Рішення № 36238594, 19.12.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2013 р.Справа № 924/1383/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" в особі Хмельницького ГРВ АТ „Брокбізнесбанк", м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця Козира Сергія Валерійовича, м. Славута

про стягнення заборгованості по кредитному договору №02/299/08 від 07.05.2008р. в сумі 12242,24 євро, з яких 12128,60 євро - простроченої заборгованості за кредитом, 113,64 євро заборгованості за відсотками

Представники сторін:

від позивача: Ваків О.В. - за довіреністю №393/03 від 27.09.2013р.

від відповідача: Власюк С.В. - за довіреністю від 21.11.2013р. (у судовому засіданні 12.12.2013р.)

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 19.12.2013р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору №02/299/08 від 07.05.2008р. в сумі 12345,01 євро, з яких 12176,86 євро - простроченої заборгованості за кредитом, 168,15 євро заборгованості за відсотками.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 12242,24 євро, з яких 12128,60 євро - простроченої заборгованості за кредитом, 113,64 євро - заборгованості за відсотками. Зменшення розміру позовних вимог розглянуто та прийнято судом у судовому засіданні 25.11.2013р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю. Крім того, ним заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення по даній справі на шість місяців. Мотивує вказане клопотання необхідністю надання можливості для збільшення товарообігу при здійсненні підприємницької діяльності та залучення додаткових обігових коштів для забезпечення стабільного доходу та добровільного погашення заборгованості. Зазначає, що стимулом для цього є також приміщення магазину, яке перебуває в іпотеці банку та забезпечує реальну можливість здійснювати підприємницьку діяльність, вишукувати додаткові кошти для його утримання та збереження. Вказує, що це є єдине джерело доходу і в разі його втрати я не зможу матеріально утримувати свою сім'ю та батьків.

Представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача та надав згоду на ухвалення судом відстрочки виконання рішення на строк 6 місяців. Позивачем також подавалась заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль ZAZ, 2008 року випуску, реєстраційний номер ВХ3196АР, що належить на праві власності Козиру Сергію Валерійовичу. У судовому засіданні 25.11.2013р. в задоволенні заяви було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

07.05.2008р. між акціонерним банком „Брокбізнесбанк" в особі Славутської філії, яка реорганізована шляхом приєднання до складу Хмельницької філії (постанова правління АТ „Брокбізнесбанк" №06-03/1 від 03.06.2010р.) (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Козирем Сергієм Валерійовичем (позичальник) укладено кредитний договір №02/299/08, згідно п.1.1. якого банк зобов'язався надавати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди, якими вносились зміни в кредитний договір. Згідно умов додаткових угод банк надає позичальнику в рамках кредитної лінії траншами грошові кошти в загальній сумі 20500,00 євро з кінцевим терміном користування до 06.05.2011р.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення. Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, в строки, передбачені графіком, який є невід'ємною частиною цього договору (п. п. 2.1., 2.3.).

Згідно п. 1.1.3. договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №4 від 24.10.2008р., процентна ставка за користування кредитом з 24.10.2008р. встановлюється у розмірі 18 відсотків річних.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця, при цьому: починаючи з 01 вересня 2012 року нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з 01.09.2012р. по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; в подальшому проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно) (п. 2.6. кредитного договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №5 від 31.08.2012р.).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 20500,00 євро, про що свідчать платіжні доручення №1 від 28.05.2008р. на суму 17000,00 євро, №1 від 27.06.2008р. на суму 1500,00 євро, №1 від 04.09.2008р. на суму 2000,00 євро.

Натомість, відповідач умови договору щодо вчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, лише частково погашав борг.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума простроченої заборгованості за кредитом складає 12128,60 євро, заборгованості за відсотками - 113,64 євро.

Позивач неодноразово направляв відповідачу вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, претензії залишились без задоволення.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору із змінами, що вносились додатковими угодами, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання. Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, належним чином не виконав свій обов'язок щодо повернення у передбачений договором термін основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Отже, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість. Необхідно також відмітити, що кредит надавався відповідачу в іноземній валюті - євро.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі №16/23пд/2011).

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги те, що відповідач позовні вимоги визнав повністю, а також те, що позов обґрунтований матеріалами справи, відповідає чинному законодавству, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом також приймається до уваги, що відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення по даній справі на шість місяців. Представник позивача не заперечує проти задоволення даного клопотання.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 9.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 №6 „Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання (пункт 6 статті 83, стаття 121 ГПК), - конкретні терміни їх виконання.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про відстрочку виконання рішення по даній справі та відстрочити виконання рішення суду по даній справі на шість місяців, тобто до 30.06.2014р., що не суперечить п. 7.2 Постанови Вищого господарського суду від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ч. 5 ст. 78, ст. ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" в особі Хмельницького ГРВ АТ „Брокбізнесбанк", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Козира Сергія Валерійовича, м. Славута про стягнення заборгованості по кредитному договору №02/299/08 від 07.05.2008р. в сумі 12242,24 євро, з яких 12128,60 євро - простроченої заборгованості за кредитом, 113,64 євро заборгованості за відсотками задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Козира Сергія Валерійовича (м. Славута, вул. Фрунзе, 21, кв. 48; код 2732616716) на користь публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" в особі Хмельницького ГРВ АТ „Брокбізнесбанк" (м. Хмельницький, вул. Подільська, 65; код 19357489) 12128,60 євро (дванадцять тисяч сто двадцять вісім євро 60 євроцентів) - простроченої заборгованості за кредитом, 113,64 євро (сто тринадцять євро 64 євроцентів) заборгованості за відсотками, 2591,13 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто одну гривню 13 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду до 30.06.2014р.

Видати наказ.

Повне рішення складено 20 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3, 4 - відповідачу (м. Славута, вул. Фрунзе (після перейменування - вул. Ізяславська), буд. 21, кв. 48; м. Славута, вул. Фрунзе (після перейменування - вул. Ізяславська), буд. 25, кв. 12).