Рішення № 36238674, 17.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 11/17-2724-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лукян С.Г. за довіреністю № 70/1 від 10.01.2013р.

Від відповідачів: ОСОБА_3 /особисто/; адвокат ОСОБА_4 /договір про надання правової допомоги/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Одеський коровай" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 22 545,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Одеський коровай" (далі по тексту - ВАТ „Одеський коровай") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 58 245,03 грн., яка складалась з суми основного боргу в розмірі 18 246,75 грн., пені в сумі 36 967,20 грн., інфляційних збитків в сумі 2 308,21 грн. та трьох відсотків річних в сумі 722,87 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог ВАТ „Одеський коровай" посилалось на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу б/№ від 01.02.2010р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Відповідно до поданої заяви про уточнення позовних вимог ВАТ „Одеський коровай" зменшило розмір заявленої до стягнення суми заборгованості до 22 545,58 грн., яка складалась з суми основного боргу в розмірі 18 056,00 грн., пені в сумі 1 714,08 грн., збитків від інфляції в сумі 2 060,19 грн., трьох відсотків річних в сумі 715,31 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята господарським судом до розгляду як остаточна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.09.2011р. по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р., позовні вимоги ВАТ „Одеський коровай" було задоволено, присуджено до стягнення із ОСОБА_3 на користь ВАТ „Одеський коровай" суму основного боргу в розмірі 18 056 грн., пеню в сумі 1 714,08 грн., три відсотки річних в сумі 715,31 грн., збитки від інфляції в сумі 2 060,19 грн., держмито в сумі 225,46 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013р. касаційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. по даній справі було скасовано, а справу № 11/17-2724-2011 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Підставою для скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів стало неповне з'ясування всіх обставин справи у зв'язку із неналежною правовою оцінкою доводів ОСОБА_3 щодо непідписання ним договору купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р. та інших документів, які складались в процесі виконання цієї угоди, залишення поза увагою клопотання відповідача про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи, а також ухилення від дослідження оригіналів вказаних документів, копії яких були надані ВАТ „Одеський коровай" в якості доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог.

В процесі нового розгляду даної справи позивачем було підтримано заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 22 545,58 грн. у повному обсязі без зміни підстав позову.

В свою чергу, відповідач повністю заперечував проти позову та наголошував, що договір купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р., перелік майна від 23.02.2010р. (додаток № 1 до договору купівлі-продажу від 01.02.2010р.) та акт прийому-передачі від 23.02.2010р. (додаток № 2 до договору купівлі-продажу від 01.02.2010р.) ним не підписувались.

З огляду на вищенаведені доводи ОСОБА_3 та з метою виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 24.04.2013р., господарським судом згідно з ухвалою від 14.06.2013р. було призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було покладено наступні питання: визначити, чи виконаний підпис на договорі купівлі-продажу від 01.02.2010р., переліку майна від 23.02.2010р. (додаток № 1 до договору купівлі-продажу від 01.02.2010р.), акті прийому-передачі (додаток № 2 до договору купівлі-продажу від 01.02.2010р.) копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 87 - 90/, особисто ОСОБА_3, або іншою особою; визначити, чи складено та підписано лист від 18.02.2010р., згідно із яким ОСОБА_3 просив ВАТ „Одеський коровай" реалізувати холодильне обладнання, особисто ОСОБА_3, або іншою особою. Проведення судової почеркознавчої експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати за проведення експертного дослідження було покладено на ОСОБА_3 У зв'язку із призначенням по даній справі судової експертизи, провадження у справі згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України було зупинено на час проведення експертного дослідження.

07.11.2013р. до суду надійшло повідомлення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення призначеної по даній справі судової експертизи у зв'язку із недостатністю документів для проведення дослідження. З огляду на неможливість проведення судової експертизи, призначеної згідно з ухвалою від 14.06.2013р., провадження у даній справі було поновлено згідно з ухвалою від 11.11.2013р.

Після поновлення провадження у справі відповідач звернувся до суду із клопотанням про покладення на позивача всіх судових витрат, понесених ОСОБА_3 під час розгляду даної справи, до складу яких просив включити зокрема витрати на відрядження до м. Києва для участі в судовому засіданні у Вищому господарському суді України в сумі 350 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2010р. між ВАТ „Одеський коровай" (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу б/№, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.4 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору торгівельне обладнання, в подальшому іменується майно. Найменування, кількість майна, ціна за одиницю майна за цим договором вказується у додатку № 1до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Загальна вартість майна за цим договором складає 20 256,00 грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 3 376,00 грн. Передача майна здійснюється на умовах EXW (склад Продавця) у відповідності до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із цього договору. Передача та прийом майна здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна (додаток № 2 до договору), який підписується обома сторонами та являється невід'ємною частиною цього договору.

Додаток № 1 до вказаного договору становить перелік майна від 23.02.2010р., який є предметом відповідної угоди, а додаток № 2, відповідно, є актом приймання-передачі цього майна, які надані позивачем на підтвердження факту придбання ОСОБА_3 товару, заборгованість за який заявлена в межах даної справи.

При цьому, в матеріалах справи наявні декілька примірників копій вищезазначеного договору купівлі-продажу та двох додатків до нього. Так, копії перших примірників /т. 1, а.с 26-29/ не містять жодного підпису ОСОБА_3 на вказаних документах, проте містять відбиток печатки відповідача. Копії других примірників вказаних документів /т. 1, а.с. 87-90/ містять як підпис ОСОБА_3, так і відбиток його печатки, при цьому перелік майна та акт приймання-передачі містять незаповнені графи щодо реквізитів договору, додатками до якого вони виступають. Також, в матеріалах справи є копії третього примірнику названих документів /т. 1, а.с. 147 - 150/, у складі яких наявні перелік майна та акт-приймання передачі із заповненими графами щодо реквізитів договору, додатками до якого вони виступають.

В процесі розгляду даної справи відповідач повністю заперечував проти позову та наголошував, що договір купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р., перелік майна від 23.02.2010р. (додаток № 1 до договору купівлі-продажу від 01.02.2010р.) та акт прийому-передачі від 23.02.2010р. (додаток № 2 до договору купівлі-продажу від 01.02.2010р.) ним не підписувались, оригінали вказаних документів в розпорядженні ОСОБА_3 відсутні. У зв'язку з викладеним, з метою підтвердження або спростування правової позиції відповідача по справі та встановлення реальності виникнення між сторонами правовідносин, врегульованих даним договором купівлі-продажу, господарським судом було неодноразово витребувано від ВАТ „Одеський коровай" оригінали договору купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р. із додатками до нього, проте вказані документи суду надані не були, оскільки, за твердженнями позивача, вказані документи були втрачені. У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 202, 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень ст.ст. 207, 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Положеннями ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підсумовуючи вищенаведені положення закону господарський суд зазначає, що належними та допустимими доказами виникнення між сторонами по справі правовідносин купівлі-продажу, врегульованих умовами договору б/н від 01.02.2010р., є оригінали відповідного договору та додатків до нього, які є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують зміст вчиненої сторонами господарської операції. Відсутність таких документів, оформлених у відповідності до вимог закону, що укладається, перш за все, у проставленні підпису повноважних представників сторін на даних документах, виключає можливість виникнення між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Як було зазначено вище по тексту рішення, з урахуванням наявності у матеріалах справи копій трьох різних примірників договору купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р., а також правової позиції ОСОБА_3 щодо непідписання ним вказаних документів, господарським судом було неодноразово витребувано у ВАТ „Одеський коровай" оригінали зазначених документів. Проте, вказані документи позивачем на вимогу суду надані не були. Крім того, позивачем не було надано суду жодного документу на підтвердження факту вивезення відповідачем обладнання, заборгованість за яке заявлена до стягнення, із території ВАТ „Одеський коровай".

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу положень ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У п.п. 2.2, 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) наголошено наступне. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Таким чином, з системного аналізу наведених положень процесуального закону щодо допустимості та належності доказів, з урахуванням висловленої ОСОБА_3 позиції щодо непідписання ним договору купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р. з додатками та наявності у матеріалах справи копій трьох різних примірників вказаних документів, суд зазначає, що саме на ВАТ „Одеський коровай" як на сторону по справі, яка стверджує про виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу на підставі вказаної угоди, покладається обов'язок подання оригіналу цих документів з підтвердження обґрунтованості заявлених вимог. Неподання оригіналів договору купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р. та додатків до нього спростовує підставу позову ВАТ „Одеський коровай" у вигляді неналежного виконання ОСОБА_3 умов вказаного договору, оскільки позивачем всупереч ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами факт виникнення у відповідача зобов'язань, обумовлених даною угодою.

З викладених обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ВАТ „Одеський коровай" як в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 18 056,00 грн., так і в частині нарахованих щодо вказаної суми додаткових платежів у вигляді пені в сумі 1 714,08 грн., збитків від інфляції в сумі 2 060,19 грн. та трьох відсотків річних в сумі 715,31 грн.

Інші наявні у матеріалах справи документи не підтверджують укладення між сторонами договору купівлі-продажу б/н від 01.02.2010р., та відповідно, факт виникнення зобов'язань ОСОБА_3 перед позивачем, з метою примусового виконання яких ВАТ „Одеський коровай" звернулось до суду із даним позовом.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, відповідно до положень ст.ст. 11, 202, 207, 208, 509, 626, 655 ЦК України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ВАТ „Одеський коровай" у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 (з наступними змінами та доповненнями) наголошено наступне. Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Крім того, згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, до складу судових витрат по даній справі, перш за все, відносяться витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, понесені ВАТ „Одеський коровай" при зверненні до суду із даним позовом, а також витрати ОСОБА_3 зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів в загальній сумі 1 665,00 грн., за результатами розгляду яких дану справу було направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, суд зазначає, що згідно з квитанцію ПН3913 від 21.03.2013р. ОСОБА_3 було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1 205,40 грн., що на 345,15 грн. перевищує ставку судового збору, яка відповідно до положень ст. 4 Закону України „Про судовий збір" підлягала сплаті за вчинення даної процесуальної дії, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для включення вказаної надмірно сплаченої суми судового збору до складу судових витрат по даній справі.

Також, на думку суду, до складу судових витрат по даній справі слід віднести витрати ОСОБА_3 на відрядження до міста Києва для участі у судовому засіданні Вищого господарського суду України по даній справі з розгляду поданої ним касаційної скарги в загальній сумі 350 грн., які підтверджуються відповідними квитками, наявними у матеріалах справи.

Крім того, 11.12.2013.р між ОСОБА_3 (Замовник) та адвокатом ОСОБА_4 (Адвокат) було укладено угоду про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат прийняв на себе зобов'язання надати правову допомогу за позовом ВАТ „Одеський коровай" до ОСОБА_3 про стягнення 22 545,58 грн. в обсязі, передбаченим вказаним договором, застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторони, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: веде претензійну роботу за матеріалами, які підготовлює Замовник; представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в судах України та в інших органах при розгляді правових питань. За правову допомогу, передбачену в п.п. 1, 2 та п. 1, абзац а) Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 1 000 грн.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції ОСОБА_3 було сплачено адвокату ОСОБА_4 винагороду в розмірі 1 000 грн.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання про розумний розмір витрат щодо оплати послуг адвоката, які підлягають покладенню на відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, по-перше, адвокат як представник відповідача приймав участь виключно у двох останніх засіданнях по даній справі, у яких адвокатом не наводились будь-які істотні доводи та пояснення з метою захисту інтересів свого довірителя. По-друге, суд зазначає, що в даному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи визначення вартості правової допомоги адвоката в сумі 1 000 грн. є неспірозмірним із ціною даного позову.

З огляду на викладене, господарський суд визнає розмір витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 1 000 грн., які були фактично понесені відповідачем, завищеним та неспіврозмірним із кількістю та якістю наданих адвокатом юридичних послуг. Таким чином, господарський суд вважає за необхідне визначити розумними витрати відповідача на оплату правової допомоги адвоката в сумі 500 грн. та включити вказану суму до складу судових витрат по справі.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати, які складаються з: понесених позивачем витрат зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; витрат ОСОБА_3 зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальній сумі 1 665 грн.; витрат ОСОБА_3 на відрядження для участі в судовому засіданні в сумі 350 грн.; витрат за надану відповідачу правову допомогу адвоката в сумі 500 грн., відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на ВАТ „Одеський коровай" у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 208, 509, 626, 655 ЦК України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Одеський коровай" /65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 00376886, п/р 26007013000734 в АТ „Сбербанк Росії" м. Києва, МФО 320627/ на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ судовий збір в сумі 1 665 грн. 00 коп. /одна тисяча шістсот шістдесят п'ять грн. 00 коп./, витрати на відрядження в сумі 350 грн. 00 коп. /триста п'ятдесят грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 грн. 00 коп. /п'ятсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 23.12.2013р.

Суддя С.П. Желєзна