Постанова № 36239435, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року № 826/15320/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень №0004792201, №0004802201 від 20.09.2013 рокуНа підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 19.11.2013р. суд у відповідності до вимог ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2013р. №845/22-01/34795962 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень :

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.108, пп. 139.1.9, п. 140.2 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 416 414 грн.

- п. 192.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, п. 201.1 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 390 582,00 грн.

- пункту 2.6 глави 2, пункту 3.1, пункту 3.3 глави 3, пункту 4.2 глави 4 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0004792201 від 20.09.2013р., яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в сумі 624 622,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в сумі 520 518,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 104 104,00 грн.

- №0004802201 від 20.09.2013р., яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 488 228,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в сумі 390 582,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 97 646,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями та вважає здійснені витрати такими, що відносяться до господарської діяльності позивача та відповідають нормам Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податок на прибуток підприємств та податку на додану вартість були здійснені у зв'язку із:

- отриманням позивачем маркетингових послуг, що не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності;

- безпідставного коригування доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування (внаслідок не підписання розрахунку покупцем розрахунку коригування);

- завищенням витрат по формуванню відсотків по банківських кредитах;

- порушенням порядку заповнення податкових накладних в частині обов'язкових реквізитів.

Щодо віднесення до складу витрат витрати на маркетингові послуги, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається та сторонами не заперечується, що в перевіряємому періоді позивач отримав маркетингові послуги на загальну суму 376 963,00 грн. від ТОВ "Альянс-Маркет", ТОВ "Еко", ЗАТ РК "Евротек", ТОВ "Кершер", ТОВ "Край-2", ТОВ "Недлес", ТОВ "Петрос", ПП "Седам-Маркет", ТОВ "Стиль-Д", Універбаза ПСК Чернігівської ОСС

Згідно пп.14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Маркетинговими послугами відповідно до пп. 14.1.108 Податкового кодексу визнаються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з вказаних вище норм податкового законодавства суд приходить до висновку, що підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю має бути документація, яка підтверджує необхідність проведення маркетингових досліджень а також зв'язок таких досліджень зі збільшенням доходів платника податків у майбутньому.

Втім, позивачем ані під час податкової перевірки, ані в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю позивача, а тому суд погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставності віднесення вказаних витрат в рахунок зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Відносно коригування доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ "АНД-Груп" у перевіряємому періоді відкоригувало дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сторону зменшення на підставі даних розрахунків, які оформлені з порушенням, а саме відсутні підписи контрагентів-покупців.

Відповідно до п. 140.2. Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

З наведеного вбачається, що відмова покупця від підписання розрахунку коригування та відмові від коригування своїх витрат позбавляють позивача права на коригування доходу.

Встановлені податковим органом обставини позивачем в судовому засіданні не спростовані належними та допустимими доказами, в результаті чого суд погоджується з висновками податкового органу про безпідставне здійснення перерахунку доходів у перевіряємому періоді на загальну суму 920 989,00 грн.

Щодо завищення витрат по формуванню відсотків по банківських кредитах суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами, ТОВ «АНД-Груп» в якості позичальника укладено наступні кредитні договори: (1) від 30.05.2011р. №НК 127 з ПАТ "АБ "Бізнес Стандарт"; (2) від 28.04.2012р. №Т23.08.2011 К 266 з ПАТ "ТАСкомбанк".

Позивачем згідно з даними бухгалтерського обліку у перевіряємому податковим органом періоді було нараховано та виплачено відсотків на суму 673 957 грн.

Відповідно до п. 14.1.258. ст. 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно пп.14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.10.5. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1. ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що одержані кредитні кошти було використано не за цільовим призначенням, а саме для надання поворотної фінансової допомоги ТОВ "Марс Україна", ТОВ "Олга-Логістік", ТОВ "ЛК-Транс", ТОВ "Прод-Транс", ТОВ "Олга-Торг" на суму 55 590 000 грн., податковим органом правомірно виключено віднесені позивачем до складу витрат виплати відсотків по договорам кредиту.

Позивачем в судовому засіданні не надано жодного належного та допустимого доказу цільового використання вказаних грошових коштів, а тому висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є правомірними.

Щодо порушення позивачем порядку заповнення податкових накладних суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в податкових накладних: №101 від 10.11.2012р. (ПА "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"); №149 від 02.11.2012р. та №771 від 15.11.2012р. (ТОВ "Марс Україна") відсутнє заповнення обов'язкових реквізитів (вид цивільно-правового договору та підпису особи, яка складала податкову накладну).

Відповідно до п 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.1. Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги надані сторонами докази та пояснення, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій