Постанова № 36239520, 13.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

">П О С Т А Н О В А

lass="fs92">І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2013 року № 826/15997/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Державного агентства резерву України

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

T >про

визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0005150226 від 28.08.2013р.

На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:P>

Державне агентство резерву України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0005150226 від 28.08.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 27.11.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування Державним агентством резерву України бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень, лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №16/26-59-15-02-27 від 08.08.2013р. (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 200.4, 200.6 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013р. у сумі 2 643 096,00 грн. та лютий 2013р. у сумі 6 849 413,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 28.08.2013р. винесено податкове повідомлення рішення №0005150226, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9 492 509,00 грн. та нараховано 2 373 127,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з заперечень податкового органу, поданих у судовому засіданні, підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували взаємовідносини з постачальниками, яким надано ризиковий кредит. Втім, податковим органом не надано документального підтвердження вказаних обставин. У той же час, вказані обставини в акті перевірки відсутні.

Перевіряючи в обґрунтування своїх висновків посилались в акті перевірки на п.п. 200.4 та 200.6 Податкового кодексу України, але не вказали в чому саме полягає порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до п. 200.4 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: (а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; (б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість свідчать, що Державним агентством резерву України залишок від'ємного значення у сумі 2 646 923,00 грн. було включено до складу податкового кредиту лише після відображення його в рядку 23.2 декларації за звітний період січень 2013р., а залишок від'ємного значення у сумі 6 849 413,00 грн. був включений до складу податкового кредиту лише після відображення його в рядку 23.2 декларації за звітний період лютий 2013р., що відповідає п. 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9 492 509,00 грн. та нарахування 2 373 127,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за спірним рішенням є протиправним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У той же час спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним вище вимогам.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м Києві та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005150226 від 28.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 37472392, адреса 01601, м. Київ, вул. Пушкінська 28) понесені позивачем судові витрати у розмірі 2328,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій