Постанова № 36239563, 18.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2013 року 17:57 № 826/17910/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лідер - Продукт»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013р., за участю:

представника позивача - Джурилюк Л.В.

представника відповідача - Руда Н.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер - Продукт» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2013р. №0005492208, №0005502208 та №0005482208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Лідер - Продукт» за результатами якої 02.08.2013р. складено акт №795/26-58-22-08-11/37500728 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні та подальшої реалізації (робіт, послуг) придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 138.1.1, 138.8.1 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України в результат чого занижено податок на прибуток на суму 323 078грн. за 2012 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 3 461 355грн. за 2012 рік; п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2012 року на суму 999 964грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.08.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005482208, яким збільшено позивачу ПДВ в розмірі 1 249 955грн., в тому числі основний платіж - 999 964грн. та штрафні санкції - 249 991грн.; №0005492208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 484 617грн., в тому числі основний платіж - 232 078грн. та штрафні санкції - 161 539грн.; №0005502208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в розмірі 3 461 355грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Саноіл Торг» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №18-06-12 від 18.06.2012р. на придбання олії соняшникової нерафінової. Вказаний договір укладено в м. Миколаєві, від ТОВ «Саноіл Торг» підписано ОСОБА_3

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Саноіл Торг» виписано податкову накладу №610 від 29.08.2012р. на суму 5 999 784грн. разом з ПДВ та сума ПДВ складає 999 964грн., яка від імені підприємства підписана ОСОБА_4

Податкова накладна №610 включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 ЦК України), у зв'язку з наступним.

ТОВ «Саноіл Торг» зареєстровано Шевченківською РДА; директором з 07.12.2010р. по 19.07.2012р. був ОСОБА_3, в період з 20.07.2012р. по день підписання акту перевірки - ОСОБА_4

До відповідача листом від 04.07.2013р. №1714/07-09/1331 надійшла постанова від 04.07.2013р. щодо призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Лідер - Продукт», відповідно до якої: Упровадженні управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України перебувають матеріали досудового розслідування №32013110100000031 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом використання реквізитів та банківських рахунків суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність.

Згідно вказаної схеми, невстановлені розслідуванням особи, створили документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю суб'єктів господарської діяльності ПП «Тозрис», ТОВ «Інфініті» та інші підприємства, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність, та за участю ТОВ «Саноіл Торг», яке задіяли в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюзі незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Своїми діями, вказана група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких ТОВ «Лідер - Продукт», в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірів.

ТОВ «Інфініті» зареєстровано та знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС. Директором, головним бухгалтером та засновником цього підприємства є гр. ОСОБА_6, за юридичною та фактичною адресою: м. Миколаїв, вул. Гмирьова,14, підприємство не знаходиться, а зазначена адреса є адресою масової реєстрації.

За результатами проведеного аналізу звітності ТОВ «Інфініті» встановлено, що основних фондів підприємство не має, внесок до статутного фонду є мінімальним, на підприємстві офіційно працевлаштована одна особа, складські приміщення та автотранспорт у підприємства відсутні.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС складено акт від 17.01.2013р. №164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012».

За висновками вищевказаного акту перевірки встановлено порушення службовими особами ТОВ «Інфініті» ст. 134, ст. 135, ст. 137 ПК України, в результаті чого не підтверджено фактичну реалізацію товарів та послуг, тому не підтверджено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 198 ПК України в результаті чого не підтверджено фактичну реалізацію, постачання товарів та послуг, тому не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість.

Також перевіркою встановлено, що контрагенти ТОВ «Інфініті», в тому числі ТОВ «Кристал-Стар», «Стройлюкс-Н», ТОВ «Форсаж 2011», ТОВ «Грін-Ленд», ТОВ «Пріорітет-МК», ТОВ «Прайм Браво», ТОВ «Ком Віто», ТОВА «СТК-Груп», ТОВ «Спікер.ком», ТОВ «Трейд. ком», ТОВ «Маслогард» фактично не мали можливості здійснювати постачання насіння соняшнику на адресу ТОВ «Інфініті», оскільки не мали можливості самостійно виростити (посіяти, обробити та зібрати) соняшник за відсутності власних чи орендованих земельних ділянок та спеціальної техніки.

Виходячи з вищенаведених фактів щодо неможливості фактичного придбання насіння соняшникового, ТОВ «Інфініті» фактично не могло здійснювати діяльність з виробництва олії соняшникової та макухи соняшникової, а також у зв'язку з відсутністю основних засобів на підприємстві не могло надавати послуги по зберіганню вказаної продукції, тому умови продажу у ТОВ «Інфініті» відсутні.

Викладене свідчить про безтоварність операцій, що проводились ТОВ «Саноіл Торг» з ТОВ «Інфініті».

Крім того, в Акті перевірки відповідачем йде посилання на акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013р. №788/22-20/37269136, від 04.04.2013р. №895/22-20/37269136, від 26.04.2013р. №1266/22-20/37269136 про результати документальних невиїзних позапланових перевірок ТОВ «Саноіл Торг», відповідно до яких податковим органом не встановлено реальності вчинення господарських операцій між вказаним товариством та його контрагентами.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» занижено податок на прибуток на суму 323 078грн. за 2012 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 3 461 355грн. за 2012 рік, а також занижено ПДВ за серпень 2012 року на суму 999 964грн.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Саноіл Торг» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» з висновків актів перевірки вищезазначених підприємств, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Саноіл Торг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Саноіл Торг» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Саноіл Торг» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, при прийняті рішення по даній справі суд враховує пояснення директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_4, який був допитаний судом в якості свідка по даній справі та який підтвердив факт реальності укладених з позивачем договорів.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013р. №0005492208, №0005502208 та №0005482208 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер - Продукт» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер - Продукт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005492208 від 21.08.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005502208 від 21.08.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005482208 від 21.08.2013р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 20.12.2013р.

Суддя В.В. Амельохін