Постанова № 36239578, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/17368/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Рафіас-М»про скасування податкових повідомлень-рішень №0000962201 та №0000972201 від 08.07.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000962201 та №0000972201 від 08.07.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рафіас-М» - у судове засідання не прибула, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БДО Лігал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Рафіас-М» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. За наслідком перевірки було складено акт № 94/22-205/36336456 від 18.06.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.139.1.6, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на суму 42069 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 40065 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013:

- №0000962201, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60097,50 грн. (40065 грн. за основним зобов'язанням та 20032,50 грн. за штрафними санкціями);

- №0000972201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52586,25 грн. (42069 грн. за основним платежем та 10517,25 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Рафіас-М».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії первинних документів:

- договору щодо надання рекламних послуг від 21.03.2011, згідно з умовами якого замовник (ТОВ «БДО Лігал Україна») доручає, а виконавець (ТОВ «Рафіас-М») зобов'язується надати рекламні послуги, а також розмістити рекламні матеріали замовника в ЗМІ, акту виконаних робіт, податкової накладної;

- договору про надання юридичних послуг від 05.09.2011, згідно з умовами якого замовник (ТОВ «БДО Лігал Україна») доручає, а виконавець (ТОВ «Рафіас-М») зобов'язується надавати йому, у відповідності до умов даного договору, юридичні послуги та консультації, замовник зобов'язується прийняти надані йому послуги та оплатити їх; акту узгодження ціни; акти виконаних робіт (наданих послуг); податкові накладні.

Крім того, позивачем надано роздруківки оголошень з Інтернету, рекламні буклети та презентацію ТОВ «БДО Лігал Україна».

На підтвердження здійснення розрахунків надано платіжні доручення.

Також до матеріалів справи надано матеріали «Разработка коммуникационной стратегии», листи, копії матеріалів, які, як зазначає позивач, підготовані ТОВ «Рафіас-М».

Разом з тим, суд не приймає вищезазначені документи та матеріали як належні докази підтвердження товарності операцій з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, у акті виконаних робіт за договором про надання рекламних послуг від 21.03.2011 зазначено «Була розміщена реклама замовника в ЗМІ. Рекламна продукція була розповсюджена на підприємствах, установах та організаціях», а в актах до договору про надання юридичних послуг від 05.09.2011 взагалі не зазначено виду юридичних послуг, а лише їх вартість. Не міститься конкретизації і податкових накладних.

Таким чином, з наданих суду документів не вбачається, які конкретні рекламні та юридичні послуги були виконані за відповідними договорами, що позбавляє їх значення та сили первинних документів.

При цьому, статтею 3 Господарського кодексу України дано визначення підприємництву. Це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Оплата ж невідомо яких рекламних (не зазначено, у яких саме засобах масової інформації, з якою періодичністю та у яких обсягах, також не вказано на яких підприємствах, установах та організаціях розповсюджено та на яких умовах) та юридичних послуг, котрі передбачають надзвичайно широкий спектр, суперечить меті підприємництва.

Крім того, п.2 договору про надання рекламних послуг від 21.03.2011 передбачено обов'язки виконавця:

- подати на затвердження замовнику в 10-денний термін з дня підписання договору докладної програми робіт з реклами продукції або надання послуг, із зазначенням часових інтервалів, звітних матеріалів та орієнтовних сум, необхідних для виконання робіт;

- розмістити рекламу замовника в ЗМІ в обсязі і кількості, за погодженням між сторонами;

- за погодженням з замовником здійснювати розповсюдження продукції;

- подати на затвердження замовнику, якщо йому це буде необхідно, ескізи, оригінал-макети та ін.

В обов'язки ж виконавця, згідно з п.3 вищезазначеного договору, входить затвердження зразків рекламної продукції.

Позивачем не надано жодного документа на підтвердження виконання вищеперерахованих умов договору (програми робіт з реклами продукції або надання послуг, із зазначенням часових інтервалів, звітних матеріалів та орієнтовних сум, необхідних для виконання робіт; погоджений сторонами обсяг і кількість реклами; згоди замовника на розповсюдження продукції; ескізів, оригіналів-макетів продукції; документів щодо затвердження зразків рекламної продукції).

Також судом допитано директора ТОВ «Рафіас-М» ОСОБА_1, який діяв від імені підприємства у спірних правовідносинах, у якості свідка.

Вказана особа надала суду загальні, не деталізовані та суперечливі пояснення про послуги, які ТОВ «Рафіас-М» надало ТОВ «БДО Лігал Україна». Наприклад, свідок не зміг пояснити, яким чином було визначено коло осіб (підприємств, установ, організацій), де розповсюджувалася рекламна продукція позивача, яким чином така продукція виготовлялася та як узгоджувалися макети. Спочатку зазначив, що в контексті юридичних послуг підприємством здійснювався переклад документів, потім пояснив, що ТОВ «Рафіас-М» перекладу не здійснювало, а замовляло у третіх осіб. Не зміг точно згадати, яке підприємство виготовляло рекламну поліграфічну продукцію. Покликався на відсутність у нього відповідних відомостей у зв'язку з тим, що він уже не працює на підприємстві.

Вищевикладене у сукупності свідчить про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рафіас-М» за спірний період, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк