Рішення № 36237946, 18.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2013 р. Справа № 902/1569/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область

про стягнення заборгованості 360 976,57 грн. згідно договору купівлі-продажу товару

за участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Дзюба Ю.А., довіреність від 21.11.2013 року, паспорт АО № 001403 виданий 30.09.2011 року Заводським РВ Дніпродзержинського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 30.09.2011 року.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м.Київ звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області про стягнення 360 976,57 грн. в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу товару № КП 2602/13 від 26.02.2013 року, з яких 297 600,00 грн. боргу, 2 690,63 грн. 30 % річних, 1 165,94 грн. пені, 59 520,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 21.11.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1569/13 та призначено її до розгляду на 04.12.2013 року.

Ухвалою від 04.12.2013 року розгляд справи відкладено до 18.12.2013 року в зв'язку з неявкою сторін та неподанням останніми витребуваних доказів.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 21.11.2013 року, вручення якої 26.11.2013 року підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції за № 237120000876, а також ухвалою суду від 04.12.2013 року, яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Леніна, 11, с.Кузьминці Гайсинський район Вінницька область, 23712.

Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача значиться вул.Леніна, 11, с.Кузьминці Гайсинський район Вінницька область, 23712, яка є ідентичною тій по якій направлялись останньому ухвали у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника при тому, що ухвалу про порушення провадження у справі ним отримано завчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень наявним в матеріалах справи, а конверт з ухвалою суду від 04.12.2013 року на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 року № 1149 свідчить про її отримання останнім.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № КП 2602/13 згідно п.1.1 якого він визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу (а.с.12-14, т.1).

Згідно п.2.1 Договору асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного Договору (п.5.1 Договору).

Сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином :

- 20 % від вартості товару, а саме 74 400,00 грн. попередньо оплачується Покупцем в строк до 05.03.2013 року;

- 80 % від вартості товару, а саме 297 600,00 грн. оплачується Покупцем в строк до 01.11.2013 року (п.5.5 Договору).

Згідно п.6.1 Договору Покупець, з поміж іншого, зобов'язаний провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в ст.5 цього Договору.

Всі додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною (п.10.2 Договору).

26.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (Покупець) підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу товару № КП 2602/13 від 26.02.2013 року в якому сторони погодили найменування товару (гібрид соняшника Рімі), одиницю виміру (посівна одиниця), кількість (300 п.о.), ціну за одиницю виміру з ПДВ (1 240,00 грн.), загальну вартість товару з ПДВ (372 000,00 грн.) тощо (а.с.15, т.1).

Покупець 06.03.2013 року та 07.03.2013 року здійснив попередню оплату в сумі 74 400,00 грн., що підтверджується виписками банківських установ по рахункам позивача (06.03.2013 року - 17 000,00 грн., 07.03.2013 року - 57 400,00 грн.), довідками № 123 від 22.11.2013 року, № 123/1 від 10.12.2013 року, листами № 06/3 від 25.11.2013 року, № 10/13/1 від 10.12.2013 року (а.с.17-18, 25-26, 44, 54, т.1).

12.03.2013 року Продавцем передано Товар Покупцю на суму 372 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000041 та довіреністю № 3 від 04.03.2013 року (а.с.16, т.1).

З огляду на повне співпадіння найменування Товару, його кількості та вартості із Додатком № 1 до Договору, а також наявність посилання на видатковій накладній на Договір суд прийшов до переконливого висновку, що поставка Товару здійснювалась в рамках Договору купівлі-продажу товару № КП 2602/13 від 26.02.2013 року.

Як встановлено судом доказів проведення відповідачем розрахунків за отриманий Товар, окрім вказаних вище на суму 74 400,00 грн., матеріали справи не містять.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 297 600,00 грн. (372 000,00 - 74 400,00).

Причиною звернення позивача з даним позовом до суду стало порушення відповідачем зобов'язань по Договору купівлі-продажу товару № КП 2602/13 від 26.02.2013 року в частині строків оплати Товару.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору від 26.02.2013 року № 2602/13 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище пунктом 5.5 Договору встанволено кінцевий строк оплати Товару Покупцем, а саме до 01.11.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 297 600,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 690,63 грн. 30 % річних за період з 01.11.2013 року по 11.11.2013 року, 1 165,94 грн. пені за період з 01.11.2013 року по 11.11.2013 року, 59 520,00 грн. штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.

Згідно п.8.4 Договору Покупець у випадку порушення умов оплати вартості Товару, сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.6 Договору сторони, згідно п.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 30 % річних, пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 30 %, пені та штрафу судом не виявлено помилок в розрахунку, що свідчить про обгрунтованість заявлених до стягнення сум.

При задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 3-24гс12, яка згідно вимог ст.11128 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України., відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 30 % річних, пені та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 10,47 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 360 976,57 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 7 291,53 грн., а сплачено 7 230,00 грн. (платіжне доручення № 1371 від 11.11.2013 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

18.12.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", вул.Леніна, 11, с.Кузьминці Гайсинський район Вінницька область, 23712 (ідентифікаційний код - 33837304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", вул.Ямська, 28А, м.Київ, 03038 (ідентифікаційний код - 36376609) - 297 600 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 690 грн. 63 коп. - 30 % річних, 1 165 грн. 94 коп. - пені, 59 520 грн. 00 коп. - штрафу, 7 219 грн. 53 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", вул.Ямська, 28А, м.Київ, 03038 (ідентифікаційний код - 36376609) судовий збір в розмірі 10 грн. 47 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 1371 від 11.11.2013 року.

5. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", вул.Ямська, 28А, м.Київ, 03038 (ідентифікаційний код - 36376609) судового збору в розмірі 10 грн. 47 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 1371 від 11.11.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 1371 від 11.11.2013 року знаходиться в матеріалах справи 902/1569/13 (а.с.8, т.1).

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 грудня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул.Леніна, буд.11, с.Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712.