Постанова № 36238415, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 911/3107/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 року

у справі № 911/3107/13 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна

районна лікарня»

про стягнення 118 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2013 року по справі № 911/3107/13 позов Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» про стягнення 118 400,00 грн. - задоволено частково. Стягнуто з комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» до Державного бюджету України 74 000,00 грн. штрафу, 43 290,00 грн. пені та 2 345,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 27.09.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 року по справі № 911/3107/13 змінити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково, виходячи з нарахування штрафу у розмірі 5% виручки, в зв'язку з помилковим нарахуванням позивачем штрафу у розмірі 10% та зменшити суму стягнення пені, виходячи з нових розрахунків та зменшення кількості днів її нарахування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 27.11.2013 року представник комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» надав суду свої пояснення по справі в яких, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції змінити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково, виходячи з нарахування штрафу у розмірі 5% виручки.

Представники Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судовому засіданні 27.11.2013 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача так як, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 27.09.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 31 від 14.05.2013р. у справі № 712/116-р-02-06-12 визнано дії Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, що полягають у завищенні загальної вартості послуги видачі медичного посвідчення водія та видачі довідки на об'єкт дозвільної системи за рахунок включення до їх вартості послуг, які не передбачені в рамках проведення даних медичних оглядів, що в свою чергу призвело до стягнення із пацієнтів зайвих коштів за надані послуги, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з видачі медичного посвідчення водія та видачі довідки на об'єкт дозвільної системи в межах м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району Київської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а також визнано бездіяльність Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, що полягає у не включенні з вартості послуги «Видача сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду» та послуги «Видача медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів» податку на додану вартість, у відповідності до вимог підпункту 197.1.5. пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010п. № 2755-VI, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з видачі медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів та видачі сертифікату профілактичного наркологічного огляду в межах м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району Київської області, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказані порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 37000грн. та 37000грн., всього 74000грн.

Про прийняття Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольним комітетом України рішення № 31 від 14.05.2013 року щодо накладення на відповідача штрафу у розмірі 74000 грн. останнього було повідомлено листом №02-06/1055 від 14.05.2013 року, яке направлено відповідачу 27.05.2013 року та отримане останнім 29.05.2013 року.

Зазначене рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідач отримав 05.02.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303707780030. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з несплатою відповідачем накладеного на нього штрафу у строки, встановлені ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (2 місяців з моменту отримання рішення), позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення 74000 грн. штрафу згідно рішення № 31 від 14.05.2013 року. Крім суми штрафу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 44400 грн.

Так, як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2013 року по справі № 911/3107/13 позов Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» про стягнення 118 400,00 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 74 000,00 грн. штрафу, 43 290,00 грн. пені та 2 345,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 40 Господарського кодексу України Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до п. 1. ч.1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 31 від 14.05.2013 року було направлено відповідачу листом № 02-06/1055 від 14.05.2013 року та отримане останнім 29.05.2013 року. Отже, кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 29.07.2013 року.

Оскільки, відповідач, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів сплати штрафу визначеного рішенням Антимонопольного комітету, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову щодо стягнення штрафу у розмірі 74000 грн. Відповідач, накладений на нього вказаним рішенням штраф у розмірі 74000грн. не сплатив, що підтверджується довідкою ГУ ДКС у Київській області № 06-04/853-5075 від 19.08.2013 року.

При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 31 від 14.05.2013 року у справі № 712/116-р-02-06-12 є чинним та не скасовано рішенням господарського суду міста Києві від 23.09.2013 року у справі № 910/16957/13.

Крім вказаного штрафу, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 44400 грн. за період прострочення оплати відповідачами штрафу з 30.07.2013 року по 04.09.2013 року та з 24.09.2013 року по 26.09.2013 року (40 днів прострочення), за вирахуванням періоду з 05.09.2013 року по 23.09.2013 року (дата судового оскарження рішення).

Відповідно до п. 20.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» №15 від 26.12.2011 року абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Так, перевіривши розрахунок та період нарахування пені, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно обмежив період нарахування пені з 31.07.2013 року по 04.09.2013 року та з 24.09.2013 року по 26.09.2013 року (40 днів прострочення), враховуючи отримання представником відповідача спірного рішення саме 29.05.2013 року, а не 28.05.2013 року, як помилково вважає позивача та 2 місяці з дня одержання вказаного рішення. Отже, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 31.07.2013 року по 04.09.2013 року та з 24.09.2013 року по 26.09.2013 року (39 днів прострочення) складає 43290грн. В зв'язку з цим, позовна вимога про стягнення 44400 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 43290грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що вимоги Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 74000грн. штрафу та 43 290грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими та безпідставними посилання скаржника про те, що рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 31 від 14.05.2013 року позивач помилково та невірно розрахував суму штрафу у розмірі 10 % від доходу оскільки посилається на абзац 2 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», який у свою чергу як вважає відповідач, передбачає накладення штрафу у розмірі до 5% від доходу, за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що стаття 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» містить в собі сім частин, а частина друга вказаної статті містить всього чотири абзаци. Зазначене також підтверджується й тим, що законодавцем у відповідності до Закону України від 05.07.2011 року № 3567-VI були внесені зміни до четвертого абзацу частини другої зазначеної статті, про що, зазначено у вказаній нормі. Тобто, абзацом яким передбачено накладення штрафу до 10 % від доходу за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, автоматично вважається абзацом другим, а абзацом, яким, передбачено накладення штрафу до 5 % від доходу вважається - третім абзацом частини другої статті 52.

За таких обставин судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника на невірність розрахунку штрафу ухваленого рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 31 від 14.05.2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку по справі та частково задовольнив позов Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 року у справі № 911/3107/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2013 року у справі № 911/3107/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3107/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 02.12.2013 року