Постанова № 36238359, 19.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа№ 911/2185/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від Прокуратури Київської області: Івашин О.Є. - прокурор відділу

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Гудима С.М. - директор

Панченко А.М. - за дов.

від третьої особи: Компанець Л.В. - за дов.

Крехальова О.М. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор»

на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2013

у справі № 911/2185/13 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Заступника прокурора Київської області

до 1) Броварської міської ради Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Міська громадська організація «Спілка інвесторів Черняховського 21Б»

про скасування рішень міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області (далі, прокурор) звернувся з позовом до Броварської міської ради Київської області (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» (далі, відповідач-2 або ТОВ «Т-Фактор») про скасування п.п. 12.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 232-09-06 від 09.06.2011, скасування п.п. 2.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 268-10-06 від 21.07.2011, визнання недійсним з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15.08.2011, укладеного між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», зареєстрованого в Книзі реєстрації за № 321060004000111 від 12.09.2011.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Міську громадську організацію «Спілка інвесторів Черняховського 21Б» (далі, третя особа).

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 911/2185/13 позов задоволено повністю.

Скасовано п.п. 12.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 232-09-06 від 09.06.2011.

Скасовано п.п. 2.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 268-10-06 від 21.07.2011.

Визнано недійсним з моменту державної реєстрації договір оренди земельної ділянки від 15.08.2011, укладений між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», зареєстрований в Книзі реєстрації за № 321060004000111 від 12.09.2011.

Присуджено до стягнення з Броварської міської ради Київської області в доход Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 коп. судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» в доход Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 911/2185/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга відповідача-2 мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» у справі № 911/2185/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2185/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.11.2013.

У судове засідання, призначене на 05.11.2013, представник третьої особи на стороні відповідача-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 розгляд справи було відкладено на 21.11.2013.

21.11.2013 від представника прокуратури через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній наголосив на тому, що рішення Господарського Київської області від 16.08.2013 у справі № 911/2185/13 є повністю законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник третьої особи на стороні відповідача-2 у судове засідання, призначене на 21.11.2013, не з'явився, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 21.11.2013 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване відсутністю у третьої особи можливості забезпечити участь її законного представника під час розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 911/2185/13.

Представники прокуратури та відповідачів подали у судовому засіданні, призначеному на 21.11.2013, клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2185/13, клопотання третьої особи на стороні відповідача-2 про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 05.12.2013.

02.12.2013 від представника відповідача-1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу відповідача-2, у яких Броварська міська рада Київської області просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, а рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 911/2185/13 залишити без змін, а також просила справу розглядати без участі її представника.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013, враховуючи перебування головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» у справі № 911/2185/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., суддів: Рєпіної Л.О. та Смірнової Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» було прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І. (доповідач у справі), судді: Рєпіна Л.О., Смірнова Л.Г., розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.2013

19.12.2013, у зв'язку з виходом головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки та враховуючи перебування у відпустці судді Смірнової Л.Г., розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» у справі № 911/2185/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б. суддів: Рєпіної Л.О. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» було прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Рєпіна Л.О., Тищенко А.І., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 19.12.2013.

19.12.2013 від представників третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останні заперечили проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 та зазначили, що обставини, викладені у рішенні суду першої інстанції, є обґрунтованими та базуються на вимогах законодавства.

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 19.12.2013, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, а також з огляду на заяву останнього від 02.12.2013 про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-1.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні, призначеному на 19.12.2013, надав суду для огляду оригінал Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Т-Фактор» 11.03.2011 та оригінал витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 31495573 від 30.09.2011, а також копії вказаних документів та копію ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-520/11 від 16.02.2011 для долучення до матеріалів справи.

Представники третьої особи надали суду у судовому засіданні копії договору купівлі-продажу від 04.07.2007 та договору оренди земельної ділянки від 10.08.2011 для огляду та долучення до матеріалів справи.

Вищезазначені документи були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

Пунктом 12.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 232-09-06 від 09.06.2011 (далі, рішення № 232-09-06 від 09.06.2011) (том 1, а.с. 27) вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», орієнтовною площею 0,9315 га для будівництва та обслуговування об'єкту незавершеного будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери) по вул. Черняховського, 21-б.

Пунктом 2.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 268-10-06 від 21.07.2011 (далі, рішення № 268-10-06 від 21.07.2011) (том 1, а.с. 28-29) вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» на земельну ділянку та надано вказаному товариству за рахунок земель міської ради в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,9315 га, з них - 0,3281 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери) - землі житлової забудови, по вул. Черняховського, 21-б терміном на 5 років.

На підставі рішення № 268-10-06 від 21.07.2011 між Броварською міською радою Київської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 15.08.2011 (далі, Договір) (том 1, а.с. 18-21), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9315 га (далі, спірна земельна ділянка), з них - 0,3281 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери) - землі житлової забудови, по вул. Черняховського, 21-б в м. Бровари. Вказаний договір 12.09.2011р. зареєстровано в книзі реєстрації за № 321060004000111.

За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9315 га, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури.

Згідно з пунктом 3.1. Договір укладено на 5 років.

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки від 12.09.2011 (том 1, а.с. 22), на виконання пункту 1.1. Договору, Броварська міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» прийняло спірну земельну ділянку на умовах оренди, терміном на п'ять років.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку із оскарженням Заступником прокурора Київської області правомірності прийняття відповідачем-1 рішень № 232-09-06 від 09.06.2011 (пункту 12.2.) та № 268-10-06 від 21.07.2011 (пункту 2.2.) в частині, що стосується затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду відповідачем-1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єкту незавершеного будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери) по вул. Черняховського, 21-б та укладення між відповідачами на цій підставі Договору оренди.

Рішення Господарського суду Київської області про задоволення позовних вимог Заступника прокурора Київської області мотивоване тим, що в порушення вимог статті 123 та частини 2 статті 124 Земельного кодексу України відповідачем-1, при передачі відповідачу-2 спірної земельної ділянки, не було проведено земельних торгів та не було прийняте рішення про надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» на розробку проекту технічної документації, що посвідчує право користування спірною земельною ділянкою та затвердження вказаного проекту. Також, судом було встановлено, що при передачі відповідачем-1 відповідачу-2 спірної земельної ділянки порушено норми статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, не було розроблено проект відведення земельної ділянки, який має бути невід'ємною частиною договору оренди землі, відсутність якого, відповідно, є підставою для визнання Договору оренди недійсним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач-2 у своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що до спірних правовідносин, які склалися між прокуратурою та відповідачем-1, мають застосовуватися вимоги адміністративного законодавства, зокрема, вимоги статі 99 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно строків позовної давності, а дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Апелянт стверджує, що подаючи позов, прокурор звертався до суду від свого імені, а не в інтересах держави в особі юридичної або фізичної особи, як того передбачає Закон України «Про прокуратуру». Окрім того, відповідач-1 у апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з тим, що прокурором не було визначено позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд повинен був на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернути позовну заяву та додані до неї документи без розгляду або залишити позов без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також апелянт наголошує на тому, що визнані судом незаконними та скасовані рішення Броварської міської ради є нормативно-правовими актами індивідуальної дії, які не порушують цивільні права або інтереси орендаря та орендодавця, а тому вимоги статті 21 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Вищезазначені доводи апелянта є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Виходячи зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Як зазначає прокурор у своїй позовній заяві, відповідно до указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України», Положення про державну інспекцію сільського господарства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770 та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.2012, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція сільського господарства України і її територіальні органи. Однак, чинне законодавство України не закріплює за Державною інспекцією сільського господарства України і її територіальними органами повноважень щодо звернення до суду з господарським позовом.

З огляду на вищевикладене, прокурор у своїй позовній заяві вказує на відсутність у Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів повноважень щодо звернення до господарського суду та зазначає, як це передбачено статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, що пред'являє даний позов в інтересах держави як позивач.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує на порушення інтересів держави, зазначаючи, що незаконне надання у користування відповідачу-2 спірної земельної ділянки порушує державні інтереси у сфері розпорядження та контролю за використанням та охороною земельних ресурсів та завдає шкоди державі. З огляду на це, загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих власників, у зв'язку з чим порушення принципу законності не допускаються.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора щодо порушень інтересів держави, викладені у позовній заяві, обґрунтованими, а твердження відповідача-2 стосовно того, що позов було заявлено прокурором від свого імені та не в інтересах держави безпідставними.

Окрім того, у пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» зазначено, що у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина 2 статті 2 та частина 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 63 та пунктом 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України з підстав неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, посилання відовідача-2 у апеляційній скарзі на незастосування судом першої інстанції пункту 1 частини 1 статті 63 або пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що прокурором не було визначено позивача у справі, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України є безпідставними, необґрунтованими та не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів зазначає, що Броварська міська рада Київської області виступає у даних правовідносинах рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею, і не є суб'єктом владних повноважень по відношенню до іншого учасника спірних відносин - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», оскільки відсутня підпорядкованість, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

У даному випадку, предметом позовних вимог, в тому числі при врахуванні підстав з яких заявляється про недійсність оспорюваних рішень ради, є перевірка правильності формування волі однієї із сторін (Броварської міської ради Київської області) стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, і такий спір, відповідно, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог статі 99 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно застосування строків позовної давності є безпідставними, а до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність, визначена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, яка, як вбачається з відмітки про надходження позовної заяви до Господарського суду Київської області, пропущена прокурором не була.

У апеляційній скарзі відповідач-2 стверджує, що при передачі йому відповідачем-1 спірної земельної ділянки земельні торги не повинні були проводитись, оскільки відповідно до статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Так, апелянт наголошує на тому, що рішенням засновника ТОВ «Т-Фактор» Черепа О.О., якому належить 100 % статутного капіталу підприємства, об'єкт незавершеного будівництва, а саме багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери, готовністю 6 %, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Черняхівського, буд. 21б передано до статутного капіталу ТОВ «Т-Фактор». Статут підприємства зареєстрований Державним реєстратором Броварської міської ради 22.03.2011 за № 13551050003003044.

У зв'язку з цим, на думку апелянта, посилання Господарського суду Київської області у рішенні на те, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, належні на праві власності ТОВ «Т-Фактор», є безпідставними, а відтак спірні рішення Броварської міської ради Київської області прийняті у відповідності до норм чинного земельного законодавства України.

Вищезазначені заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Броварської міської ради Київської області від 21.07.2011 № 268-10-06 спірна земельна ділянка була надана в оренду відповідачу-2 без проведення земельних торгів.

Як зазначає відповідач-2, об'єкт незавершеного будівництва по вулиці Черняхівського, 21б у місті Бровари, розташований на спірній земельній ділянці, був набутий у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Північзахідтрансбуд» на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2007 (том 1, а.с. 67-69), посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 1807. 15.10.2007 Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва за Товариством з обмеженою відповідальністю «Північзахідтрансбуд».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2011 у справі № 2-520/11 (том 1, а.с. 65-66) між Черепом Олександром Олексійовичем (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північзахідтрансбуд» (відповідачем) затверджено мирову угоду, згідно якої відповідач в рахунок погашення боргу за договором поворотної фінансової допомоги від 10.04.2008 та заборгованості за договором комісії від 17.06.2008 передає Черепу О.О. об'єкт незавершеного будівництва, а саме багатоквартирний 301 кв. житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери, готовністю 6 %, що знаходиться на спірній земельній ділянці. У свою чергу, Череп О.О. приймає в рахунок погашення заборгованості вказаний об'єкт незавершеного будівництва, розташований на спірній земельній ділянці. Пунктом 5 зазначеної мирової угоди за громадянином Черепом О.О. визнано право власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Із наданого суду відповідачем-2 Статуту ТОВ «Т-Фактор» від 11.03.2011, а саме пункту 7.1. останнього, вбачається, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва, розташований на спірній земельній ділянці, було передано Черепом О.О. до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор».

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що внесення Черепом О.О. об'єкту незавершеного будівництва до статутного капіталу відповідача-2 не спричиняє автоматичного переходу права власності на вказаний об'єкт від нього до ТОВ «Т-Фактор» і таке право має бути зареєстроване за відповідачем-2 відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач-2 надав суду витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається що 30.09.2011 за ТОВ «Т-Фактор» було зареєстроване право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва.

Однак, зазначений факт не може бути прийнятий колегією суддів до уваги як обставина, яка підтверджує доводи апелянта стосовно правомірності передачі йому відповідачем-1 спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів у зв'язку з тим, що на вказаній земельній ділянці знаходився об'єкт нерухомого майна, належний йому на праві власності, оскільки зазначене право було зареєстроване за відповідачем-2 лише 30.09.2011, у той час, як спірні рішення Броварської міської ради Київської області були прийняті 09.06.2011 та 21.07.2011.

Про факт відсутності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості свідчить також пункт 2.2. Договору оренди, у якому зазначено, що «на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури». Вказаний Договір було підписано представниками відповідачів, які, відповідно до статей 6 та 626 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача-2 стосовно того, що спірна земельна ділянка не є новою, а відтак і складання проекту відведення і проведення земельних торгів з надання її в оренду не є обов'язковим не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем-2, належними та допустимими доказами, у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважаючи позовні вимоги прокурора про скасування п.п. 12.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 232-09-06 від 09.06.2011, скасування п.п. 2.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 268-10-06 від 21.07.2011 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Прокурором у позовній заяві також була заявлена вимога про визнання недійсним з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15.08.2011, укладеного між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», зареєстрованого в Книзі реєстрації за № 321060004000111 від 12.09.2011.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Згідно пункту 2.26. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позовна вимога про визнання недійсним з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15.08.2011, укладеного між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», зареєстрованого в Книзі реєстрації за № 321060004000111 від 12.09.2011 є похідною від первісної позовної вимоги про скасування п.п. 2.2. рішення Броварської міської ради Київської області № 268-10-06 від 21.07.2011, яка підлягає задоволенню, позовна вимога про визнання недійсним Договору оренди також підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Окрім того, у процесі розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» Київським апеляційним господарським судом було встановлено факт недоплати останнім судового збору.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Станом на 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1 147,00 грн.

У пункті 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в останній прокурор об'єднав три немайнові вимоги, а саме вимоги про:

1) скасування п.п. 12.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 232-09-06 від 09.06.2011;

2) скасування п.п. 2.2. рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в постійне користування та у власність земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради» № 268-10-06 від 21.07.2011;

3) визнання недійсним з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15.08.2011, укладеного між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор», зареєстрованого в Книзі реєстрації за № 321060004000111 від 12.09.2011.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора оскаржувалося у повному обсязі.

Отже, за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити 50 % від ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви за кожну із немайнових вимог, тобто 573,50 грн. х 3 = 1720,50 грн., тоді як до апеляційної скарги додана квитанція від 06.09.2013 з якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» сплатило за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 573,50 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством, а саме Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 911/2185/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2013 у справі № 911/2185/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, буд. 14; код ЄДРПОУ 36432448) в доход Державного бюджету України 1 147 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до норм процесуального законодавства.

Матеріали справи № 911/2185/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Л.О. Рєпіна

А.І. Тищенко