Постанова № 36239390, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2013 року № 826/12740/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М.", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Метро Кеш Енд Кері" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 10.10.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. за результатами якої, відповідачем складено Акт від 29.07.2013 р. №151/26-55-22-07/24095427 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." (код ЄДРПОУ 24095427) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року (надалі - Акт перевірки №151/26-55-22-07/24095427).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №151/26-55-22-07/24095427, позивачем порушено вимоги: пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25865 грн., в тому числі за 2010 рік (4 квартал 2010 р.) на суму 25865 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.5.1, п.7.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.2, п.201.4, п.201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 376321 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 10945 грн., за листопад 2010 року на суму 6806 грн., за грудень 2010 року на суму 13168 грн., за лютий 2011 року на суму 9691 грн., за жовтень 2011 року на суму 1984 грн., за листопад 2011 року на суму 1700 грн., за грудень 2011 року на суму 2750 грн., за грудень 2012 року на суму 329277 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №151/26-55-22-07/24095427 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. №23526151620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 32 331 грн., з якої них 25 865 грн. за основним платежем, а 6 466 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 р. №23626151620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 25841 грн., з якої 20 673 грн. за основним платежем, а 5 168 грн. за штрафними (фінансовими) санкції.

З Акту перевірки №151/26-55-22-07/24095427 вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесенні за наслідками господарсько-правових відносин позивача з ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" за жовтень-грудень 2010 року.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." (код ЄДРПОУ 24095427) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.02.1996 р., взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва 21.02.1996 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Між позивачем, як покупцем (замовником), та ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", як постачальником (виконавцем), укладено договір поставки товарів та надання послуг №23941 від 01.01.2010 р. та №23910 від 01.01.2010 р., предметом яких є надання рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг з боку ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та поставка товарів з боку позивача.

Відповідно до п.1.1 договору №23941 від 01.01.2010 р. та договору №23910 від 01.01.2010 р. ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" надає позивачу рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього Договору.

Між позивачем та ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" підписано додаток №7 до договору №23941 від 01.01.2010 р. та додаток №7 до договору №23910 від 01.01.2010 р., в пункті 1.3 яких наведено перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, що будуть надаватись ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" для позивача на підставі додатків №7А та/або №7Б.

Судом встановлено, що Додатком №7Б до договору №23941 від 01.01.2010 р. та додатком №7Б до договору №23910 від 01.01.2010 р. визначено перелік послуг, що надаються позивачу з боку ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна".

На підтвердження отримання послуг за договором №23941 від 01.01.2010 р. та договором №23910 від 01.01.2010 р. між позивачем та ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" складено акти приймання наданих послуг на загальну суму 124134,11 грн. ,в т.ч. ПДВ 20673,19 грн.: №062528-3174072 від 31.10.2010 року, №062526-3174074 від 31.10.2010 року, №062531-3174077 від 31.10.2010 року, №062532-3174069 від 31.10.2010 року, №062529-3174075 від 31.10.2010 року, №062527-3174076 від 31.10.2010 року, №075464-3181328 від 23.11.2010 року, №062531-3190001 від 30.11.2010 року, №062526-3189998 від 30.11.2010 року, №062528-3189997 від 30.11.2010 року, №062532-3189996 від 30.11.2010 року, №062529-3189999 від 30.11.2010 року, №062527-3190000 від 30.11.2010 року, №060971-3186605 від 30.11.2010 року, №060974-3186604 від 30.11.2010 року, №060973-3186603 від 30.11.2010 року, №060972-3186606 від 30.11.2010 року, №062532-3202970 від 31.12.2010 року, №074993-3190605 від 01.12.2010 року, №076578-3198317 від 20.12.2010 року, №060971-3203609 від 31.12.2010 року, №060972-3203610 від 31.12.2010 року, №060973-3203607 від 31.12.2010 року, №060974-3203608 від 31.12.2010 року, №062528-3202971 від 31.12.2010 року, №062526-3202972 від 31.12.2010 року, №062529-3202973 від 31.12.2010 року, №062527-3202974 від 31.12.2010 року.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" оформлено та надано позивачу податкові накладні, що містять всі реквізити, передбачені для первинних документів, на загальну суму 124134,11 грн. ,в т.ч. ПДВ 20673,19 грн.: №7705145264 від 31.10.2010 року, №7705145262 від 31.10.2010 року, №7705145266 від 31.10.2010 року, №7705145267 від 31.10.2010 року, №7705145265 від 31.10.2010 року, №7705145263 від 31.10.2010 року, №7705145888 від 23.11.2010 року, №770515215 від 30.11.2010 року, №7705152512 від 30.11.2010 року, №7705152513 від 30.11.2010 року, №7705152516 від 30.11.2010 року, №7705152514 від 30.11.2010 року, №7705152511 від 30.11.2010 року, №7705150544 від 30.11.2010 року, №7705150547 від 30.11.2010 року, №7705150546 від 30.11.2010 року, №7705150545 від 30.11.2010 року, №7705160803 від 31.12.2010 року, №7705152860 від 01.12.2010 року, №7705153497 від 20.12.2010 року, №7705158793 від 31.12.2010 року, №7705158794 від 31.12.2010 року, №7705158795 від 31.12.2010 року, №7705158796 від 31.12.2010 року, №7705160800 від 31.12.2010 року, №7705160799 від 31.12.2010 року, №7705160801 від 31.12.2010 року, №7705160798 від 31.12.2010 року.

З матеріалів спарви вбачається, що позивачем протягом жовтня-грудня 2010 року здійснювалась поставка товарів ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна".

Відповідно до п.3.3 договору №23941 від 01.01.2010 р. та договору №23910 від 01.01.2010 р. ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" має право зменшити оплату, що належить позивачу за товари, на вартість наданих йому послуг шляхом проведення заліку зустрічних вимог, який проводиться без підписання сторонами додаткових документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" у періоді, що перевірявся, було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість.

Згідно з дослідженою судом наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за жовтень-грудень 2010 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів позивача з ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимогами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "В.М." являється виробником продукції, а саме: чорнил, витратних матеріалів оргтехніки, засобів по догляду за оргтехнікою та фотобумаги. Продукція виробляється позивачем під торгівельними марками «PATRON» (Патрон) та «BARVA» (Барва). Вироблений товар продається як оптом, там і в роздріб. Крім того, позивач являється продавцем витратних матеріалів та оргтехніки інших виробників (Epson, HP, Canon та ін.). З метою продажу товару, що вироблений та придбаний ТОВ "В.М.", між позивачем та ТОВ «Метро Кеш Енд Kepi Україна» були укладені договори №23910, за яким поставлялись витратні та супутні товари для оргтехніки, і №23941, за яким поставлялась фотобумага.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за жовтень-грудень 2010 р., що спричинило: заниження податку на прибуток на загальну суму 25865,00 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 20673,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620.

3. Судові витрати в сумі 581,73 грн. (п'ятсот вісімдесят одна гривня сімдесят три копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." (ідентифікаційний номер 24095427) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко