Постанова № 36239013, 19.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 грудня 2013 р. Справа № 802/4605/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Побережської Влади Валеріївни

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Науменка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини А 3666

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до військової частини А3666 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому при звільненні у запас було виплачено грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 27 років календарної служби. Така допомога виплачена в розмірі 66 320,10 грн., виходячи із розрахунку (4 912,60 грн. х 50% х 27).

Однак, на думку позивача, грошова допомога при звільненні була виплачена йому в меншому розмірі, оскільки розрахунок допомоги було здійснено, виходячи з грошового забезпечення, до якого не було включено щомісячну грошову винагороду, яка була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

З урахуванням наведеного позивач вважає, що дії відповідача, які полягають в невключенні до грошового забезпечення, який було використано при розрахунку грошової допомоги під час звільнення, щомісячної грошової винагороди, є протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також зазначив, що грошову допомогу при звільненні потрібно виплачувати з урахуванням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову та додатково зазначив, що грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 виплачена у повному розмірі з урахуванням наказу Міністра оборони України №260 від 11 червня 2008 року.

Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді помічника начальника управління (з правової роботи) Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 22 серпня 2013 року №139 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) ч. 1 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

10 жовтня 2013 року наказом начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України № 189 його виключено зі списків особового складу частини у зв'язку з звільненням з лав Збройних Сил України в запас за станом здоров'я (а.с. 6).

На підставі статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні у запас в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної вислуги. Вихідна допомога позивачу виплачена у розмірі 66 320,10 грн., виходячи із розрахунку (4 912,60 грн. х 50% х 27), про що свідчить довідка-розрахунок військової частини А3666 вих. №161 від 08 листопада 2013 року (а.с. 7).

Однак, на час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення позивача за штатною посадою складав 4 912,60 грн. та включав наступні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 130 грн.; посадовий оклад у розмірі - 1190 грн.; вислуга років, 40% - 528 грн.; надбавка за таємність, 10% - 119,00 грн.; премія, 100% - 1190 грн.; надбавка за виконання особливо - важливих завдань, 95% - 1 755,60 грн.

Вважаючи, що дії відповідача, які полягають в невключенні до розміру його грошового забезпечення, який було використано при розрахунку грошової допомоги під час звільнення, щомісячної грошової винагороди, є протиправними, а тому звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станок здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (стаття 15 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу" передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно із положеннями постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року військовослужбовцям установлено щомісячну додаткову винагороду в розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення.

Як свідчать матеріали справи, позивачу на момент звільнення виплачувалась щомісячна винагорода в розмірі 40 %.

Таким чином, враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена Кабінетом Міністрів України, що виплачувалась позивачу з моменту введення її в дію постановою Уряду та до моменту звільнення, мала постійний характер, тому суд вважає, що в силу статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Враховуючи те, що при виплаті грошової допомоги при звільненні відповідачем не було включено до її розміру грошову винагороду, яка виплачувалась позивачу, тому дії відповідача слід визнати протиправними, та, як наслідок, відповідача слід зобов'язати провести перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги та виплатити таку допомогу з урахуванням грошової винагороди.

Окремо суд звертає увагу на тому, що посилання представника відповідача на наказ Міністра оборони України №260 від 11 червня 2008 року, яким винагороду не включено до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова допомога при звільненні, слід оцінити критично, оскільки Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має вищу юридичну силу в порівнянні з наказом Міністра оборони України №260, а тому в даному випадку саме норми статті 9 зазначеного вище Закону підлягають застосуванню.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в адміністративній справі за №802/3701/13-а.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А 3666 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов'язати військову частину А 3666 здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення 40% щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлюється військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

Зобов'язати військову частину А 3666 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 40% щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна