Постанова № 36239324, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2013 року 12:54 № 826/14284/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Олексюк Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, позивач) до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії реєстратора Чернігівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України по внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 02.11.2011 о 09:13:36 запису 9 (дев'ять) за №11793037 про публічне обтяження всього рухомого майна сільськогосподарського товариства «Агропромислова компанія «Злагода» в межах суми 5790204,68 грн. на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 01.11.2011, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у зведеному виконавчому провадженні за №29/4 та зобов'язати відповідача скасувати запис;

- визнати нечинним, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна адміністратором: Чернігівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 02.11.2011 о 09:13: 36 запис 9 (дев'ять) за №11793037 про публічне обтяження всього рухомого майна сільськогосподарського товариства «Агропромислова компанія «Злагода» в межах суми 5790204,68 грн. на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 01.11.2011, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у зведеному виконавчому провадженні за № 29/4;

- визнати неправомірними дії реєстратора Чернігівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України по внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 23.01.2012 о 09:15:01 запису 10 (десять) за №12082125 про публічне обтяження всього рухомого майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» в межах суми 2732822,50 грн. на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у зведеному виконавчому провадженні за №29/4 та зобов'язати відповідача скасувати запис;

- визнати нечинним, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна адміністратором: Чернігівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 23.01.2012 о 09:15:01 запис 10 (десять) за №12082125 про публічне обтяження всього рухомого майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» в межах суми 2732822,50 грн. на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у зведеному виконавчому провадженні за №29/4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у записах 9 та 10 Державного реєстру обтяжень рухомого майна (надалі - реєстр, Державний реєстр) відсутній опис предмету обтяження, достатній для його ідентифікації, та який, в свою чергу, має визначатись у заяві обтяжувача. Окрім того, наявні й інші порушення, такі як: зазначення невірного ідентифікаційного коду боржника та відсутність заяви обтяжувача. Викладені обставини, на думку позивача, є підставою для відмови реєстратора у внесенні записів до реєстру, у зв'язку з чим дії відповідача по внесенню таких записів є неправомірними, а записи підлягають визнанню нечинними, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №830 від 05.07.2004 та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №73/5 від 24.07.2004.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, оскільки ним як реєстратором Державного реєстру лише була вчинена, законодавчо покладена на нього, технічна дія з внесення запису про обтяження на підставі заяви обтяжувача, який і несе відповідальність згідно із законом за достовірність та обґрунтованість відомостей, що містяться в ній.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 є одним з засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат», що підтверджується статутом товариства.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2013 у справі №5028/18/41 (19/31 (23/14))/2012, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 та Вищого господарського суду України, відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат» (надалі - ТОВ «АПК «Магнат») до СТОВ «АПК «Злагода» про визнання укладеним між сторонами з 23.05.2013 основного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на підставі умов попереднього договору №28-01 від 28.02.2012 та про визнання права власності на решту сільськогосподарської техніки.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням встановлено, що сторони попереднього договору №28-01 від 28.02.2012 ТОВ «АПК «Магнат» та СТОВ «АПК «Злагода» домовились про укладення та нотаріальне посвідчення основного договору, що не було ними дотримано, внаслідок перебування майна продавця - СТОВ «АПК «Злагода» в заставі банку на підставі договору застави майнових прав від 31.07.2008, 18.06.2008 та 29.08.2008, яким письмова згода на реалізацію заставного майна не надавалась. Крім того, на момент укладення попереднього договору, постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 01.11.2011 та 23.01.2012 було накладено арешт та заборону відчуження на все рухоме і нерухоме майно продавця в межах. Відповідне публічне обтяження було зареєстроване з внесенням запису до Державного реєстру. 06.04.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області був проведений опис майна, що належить СТОВ «АПК «Злагода», та накладено арешт, в тому числі на майно, яке є предметом попереднього договору.

З огляду на те, що позовні вимоги стосувались майна, що не перебувало у власності СТОВ «АПК «Злагода», оскільки визначений у попередньому договорі перелік сільськогосподарської техніки знаходився в заставі банку, яким не погоджувалось його відчуження, а також перебувало під арештом та забороною на відчуження, в позові ТОВ «АПК «Магнат» було відмовлено.

29.08.2013 ОСОБА_3 отримала витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №41722332, відповідно до якого реєстратором Чернігівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було зареєстроване публічне обтяження з внесенням записів №9 від 02.11.2011 та №10 від 23.01.2012 на підставі заяв обтяжувача, - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, - від 02.11.2011 та 23.01.2012.

Згідно запису №9 зареєстровано обтяження з забороною відчужувати СТОВ «АПК «Злагода» все рухоме майно в межах суми 5790209,68 грн. на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 01.11.2011, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у зведеному виконавчому провадженні за №29/4.

Згідно запису №10 зареєстровано обтяження з забороною відчужувати СТОВ «АПК «Злагода» все рухоме майно в межах суми 2732822,50 грн. на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 23.01.2012, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у зведеному виконавчому провадженні за №29/4.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з підстав неправомірності, на думку позивача, дій відповідача щодо покладених на нього управлінських функцій здійснення реєстрації публічного обтяження майна, що призвело до відмови йому в задоволенні позову про визнання укладеним між сторонами з 23.05.2013 основного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на підставі умов попереднього договору №28-01 від 28.02.2012 та про визнання права власності на решту сільськогосподарської техніки.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» №1878-VI від 11.02.2010, що діяла на момент внесення оскаржуваних записів) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ч.ч. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

За змістом п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» №1878-VI від 11.02.2010 державна реєстрація правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна до 01.01.2012 проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Разом з тим, згідно із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації» №4152-VI від 09.12.2011, державну реєстрацію реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України, продовжено до 01.01.2013.

Також пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» №830 від 05.07.2004 (надалі - Порядок №830), яка була прийнята на виконання Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Міністерство юстиції України визначено держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - його адміністратором.

Відповідно до п. 2 Порядку №830 реєстратори - це суб'єкти, уповноважені Мінюстом надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що на відповідача покладено виконання управлінських функцій з реєстрації як рухомого, так і нерухомого майна, а також виходячи з того, що ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.9 Порядку №830 регламентує право на відмову у внесенні запису відповідачем до Реєстру обтяжень рухомого майна.

З огляду на наведене, відповідачу делегована частина владних адміністративних повноважень Міністерства юстиції України, здійснення яких встановлено Порядком №830, Законами України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вказане, зокрема, узгоджується з роз'ясненнями Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2.-2005, за змістом яких єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом управлінських функцій саме у тих правовідносинах у яких виник спір.

Водночас, суд враховує, що закриття провадження вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень у відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги положення п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про здійснення відповідачем делегованих владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, тому його рішення, дії чи бездіяльність підлягають оскарженню за правилами КАС України, у зв'язку з чим даний публічно-правовий спір підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.

Оскільки у даній справі оскаржуються дії відповідача з реєстрації рухомого майна, тому спірні правовідносини регулюються Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком №830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою Наказом міністерства юстиції України №73/5 від 29.07.2004 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за N 942/9541 (надалі - Інструкція №73/5).

Реєстрація обтяжень, у відповідності до вимог ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника: для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації;

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Згідно з п. 6 Постанови №830 відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.

Відповідно до п. 7 Постанови №830 у заяві зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника: для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована особа; для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер; для фізичних осіб - іноземців чи осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст.

Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача.

Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації.

У разі реєстрації активів, що перебувають у податковій заставі, робиться запис "всі активи платника податків";

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

А згідно з абз. 2 пп. 4 п. 7 Постанови №830 реєстратору забороняється вимагати додаткові відомості крім тих, що зазначені в пунктах 6 і 7 цього Порядку.

Окрім того, загальні вимоги до заповнення заяв передбачені Інструкцією №73/5, зокрема пп. 1.1 цієї інструкції встановлено, що заява є документом, який подає обтяжувач або уповноважена особа реєстратору та на підставі якого Реєстратор уносить запис до Реєстру, зміни до існуючого запису, виключає запис та формує витяг з даного Реєстру.

Згідно абз. 2 п. 2 Інструкції №73/5 унесення до Реєстру відомостей про обтяження рухомого майна здійснюється Реєстратором на підставі «Заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна» (додаток 1), що подається в паперовій або електронній формі.

При цьому, Додатком №1 до названої Інструкції встановлено форму заяви, а п.п. 2.2 - 2.9 самої Інструкції вимоги щодо змісту і об'єму інформації, яка підлягає відображенню в ній.

Слід зауважити, що пп. 2.7 Інструкції №73/5 та додатком до неї передбачено заповнення розділу «Опис предмета обтяження» у двох підрозділах, таких як: «Рухоме майно, що має серійні номери» та «Рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами».

Як встановлено судом реєстрація обтяження здійснювалась на підставі заяв обтяжувача, - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, - від 02.11.2011 та 23.01.2012, копії яких наявні в матеріалах справи та, наявність яких спростовує твердження позивача про здійснення реєстрації без їх відсутності.

З вказаних заяв обтяжувача вбачається, що ним заповнено підрозділ «Рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами», відтак відомості до цього підрозділу він мав вносити з урахуванням вимог пп. 2.7.5 Інструкції №73/5, за змістом якого підрозділ «Рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами» містить інформацію про невизначене рухоме майно (наприклад, худоба, птиця, майбутній врожай, активи платників податків та інше). У разі реєстрації активів, що перебувають у податковій заставі, уноситься запис «Усі активи платника податків».

Оцінюючи наявні у справі заяви обтяжувача на відповідність вимогам, встановленим законодавством, суд дійшов висновку, що вони не суперечить їм, ні за формою, ні за змістом, також і з нижченаведеного.

Так, статтею 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Водночас, ч.ч. 2,3 цієї статті встановлено, що якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на:

1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;

2) усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності;

3) дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Таким чином наведена норма передбачає опис предмета обтяження у два відмінні один від одного способи за ступенем індивідуалізації речей, тобто окремого об'єкта - за індивідуальними ознаками, а сукупність об'єктів - за родовими, які, в свою чергу, визначаються в один із трьох способів, в тому числі шляхом вказівки на дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Судом встановлено, що обидві заяви обтяжувача містять запис про об'єкт обтяження наступного змісту «все рухоме майно в межах сума грн.», тобто опис предмета обтяження заповнено з дотриманням пп. 2.7.5 Інструкції №73/5, п. 7 Постанови №830 та ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Разом з тим, пунктом 9 Постанови №830 регламентовано виключний перелік підстав для відмови реєстратором у внесенні запису, а саме:

у заяві відсутні чи наведено не повністю або з виправленням відомості, зазначені у пунктах 6 і 7 цього Порядку;

обтяжувач не пред'явив паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи, - відповідну довіреність;

відсутній документ про плату за внесення запису до Реєстру;

плату внесено не в повному обсязі.

Судом відзначається, що наведена норма не передбачає такої підстави для відмови в реєстрації обтяження як невірне зазначення даних в заяві, оскільки, як зазначалось вище, на обтяжувача покладено відповідальність за їх достовірність та обгрунтованість, як наслідок у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки правильності ідентифікаційного коду боржника та для відмови у реєстрації за цієї обставини.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи усе вищевикладене, врахувавши зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, а також перевіривши відповідність оскаржуваних дій усім вищезазначеним вимогам, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності його дій, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають не задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови буде складений та підписаний 30.10.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко