Постанова № 36239355, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/17530/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС» (надалі - позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013р. № 0006012205 та № 0006002210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Борошномельна торговельна компанія».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

У зв'язку з неприбуттям представника відповідача в судове засідання 05.12.2013р., судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено позапланову перевірку діяльності ТОВ «Еквітас» при взаємовідносинах з ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» щодо податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. та податку на додану вартість за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 21.06.2013р. № 106/22.1-07/32492482.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем зокрема встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1. п 138.2. ст. 138, ст. 134, с. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 295 613,00 грн.;

- п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 59 068,50 грн.

Вказанні порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем протиправно віднесенно до валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом позивача - ТОВ «Борошномельна торговельна компанія», що відбувалися на підставі договору купівлі-продажу продукції № 17/11 від 17 листопада 2011 року.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає суми податкового кредиту та валових витрат, тому що під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» з ПП «Будфонд», яке має ознаки фіктивного підприємства, оскільки мало взаємовідносини з ТОВ «КФ «Авторитет», яке також має ознаки фіктивності, а також ПАТ «Грета», ТОВ «Солді-Донбас» та ВАТ «Харківкольормет» вказали, що не мали відносин з ПП «Будфонд».

Як вказує податковий орган, наведені обставини підтверджуються відповідними актами перевірок вказаних підприємств, що містять податкову інформацію, аналіз якої дає підстави для висновку про порушення позивачем правил введення податкового обліку.

Таким чином, відповідач визнав ТОВ «Еквітас» ймовірним вигодонабувачем по ланцюгу постачання, а ПП «Будфонд» визнано компанією, яке не мало реальної можливості поставляти товари для ТОВ «Борошномельна торговельна компанія».

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеним контрагентом, а суми валових витрат неправомірно задекларовані з тих же підстав.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0006012205 від 25 липня 2013 року про сплату ПДВ у розмірі 59 068, 50 грн. та штрафу у розмірі 14 767, 13 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0006002210 від 25 липня 2013 року про заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 295 613 грн.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Борошномельна торговельна компанія», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд звертає увагу, що на підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ «Борошномельна торговельна компанія», представником Товариства було надано до суду, з поміж інших, наступні документи:

- копія договору купівлі-продажу продукції № 17/11 від 17 листопада 2011 року;

- копія Договору № 17/11 від 17 листопада 2011 року;

- копія Додаткової угоди № 1 від 30 грудня 2011 року;

- копія Специфікації № 1 до Договору № 17/11 від 17 листопада 2011 року;

- копія Специфікації № 2 до Договору № 17/11 від 17 листопада 2011 року;

- копії видаткових накладних про отримання борошна від ТОВ «БТК»;

- копії банківських виписок з підтвердженням про перерахування та отримання грошових коштів;

- копії посвідчень якості борошна;

- копії видаткових накладних про передачу товару ПАТ «Ніжинський хліб»;

- копії видаткових накладних про передачу товару ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат»;

- копії товарно-транспортних накладних;

- копії подорожніх листів вантажного автомобіля;

- копії талонів замовника (2 шт.);

- копія Договору оренди транспортного засобу № 111 108 від 21 листопада 2011 року;

- копія Договору оренди транспортного засобу № 111 107 від 21 листопада 2011 року.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт та товарів контрагентів на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вказані документи, а також інші документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Як вказує відповідач, посилаючись на п. 2.4 Договору купівлі-продажу продукції № 17/11 від 17.11.2011 р., продавець (ТОВ «БТК») здійснює транспортування товару (борошна) за свій рахунок, а тому у сторін мала бути наявна ТТН для переміщення товару.

Суд не бере такі доводи до уваги, оскільки відповідно до п. 2.4 Договору Продавець здійснює поставку за попередньо узгодженими цінами, крім випадків, коли ціни на товар підлягають державному регулюванню. Тобто, контролюючий орган посилається на неіснуючу норму договору. Більше того, згідно з п. 2.1 Договору ціни на товар визначаються Сторонами на умовах франко-склад Продавця. Аналогічна інформація міститься і в Специфікаціях на товар.

За таких обставин, у взаємовідносинах між ТОВ «Еквітас» та ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» не відбувалось переміщення товару, оскільки борошно було виготовлено на переробному комбінаті і відвантажено покупцю на умовах самостійного вивозу.

Надалі, ТОВ «Еквітас», вже як власник придбаного товару, підписало товарно-транспортні накладні своїм покупцям - ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат» та ПАТ «Ніжинський хліб», які вивозили борошно своїм власним транспортом та транспортом на замовлення в АТП.

Також суд не бере до уваги доводи податкового органу щодо необхідності наявності у позивача свідоцтва про якість товару встановленого зразка, оскільки, як встановлено судом, такі свідоцтва знаходяться у кінцевих покупців товару, які позивачем було надано до суду.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на інформації щодо фіктивності контрагента ТОВ «Борошномельна торговельна компанія», який є контрагентом позивача.

Суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є достатніми для можливості стверджувати про нереальність господарських операцій та фіктивність відносин позивача з ТОВ «Борошномельна торговельна компанія».

Крім того, позивачем надано до суду постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2013р. по справі № 2-а-5514/12/1070, якою визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Борошномельна торговельна компанія», висновки якої лягли в акт перевірки позивача. Зокрема, вказаною постановою визнано протиправними дії щодо визнання нікчемними договорів, укладених ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» з ТОВ «Еквітас», ПП «Будфонд» та іншими підприємствами, а також встановлено обставини того, що ТОВ «Борошномельна торговельна компанія» є діючим підприємством, знаходиться за своєю юридичною адресою, має виробничі потужності.

Також, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Борошномельна торговельна компанія».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.07.2013р. № 0006012205 та № 0006002210.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 459,00 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять гривень) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.