Постанова № 36239635, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 826/16582/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податківпроскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000404050, №0000414050, №0000424058 від 08.08.2013року; №0000494050 від 13.09.2013року; №0000504050 від 16.09.2013року; №0000383720, №0000393710 від 17.09.2013року; №0000433720 від 03.10.2013року; №0000263720 від 21.08.2013року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Центрального офісу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП « 777-Наталі» за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2013 р. За результатами перевірки складено акт від 29.07.2013 р. за №30/40-50/31454383 (надалі по тексту Акт перевірки №30/40-50/31454383).

В акті перевірки №30/40-50/31454383 зазначено наступні порушення вимог законодавства: 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р., що призвело до завищення об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2012 р. на суму 23 930 400 грн. та до заниження податку на прибуток на суму 3 570 900 грн. за ІІІ квартал 2012 р.; пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було завищено суму податкового кредиту на суму від'ємного значення в розмірі 8 186 937 грн.; пп. 14.1.18, п.14.1, ст. 14, п200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 8 186 937 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.08.2013 р. №00004004050, №0000414050, №0000424058.

Крім того, Співробітниками Центрального офісу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Кік-Агро» (попередня назва ТОВ «Наталі 777» за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 30.08.2013 р. за №36/40-50/31454383 (надалі по тексту Акт перевірки №36/40-50/31454383).

В акті перевірки №36/40-50/31454383 зазначено наступні порушення вимог законодавства: 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 28 910 грн. за ІV квартал 2012 р.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 р. №0000494050.

Співробітниками Центрального офісу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агрофірма «Агросоюз» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 30.09.2013 р. за №37/40-50/31454383 (надалі по тексту Акт перевірки №37/40-50/31454383).

В акті перевірки №37/40-50/31454383 зазначено наступні порушення вимог законодавства: 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р., що призвело до завищення об'єкту оподаткування на суму 366 200 грн. за І квартал 2012 р.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. №0000504050.

Також, Співробітниками Центрального офісу було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" з питань правомірності нарахування та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010, 2011 р, 2012 р, 2013 р. За результатами перевірки складено акт від 30.08.2013 р. за №1053/40-50/37-20/31454383 (надалі по тексту Акт перевірки №1053/40-50/37-20/31454383).

В акті перевірки №1053/40-50/37-20/31454383 зазначено наступні порушення вимог законодавства: ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст.. 2015, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами-постачальника при придбанні та продажу товарів (послуг); відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.09.2013 р. №0000383720, №0000393720.

Співробітниками Центрального офісу було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування на рахунок платника банку за липень 2013 р. За результатами перевірки складено акт від 09.09.2013 р. за №1083/40-50/37-10/31454383 (надалі по тексту Акт перевірки №1083/40-50/37-10/31454383).

В акті перевірки №1083/40-50/37-10/31454383 зазначено наступні порушення вимог законодавства: пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було завищено суму податкового кредиту по декларації за червень 2013 р. на суму 1 068 545,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення (ряд. 19) декларації за червень 2013 р.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.10.2013 р. №0000433720.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ПП « 777-Наталі» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №К770/13 від 17.09.2012 р. на поставку Соняшника, 6,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 27 900,00 грн.; №К772/13-17.09.2012 р. на поставку Соняшника, 23,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 106 950,00 грн.; № К773/13 від 17.09.2012 р. на поставку Соняшника, 23,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 106 950,00 грн.; № К1078/13 від 19.09.2012 р. на поставку Соняшника, 21,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 96 599,92 грн.; № К632/13 від 13.09.2012 р. на поставку Соняшника, 295,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 1 356 999,00 грн.; № К595/13 від 12.09.2012 р. на поставку Соняшника, 193,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 887 799,30 грн.; К569/13 від 12.09.2012 р. на поставку Соняшника, 57,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 262 199,77 грн.; К573/13 від 12.09.2012 р. на поставку Соняшника, 21,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 95 550,08 грн.; №К367/13 від 04.09.2012 р. на поставку Соняшника, 16,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 68 799,94 грн.; №К1013/13 від 23.09.2012 р. на поставку Соняшника, 367,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 1 688 198,53 грн.; №К706/13 від 16.09.2012 р. на поставку Соняшника, 151,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 694 599,40 грн.; №К704/13 від 15.09.2012 р. на поставку Соняшника, 37,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 170 199,90 грн.; №К642/13 від 14.09.2012 р. на поставку Соняшника, 20,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 91 999,92 грн.; №К806/13 від 18.09.2012 р. на поставку Соняшника, 500,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 2 350 002,00 грн.; №К179/13 від 30.08.2012 р. на поставку Соняшника, 19,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 80 750,08 грн.; №К808/13 від 18.09.2012 р. на поставку Соняшника, 200,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 930 000,00 грн.; №К805/13 від 18.09.2012 р. на поставку Соняшника, 1 000,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 4 650 000,00 грн.; №К809/13 від 18.09.2012 р. на поставку Соняшника, 200,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 930 000,00 грн.; №К967/13 від 20.09.2012 р. на поставку Соняшника, 903,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 4 153 797 грн.; №К152/13 від 28.08.2012 р. на поставку Соняшника, 7,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 29 750,03 грн.; №К142/13 від 27.08.2012 р. на поставку Соняшника, 21,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 89 250,08 грн.; №К161/13 від 28.08.2012 р. на поставку Соняшника, 17,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 72 250,07 грн.; №К163/13 від 23.08.2012 р. на поставку Соняшника, 28,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 116 199,89 грн.; №К145/13 від 27.08.2012 р. на поставку Соняшника, 500,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 2 125 002,00 грн.; №К157/13 від 28.08.2012 р. на поставку Соняшника, 228,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 969 000,91 грн.; №К329/13 від 04.09.2012 р. на поставку Соняшника, 18,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 79 200,07 грн.; №К310/13 від 04.09.2012 р. на поставку Соняшника, 143,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 622 050,00 грн.; №К320/13 від 04.09.2012 р. на поставку Соняшника, 116,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 504 600,00 грн.; №К705/13 від 15.09.2012 р. на поставку Соняшника, 27,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 124 199,90 грн.; №К517/13 від 11.09.2012 р. на поставку Соняшника, 156,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 709 800,60 грн.; №К222/13 від 31.08.2012 р. на поставку Соняшника, 78,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 335 399,69 грн.; №К322/13 від 05.09.2012 р. на поставку Соняшника, 80,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 352 000,32 грн.; №К863/13 від 18.09.2012 р. на поставку Соняшника, 380,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 1 729 001,52 грн.; №К966/13 від 20.09.2012 р. на поставку Соняшника, 123,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 565 799,50 грн.; №К807/13 від 18.09.2012 р. на поставку Соняшника, 200,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 930 000,00 грн.; №К426/13 від 09.09.2012 р. на поставку Соняшника, 233,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 1 060 150,93 грн.; №К440/13 від 09.09.2012 р. на поставку Соняшника, 773,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 3 478 500 грн.; №К451/13 від 09.09.2012 р. на поставку Соняшника, 114,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 513 000,00 грн.; №К381/13 від 07.09.2012 р. на поставку Соняшника, 62,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 279 000 грн.; №К393/13 від 06.09.2012 р. на поставку Соняшника, 627,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 2 758 803,00 грн.; №К349/13 від 05.09.2012 р. на поставку Соняшника, 59,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 259 600,24 грн.; К574/13 від 12.09.2012 р. на поставку Соняшника, 17,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 77 350,07 грн. та інші договори поставки.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції, картами лабораторного аналізу (оригінали були дослідженні та копії залучені до матеріалів справи).

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ВКФ «Світоч» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №В777/11 від 08.11.2010 р. на поставку Соняшника, 10,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 39 900,00 грн.; №В776/11 від 08.11.2010 р. на поставку Соняшника, 10,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 39 900,00 грн.; №В803/11 від 16.11.2010 р. на поставку Соняшника, 30,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 127 500,00 грн.; №В817/11 від 25.11.2012 р. на поставку Кукурудзи, 420,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 608 998,32 грн.; №В816/11 від 25.11.2012 р. на поставку Кукурудзи, 245,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 355 249,02,00 грн.; №В390/11 від 07.09.2010 р. на поставку Соняшника, 30,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 96 000,00 грн.; №В183/11 від 05.08.2010 р. на поставку Пшениця 6 кл., 53,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 77 910,00 грн.; №В486/11 від 17.09.2010 р. на поставку Соняшника, 80,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 284000,00 грн.; №В492/11 від 20.09.2010 р. на поставку Соняшника, 160,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 576 000,00 грн.; №В197/11 від 06.08.2010 р. на поставку Пшениця 6 кл., 25,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 36 750,00 грн.; №В182/11 від 05.08.2010 р. на поставку Ячмінь, 65,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 91 000,00 грн.; №В368/11 від 01.09.2010 р. на поставку Соняшника, 35,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 110250,00 грн.; №В367/11 від 01.09.2010 р. на поставку Пшениця 6 кл., 20,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 25 000,00 грн.; №В443/11 від 15.09.2010 р. на поставку Соняшника, 75,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 261 000,00 грн.; №В420/11 від 13.09.2010 р. на поставку Соняшника, 60,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 204000,00 грн.; №В409/11 від 10.09.2010 р. на поставку Соняшника, 40,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 132 000,00 грн.; №В491/11 від 20.09.2010 р. на поставку Соняшника, 50,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 180 000,00 грн.; №В458/11 від 16.09.2010 р. на поставку Соняшника, 55,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 192 500,00 грн.; №В570/11 від 29.09.2010 р. на поставку Соняшника, 30,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 115 500,00 грн.; №В368/11 від 01.09.2010 р. на поставку Соняшника, 35,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 110250,00 грн.; №В553/11 від 27.09.2010 р. на поставку Соняшника, 50,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 191 000,00 грн.; №В571/11 від 29.09.2010 р. на поставку Соняшника, 20,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 77 000,00 грн.; №В552/11 від 27.09.2010 р. на поставку Соняшника, 60,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 229 200,00 грн. та інші договори.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції, картами лабораторного аналізу (оригінали були дослідженні та копії залучені до матеріалів справи).

Крім того, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Південь Агросвіт» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №Н 3091/11 від 29.10.2010 р. на поставку насіння Соняшника, 20,000 т. на загальну вартість з ПДВ - 82 999,92 грн.; №Н 2673/11 від 15.10.2010 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 20,000 т., на загальну суму з ПДВ 85 999,92 грн.; №Н 3874/12 від 09.12.2011 р. на поставку Соняшника, в кількості 50,000 т., на загальну суму з ПДВ 190 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Також, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «АГРОТЕХМОНТАЖ» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №н1620/13 від 14.09.2012 р. на поставку Соняшника, 40,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 186 000,00 грн.; №Н 1514-544/13 від 18.09.2012 р. на поставку насіння Соняшника, в кількості 70,000 т., на загальну суму з ПДВ 330 399,72 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, видатковими накладними, накладними, розрахунками, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Вікард-Агро» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори поставки: №Н 4780/13 від 28.02.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 200,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 1 009 999,20 грн.; №Н 4844/13 від 12.03.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 100,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 504 999,60 грн.; №Н 4780/13 від 14.03.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 50,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 240 000 грн.; №Н 4874/13 від 13.03.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 120,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 564 000,48 грн.; №Н 4888/13 від 15.03.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 100,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 504 999,60 грн.; №Н 4931/13 від 19.03.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 30,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 142 499,88 грн.; №Н 5018/13 від 29.03.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 25,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 125 000,10 грн.; №Н 5022/13 від 04.04.2013 р. на поставку насіння Соняшника, 100,000 т., на загальну вартість з ПДВ - 500 000,40 грн. та інші договори.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, видатковими накладними, накладними, рахунками, трьох сторонні Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та наступними контрагентами (Постачальник): ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Трейд-Агрохолдинг», ФГ «РІД», ПрАТ «Аспект», СК Ім. «Шевченка», ТОВ «Актив-Груп»; СТОВ «АГРОС», тов. «АГРОСКЕПІТАЛ», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ТОВ «Аркада-Т», ТОВ «Бізнес-Аналітик», ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ Агрофірма «Агросоюз», ТОВ «Ферко» були укладені договори поставки протягом 2010 р. - 2013 р.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: додатковими угодами, довіреностями, карта лабораторного аналізу, видатковими накладними, накладними, рахунками, Акти приймання-передачі зерна, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складські квитанції (оригінали були дослідженні та залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в актах перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (який набрав чинності в цій частині з 01 квітня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Актах перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

На момент укладення договорів, складання актів приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, контрагенти Позивача, як юридичні особи не були припинені.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно позивача чи його контрагентів, а саме відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом надано не було.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в щодо скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі 2а-15590/12/2670; Ухвалі ВАСУ від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; Ухвалах ВАСУ: від 05 червня 2013 року К/9991/58219/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000404050, №0000414050, №0000424058 від 08.08.2013року; №0000494050 від 13.09.2013року; №0000504050 від 16.09.2013року; №0000383720, №0000393710 від 17.09.2013року; №0000433720 від 03.10.2013року; № 0000263720 від 21.08.2013року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук