Постанова № 36239311, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 13:22 № 826/17356/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Криницький А.В., Щиголь Є.В.,

представника відповідача - Сперкач С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року №0013152202 та №0013172202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 28 листопада 2012 року №0013152202 та №0013172202.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про порушення податковим органом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, останні підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що позивачем придбано товар (роботи, послуги) у суб'єкта господарювання, що не сплачував податки, діяльність якого має ознаки фіктивного підприємства, а тому, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 26.10.2012 року №547, виданого ДПС у м. Києві, відповідно до постанови слідчого відділу Управління СБУ в Київській області «Про призначення документальної перевірки» від 15.10.2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Даймонд-Телеком» (код за ЄДРПОУ 32827012) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 29820,00 грн., в тому числі: за серпень 2011 року у сумі 3328,00 грн., за вересень 2011 року на суму 26492,00 грн., п. 198.1., 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 164072,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 18607,00 грн., червень 2011 року на суму 134585,00 грн., липень 2011 року на суму 10880,00 грн.

За результатами даної перевірки було складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (код за ЄДРПОУ 14307357) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Даймонд-Телеком» (код за ЄДРПОУ 32827012) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року» від 12.11.2012 року № 21/16-30/14307357 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки та встановлених нею порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0013152202 від 28.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 164072 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2721 грн., податкове повідомлення-рішення №0013172202 від 28.11.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29820,00 грн.

Вважаючи дані рішення відповідача необґрунтованими, такими, що прийняті без урахування фактичних обставин справи та порушують права позивача, останній звернувся до суду за їх захистом шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд-Телеком» (продавець), в особі директора ОСОБА_4, з однієї сторони, і казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» (покупець), в особі директора - головного конструктора Лихоліта Миколи Івановича, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу №75 від 12 квітня 2010 року, предметом якого є товар, який продавець зобов'язується передати покупцеві в асортименті, визначеному специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.1 договору вартість його складає 3638284, 80 грн., у тому числі ПДВ - 606380,80 грн.

Розрахунки за кожне замовлення здійснюється шляхом 100 % передоплати вартості товару, зазначеній у рахунку-фактурі, який виставляється на підставі заявки покупця.

Пунктом 6.1 договору визначено термін дії договору до 31 грудня 2012 року.

З акту перевірки вбачається, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Даймонд-Телеком» у загальній сумі 193891,60 грн., що підтверджено поданими ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком №5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Тобто, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням товару.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того відповідач зазначає наступне: «на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було надіслано копію постанови про порушення кримінальної справи слідчим відділом Управління СБ України в Київській області від 26.07.2012 року №235, якою стосовно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України».

Відповідно до постанови від 26.07.2012 р. про порушення кримінальної справи вбачається наступне: «в ході проведеної слідчим відділом Управління СБ України в Київській області перевірки встановлено, що ТОВ «Даймонд-Телеком» має ознаки фіктивності і придбане без мети зайняття підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4, який пояснив, що фінансово-господарську діяльність ТОВ «Даймонд-Телеком» він не вів. Реєстрацію вказаного суб'єкта господарювання, а саме ТОВ «Даймонд-Телеком» не проводив та довіреність на реєстрацію від свого імені нікому не давав. Бухгалтерський та податковий облік не вів. Звітність до податкових та інших державних органів не подавав. Жодної податкової декларації ТОВ «Даймонд-Телеком» не бачив і не підписував. На загальних зборах ТОВ «Даймонд-Телеком» участі не приймав та ніколи не був присутній. Статутний фонд вказаного товариства не формував, банківських рахунків ні в яких банківських установах не відкривав, свідоцтво платника ПДВ та печатку ТОВ «Даймонд-Телеком» не отримував, рахунками та печаткою не користувався».

Крім того, згідно акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №2038/22-2/32827012 від 21.06.2012 року вбачається, що «операції ТОВ «Даймонд-Телеком» за період з 01.11.2010 року по 30.04.2012 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного та управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «Даймонд-Телеком» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного».

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, звертає увагу, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Крім того, аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, в постанові Вищого адміністративного суду України від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, в постанова Вищого адміністративного суду України від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок щодо доказування виконав повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко