810936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116863,75 грн. (том 1 арк. справи 59).

Позивачем було направлено скаргу від 17.05.2013 № 17/05-1 на податкове повідомлення-рішення до ДПС у Луганській області (том 1 арк. справи 61-64).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області від 31.05.2013 № 939/10-400/58 у задоволенні скарги було відмовлено, оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (том 1 арк. справи 65-69).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 05.08.2013 № 8285/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача також залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (том 1 арк. справи 71-73).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

17.02.2011 між ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (постачальник) та ТОВ «Азов-Лугвест» (покупець) було укладено договір № 17/02-11-7П, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання та матеріали (товар), визначені в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар (том 1 арк. справи 75-87).

Протягом травня-червня 2011 року ТОВ «Зернова компанія «Агромир» видало ТОВ «Азов-Лугвест» податкові накладні: від 05.05.2011 № 12, від 11.05.2011 № 39, від 17.05.2011 № 61, від 24.05.2011 № 73, від 30.05.2011 № 90, від 03.06.2011 № 29, від 03.06.2011 № 30, від 07.06.2011 № 59, від 14.06.2011 № 117, від 21.06.2011 № 173 (том 1 арк. справи 83-92). Загальна сума ПДВ, зазначена в податкових накладних, складає 810936,15 грн.

Вказану суму ПДВ, зазначену в податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року (том 1 арк. справи 240-250).

На підтвердження постачання товару позивачем надано видаткові накладні (том 1 арк. справи 93-102), на підтвердження розрахунків між підприємствами - платіжні доручення (том 1 арк. справи 112-116), на підтвердження факту транспортування товару - договір на транспортне обслуговування (том 1 арк. справи 202-203), товарно-транспортні накладні (том 1 арк. справи 103-111), дорожні листи (том 1 арк. справи 205-216).

Суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту в період - червень-липень 2011 року за рахунок контрагента - ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

Так, вироком Комсомольського районного суду м. Херсону від 12.10.2012 у справі № 2114/7123/12 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (том 1 арк. справи 186-190). Згідно вироку суду, в травні 2011 року ОСОБА_4 придбав суб'єкт господарської діяльності (юридичну особу) - ТОВ «Зернова компанія «Агромир» з метою прикриття незаконної діяльності в директора підприємства - Маха В.В. Згідно з протоколами допиту ОСОБА_4 останній не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗК «Агромир».

Тобто, фактично ТОВ «Зернова компанія «Агромир» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, згідно з актами ДПІ у м. Херсоні від 19.12.2011 № 86/15-2/36505175 та від 20.09.2011 № 31/15-2/36505175 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗК «Агромир» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у травні, червні та липні 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку в ТОВ «ЗК «Агромир» відсутні основні засоби, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби; декларації з ПДВ за червень та липень 2011 року мають статус «Не визнано як податкову звітність» (том 1 арк. справи 179-180, 184-185).

Стосовно посилань позивача на формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, суд 1 інстанції правильного зазначив, що форма податкової накладної на момент виникнення спірних правовідносин визначалася наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Наказ № 969). Згідно з затвердженою формою податкова накладна мала містити підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Надані суду податкові накладні від ТОВ «ЗК «Агромир» не містять прізвища особи, яка їх видала та підписані особою, яку не можливо ідентифікувати, що є порушенням вимог Наказу № 969.

Отже, податкові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства і не можуть слугувати документом, який підтверджує право ТОВ «Азов-Лугвест» на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195-196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Лугвест" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. у справі № 812/7872/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.