Постанова № 36238227, 18.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року Справа № 904/7303/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

при секретарі Гаврилові О.М.,

за участю представників

позивача Андрусенко В.В., адвокат, посвідчення №1161 від 23.02.2006р.

відповідача Аржанухін В.Л., представник, довіреність №22/11 від 22.11.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-KZ» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013р. у справі №904/7303/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-KZ», м. Павлодар, Республіка Казахстан

до Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури», м. Нікополь

про стягнення 1834045 рублів (454623,07 грн.),

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурс-КZ" до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" про стягнення заборгованості у розмірі 1834045 рублів ( еквівалентом 454623,07 гривень) та стягнення судового збору (а.с. 2-4).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2013р. (суддя -Ніколенко М.О.) порушено провадження у справі №904/7303/13, призначено засідання на 05.11.2013 року, зобов'язано позивача надати до господарського суду докази повноважень особи, яка підписала довіреність (а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013р. (суддя -Ніколенко М.О.) зупинено провадження у справі №904/7303/13 на період до виконання доручення про надання правової допомоги, але не пізніше 14.05.2014р.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач вимог ухвали суду від 23.09.2013р. не виконав, доказів (оригіналів документів) на підтвердження повноважень особи, яка підписала довіреність та договір на надання правової допомоги не надав. За таких обставин, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні без витребування безпосередньо у позивача доказів (оригіналів документів) на підтвердження повноважень особи, яка підписала довіреність та договір на надання правової допомоги, тому на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинив провадження по справі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу та передати на розгляд справу до господарського суду Дніпропетровської області. Скаржник вказує на те, що позовна заява подавалась не представником за довіреністю, а адвокатом за ордером адвокатського об»єднання, тому позивач не був зобов'язаний надавати суду докази повноважень особи, яка підписала довіреність. Також посилається на те, що надані представником позивача суду документи на підтвердження повноважень директора ТОВ «Промресурс-КZ" Стоянова В.Є., зокрема довідка Міністерства юстиції Республіки Казахстан №3-06/10188 від 07.10.2013р., не потребує легалізації та має в Україні доказову силу офіційних документів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.08.2012р. між відповідачем та позивачем було укладено контракт №41/12 (далі по тексту - контракт) на поставку товару. Відповідно до цього контракту відповідач (продавець) був зобов'язаний здійснити поставку позивачу товар згідно зі специфікацією, а позивач (покупець) повинен був оплатити цей товар згідно з умовами контракту (а.с. 11-13).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурс-КZ", яке є підприємством, зареєстрованим в республіці Казахстан, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" про стягнення заборгованості у розмірі 1834045 рублів ( еквівалентом 454623,07 гривень) та стягнення судового збору.

Відповідно до ст. 28 ГПК України позовна заява була підписана та подана адвокатом як представником позивача, повноваження якого були посвідчені ордером, виданим адвокатським об'єднанням, витягом з договору № 4337-И від 27.08.2013 року про надання правової допомоги, а також довіреністю б/н від 27.08.2013 року (а.с. 8-10).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2013 року позивача, поряд з іншим, було зобов'язано надати до господарського суду докази повноважень особи, яка підписала довіреність (якщо позовна заява подана представником за довіреністю).

Незважаючи на те, що позовна заява подавалась не представником за довіреністю, а адвокатом за ордером адвокатського об'єднання, до якого був доданий витяг з договору № 4337-И від 27.08.2013 року про надання правової допомоги, у зв'язку з чим повноваження представника позивача відповідно до ст. 28 ГПК України були належним чином підтверджені, представником позивача на виконання ухвали суду було отримано довідку Міністерства юстиції Республіки Казахстан № 3-06/10188 від 07.10.2013 р. про те, що ТОВ «Промресурс-К2» зареєстровано в національному реєстрі та його керівником є Стоянов Володимир Євгенович (а.с. 44).

05.11.2013 року в судовому засіданні на підтвердження доказів повноважень директора ТОВ «Промресурс-К2» Стоянова В.Є., який підписав довіреність на представників від 27.08.2013 р. та договір з адвокатським об'єднанням про надання правової допомоги, представником позивача було надано суду оригінал вказаної довідки, нотаріально завірену копію статуту підприємства, оригінал протоколу загальних зборів засновників підприємства про призначення директором ТОВ «Промресурс-КZ» Стоянова В.Є. (копії знаходиться в матеріалах справи а.с. 23-35).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року, незважаючи на присутність у судовому засіданні представника ТОВ "Промресурс-КZ" Андрусенко В.В., діючого на підставі довіреності б/н від 27.08.2013 року, надано судове доручення іноземному суду або іншому компетентному органу іноземної держави вручити цю ухвалу позивачу ТОВ "Промресурс-КZ" (а.с. 53-54).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013р. (суддя -Ніколенко М.О.) зупинено провадження у справі №904/7303/13 на період до виконання доручення, але не пізніше 14.05.2014р.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу, ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду від 11.11.13 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з направленням на адресу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ухвали від 05.11.2013 року з судовим дорученням про вручення документів, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13. Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На цей час між Україною та Республікою Казахстан діє Угода СНД від 20.03.1992 р. про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та Конвенція держав-членів СНД від 22.01.1993 р. про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах

Згідно статті 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної у Києві 20 березня 1992 року Урядами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Урядом Казахстану) та ратифікованої Верховною Радою України 19 грудня 1992 року (далі - Угода) ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Частиною 2 ст. 3 Угоди передбачено право господарюючих суб'єктів кожної держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав безперешкодно звертатися до судів, арбітражних судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, що, зокрема, випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами.

Згідно з цими міжнародними договорами (ст. 6 Угоди) документи, які на території однієї із Сторін видані чи засвідчені закладом або уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплені офіційною печаткою, приймаються на території інших Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї Сторони розглядаються як офіційні документи, мають на території інших Сторін доказову силу офіційних документів.

Згідно з пунктом 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» (далі - Роз'яснення) «міжнародними договорами України про правову допомогу може передбачатися надання іноземних офіційних документів без консульської легалізації. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення приймаються на території інших держав - учасниць СНД документи, які видано або засвідчено установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (стаття 6 Угоди від 20.03.92).

Таким чином, господарський суд має право приймати іноземні офіційні документи без консульської легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, надані представником позивача суду вищенаведені документи на підтвердження повноважень директора ТОВ «Промресурс-КZ» Стоянова В.Є., зокрема довідка Міністерства юстиції Республіки Казахстан № 3-06/10188 від 07.10.2013 р., не потребують легалізації та мають в Україні доказову силу офіційних документів.

У зв'язку з чим, твердження суду першої інстанції про те, що зазначена довідка Міністерства юстиції Республіки Казахстан не може бути визнана в Україні без відповідної легалізації з посланням на відсутність між Україною та Республікою Казахстан міжнародних договорів про спрощений режим обміну документами, суперечить закону та міжнародним нормам.

З урахуванням наявності в матеріалах справи наступних документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала від імені позивача довіреність:

- оригіналу довідки Міністерства юстиції Республіки Казахстан;

- нотаріально завіреної копії статуту підприємства;

- протоколу загальних зборів засновників підприємства;

- нотаріально завіреної копія статистичної картки Агентства Республіки Казахстан зі статистики, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість вирішення спору без витребування безпосередньо у позивача доказів (оригіналів документів) на підтвердження повноважень особи, яка підписала довіреність та договір на надання правової допомоги, оскільки ці докази вже є в матеріалах справи.

Таким чином, у господарського суду не було підстав звертатись із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави в порядку, передбаченому ст.ст. 125, 126 ГПК України, та, відповідно, не було підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 8 Роз'яснення судові документи можуть направлятися також філіям, представництвам, іншими відособленим підрозділам іноземних підприємств, місцезнаходження яких є територія України, а також вручатися безпосередньо уповноваженому представникові. У цьому випадку спір вирішується в межах процесуальних строків, встановлених ГПК України.

Оскільки у цій справі на території України є уповноважений представник позивача - іноземного підприємства - адвокат, і документи господарським судом необхідно надсилати безпосередньо даному представникові, тому і спір має вирішуватись в межах строку, встановленого ст. 69 ГПК України без необхідності зупинення провадження у справі через направлення позивачу документів та викликів.

Крім того, судом першої інстанції не враховано п. 8 Роз'яснення, відповідно до якого особливий порядок надання правової допомоги встановлено Угодою, статтею 5 якої передбачено, зокрема, що у разі надання правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць СНД зносяться один з одним безпосередньо. У разі звернення господарського суду з приводу надання правової допомоги документи, викладені українською або російською мовою, направляються поштовим зв'язком безпосередньо до суду, до компетенції якого належить вирішення господарських спорів на території відповідної держави - учасниці СНД, чи іншого органу цієї держави.

Отже, господарський суд ухвалу від 05.11.2013 року з судовим дорученням про вручення документів мав направити не на адресу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, а безпосередньо до суду Республіки Казахстан, до компетенції якого належить вирішення господарських спорів. У зв'язку з чим були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Цей висновок підтверджує повідомлення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до якого матеріали судового доручення повернуті до господарського суду без виконання.

У п. 8 Роз'яснення зазначено, що, беручи до уваги рекомендації Практичного керівництва по застосуванню Гаагської конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів до статті 15 Конвенції, розробленого Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, і яке по суті є узагальненням практики застосування зазначеної Конвенції судами держав - учасниць, у випадку, якщо на момент розгляду справи, призначеної в межах процесуальних строків, встановлених статтею 69 ГПК, сторона-нерезидент не з'явилась у судове засідання і не отримано жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів, суд, з огляду на приписи частини третьої статті 4 ГПК та статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", продовжує строк вирішення спору з одночасним відкладенням розгляду справи (стаття 77 ГПК) в межах строків, передбачених частиною 2 статті 15 Конвенції.

Таким чином, Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. №04-5/608 рекомендує судам відкладати розгляд справи, а не зупиняти провадження.

Тому, висновок господарського суду в оскаржуваній ухвалі від 11.11.2013 року про неможливість вирішення спору без витребування безпосередньо у позивача доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала довіреність та договір на надання правової допомоги, не відповідає обставинам справи та спростовується наявними в ній доказами.

Вищенаведене додатково вказує на безпідставність звернення господарським судом із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу і, як наслідок, необґрунтованість висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що господарський суд Дніпропетровської області припустився неправильного застосування норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 79 ГПК України, тому його ухвала від 11.11.2013 р. підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 79, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-KZ» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013р. у справі №904/7303/13 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови підписаний 23.12.2013р. )