Постанова № 36238338, 19.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 920/1659/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Єгорченкова Н.В.

відповідача - Сивенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3559 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 04.11.13 р. у справі № 920/1659/13

за позовом ТОВ "Торговий дім "Карпатські мінеральні води", м. Київ

до ТОВ "Сумська Горобина", м. Суми

про стягнення 137 895,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 137895 грн. 36 коп., в тому числі 59539 грн. 84 коп. основного боргу за Дистриб'юторським договором № 1 від 31.05.2013р., 4214 грн. 70 коп. пені, 73196 грн. 34 коп. неустойки, 944 грн. 48 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.11.2013 р. по справі № 920/1659/13 ( суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Сумська Горобина" на користь ТОВ "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" 49539 грн. 84 коп. основного боргу, 4214 грн. 70 коп. пені, 944 грн. 48 коп. - 3 % річних, 1376 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 10000 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі припинено. В частині стягнення 73196 грн. 34 коп. неустойки - у позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду в частині відмови у стягненні неустойки у сумі 73196,34 грн. не погоджується, просить рішення в цієї частині скасувати з посиланням на те, що положеннями чинного законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення неустойки та пені за порушення господарських зобов'язань, неустойка та пеня визначаються як види штрафних санкцій, а не окремі види юридичної відповідальності, тому одночасне їх застосування не суперечить ст.61 Конституції України.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що 31.05.2013р. між позивачем - ТОВ "Троговий дім "Карпатські мінеральні води" (продавець) та відповідачем - ТОВ "Сумська Горобина" (дистриб'ютор) укладений Дистриб'юторський договір № 1, відповідно до п. 2.1 якого Продавець (позивач) на постійній основі зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним договором, передавати у власність Дистриб'ютора товар, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати і оплачувати товар в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Загальна кількість товару, який буде продаватися протягом строку дії даного договору, асортимент товару і сума договору визначаються на підставі накладних на товар, які після підписання сторонами будуть вважатися невід'ємною частиною договору. (п.2.2).

У п. 6.1 договору зазначено, що дистриб'ютор зобов'язується в період з 16 квітня по 15 жовтня включно оплачувати повну вартість переданого йому товару протягом 14 календарних днів з моменту підписання накладної на товар.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 149539 грн. 84 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних № ЦБ-00349 від 03.06.2013р. (на суму 49563,47 грн.), № ЦБ -00355 від 04.06.2013р. (на суму 29862,18 грн.), № ЦБ-00356 від 04.06.2013 р. (на суму 18497,09 грн.), № ЦБ-00362 від 07.06.2013р. (на суму 51617,10 грн.); копіями товарно-транспортних накладних від 03.06.2013р., від 04.06.2013р., від 07.06.2013р., копією кільцевої довіреності № 1 від 31.05.2013р. (а.с.60-68).

Після звернення до суду з позовом відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 02.10.13р. № 744 (а.с. 98).

Суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження в частині стягнення 10000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав та правомірно задовольнив позов в частині стягнення 49539,84 основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У п. 12.2 договору зазначено, що за порушення строку оплати, передбаченого п. 6.1, 6.2 даного договору Дистриб'ютор сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого, але не оплаченого у встановлений строк товару, за кожний день протягом трьох років порушення такого зобов'язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1 зазначеного закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що наданий розрахунок пені відповідає нормам чинного законодавства та задовольнив позов щодо стягнення пені у сумі 4214,70 грн.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 73196 грн. 34 коп. неустойки.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що у випадку порушення Дистриб'ютором строку оплати за товар більш ніж на 30 календарних днів, Дистриб'ютор виплачує Продавцю неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати за товар.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача, що ст. 230 ГК України передбачено стягнення неустойки, яка не є пенею, так як у зазначеній статті не визначений термін «неустойка».

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що передбачена у пункті 12.5 договору неустойка по своїй суті є пенею, оскільки обчислюється у відсотках (1%) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а тому одночасне стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 12.2 договору та неустойки, передбаченої п. 12.5 договору суперечитиме ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням оплати отриманого товару суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 944 грн. 48 коп. річних .

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його часткового скасування,

керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України, ст. ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2013 р. по справі № 920/1659/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови 19.12.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.