Постанова № 36237875, 17.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 916/1926/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.12.2013 року:

від позивача: Кузнєцова Л.В., за довіреністю; Варбаногло В.В. директор;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД"

на рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2013 р.

у справі № 916/1926/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО СІСТЕМС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 135121,78 грн.

В судовому засіданні 17.12.2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО СІСТЕМС" (позивач, ТОВ "ЕНЕРГО СІСТЕМС") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД" (відповідач, ТОВ „ПЕТЗ") про стягнення 135121,78 грн. заборгованості за поставлену металопродукцію згідно договору поставки № 4 від 10.05.2012 року, з яких: 116383,96 грн. - сума основного боргу, 18737,82 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 4 від 10.05.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2013 року по справі № 916/1926/13 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВ "ЕНЕРГО СІСТЕМС" 116383,96 грн. основного боргу, 18373,82 грн. пені та 2702,44 грн. судового збору.

Рішення суд обґрунтовано ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 530, 611, 712 Цивільного кодексу України та умотивовано доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „ПЕТЗ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення від 28.08.2013 року є необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує норми процесуального та матеріального права.

Скаржник наводить наступні доводи: - відповідач не отримував поштових повідомлень, а тому не був повідомлений про час та місце судового засідання; - видаткові накладні № РН - 0000002 від 20.06.2012 року та № РН 0000003 від 22.06.2012 року ніколи не підписувались директором ТОВ „ПЕТЗ" та є підробленими; - за договором поставки № 4 від 10.05.2012 року будь-яка заборгованість відсутня; - вищевказані видаткові накладні на підприємстві відсутні, відтак, рішення суду ґрунтується на фальшивих документах.

З викладених підстав ТОВ „ПЕТЗ" просить рішення суду від 28.08.2013 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 10.05.2012 року між ТОВ "ЕНЕРГО СІСТЕМС" (постачальник) та ТОВ "ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД" (покупець) укладено договір поставки № 4, згідно з яким постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію або інші будівельні матеріали, а покупець зобов'язався прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, визначається в заявках покупця, у рахунках-фактурах постачальника та/або специфікаціях до договору, видаткових накладних (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору його орієнтовна ціна становить 600000,00 грн., ПДВ - 100000,00 грн.

Згідно з п.3.6 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках - фактурах на умовах передплати, протягом 2-х календарних днів від дати виписки рахунку-фактури, якщо інше не вказано у рахунках фактурі, або в терміни зазначені у відповідній Специфікації. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п. 3.7 договору при відстроченні платежу оплата вартості товару (та транспортних послуг, в разі заявлення) здійснюється протягом двох банківський днів з дня отримання товару.

Відповідно до п. 5.1 договору передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс" на умовах, що зазначені в рахунках-фактурах або специфікаціях. При відсутності відповідної вказівки в рахунку-фактурі за базис поставки сторони приймають умови EXW (склад постачальника) за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 5.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар або підписання акту приймання-передачі; з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики (п.5.2 договору).

Згідно з п. 9.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що за видатковою накладною № РН-0000002 від 20.06.2012 року, на підставі договору № 4 від 10.05.2012 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 58071,11 грн. в тому числі ПДВ 9678,52 грн.; за видатковою накладною №РН-0000003 від 22.06.2012 року відповідачу, на підставі договору № 4 від 10.05.2012 року, було поставлено товар на загальну суму 58312,85 грн. в тому числі ПДВ 9718,81 грн.

В матеріалах справи наявні рахунок-фактура № СФ - 0000002 від 18.06.2012 року на суму 58071,11 грн. та рахунок-фактура № СФ - 0000003 від 20.06.2012 року на суму 58312,85 грн.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже вказувалось, відповідно до видаткових накладних № РН-0000002 від 20.06.2012 року та №РН-0000003 від 22.06.2012 року відповідач отримав від позивача товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача.

Згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів відмічає, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, відображають господарські операції щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 116383,96 грн.

Крім того, згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В матеріалах справи містяться податкова накладна № 2 від 20.06.2012 року на суму 58071,11 грн. та податкова накладна № 3 від 22.06.2012 року на суму 58312,85 грн., які складені позивачем у паперовому вигляді.

Заперечуючи проти позову, відповідач наполягає на підробленні підпису керівника ТОВ "ПІВДЕННИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД" на видаткових накладних № РН-0000002 від 20.06.2012 року та №РН-0000003 від 22.06.2012 року, вважає ці документи сфальсифікованими.

Колегія суддів відмічає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України службове підроблення - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Згідно ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердження обставин завідомо неправдивих відомостей, що містяться у видаткових накладних № РН-0000002 від 20.06.2012 року та №РН-0000003 від 22.06.2012 року, а також доказів підроблення вказаних документів.

До апеляційної скарги відповідачем додано копії платіжних доручень на перерахування позивачу грошових коштів, що є підтвердженням, на думку відповідача, перерахування коштів за договором поставки № 4 від 10.05.2012 року у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що вказані платіжні доручення не спростовують доводів позивача про наявність боргу за двома конкретними поставками, а саме за видатковими накладними № РН-0000002 від 20.06.2012 року та №РН-0000003 від 22.06.2012 року, згідно договору поставки № 4 від 10.05.2012 року, більш того, деякі платіжні доручення містять посилання на інший договір № 3 від 03.05.12 року (платіжне доручення № 65 від 16.08.12р. а/с 100; платіжне доручення № 61 від 14.08.12 року - а/с 101; платіжне доручення № 57 від 09.08.12 року - а/с 102; платіжне доручення 50 від 06.08.12 року - а/с 103; платіжне доручення № 33 від 09.07.12 року - а/с 104; платіжне доручення № 30 від 26.09.12 р. - а/с 119; платіжне доручення № 104 від 06.11.12 р. - а/с 120; платіжне доручення № 130 від 21.11.12 р. - а/с 121№ платіжне доручення № 158 від 12.12.12 р. - а/с 122; платіжне доручення № 196 від 27.12.12р. - а/с 123).

З викладених вище підстав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем обставин наявності боргу ТОВ „ПЕТЗ" у розмірі 116383,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 договору поставки № 4 від 10.05.2012 року в разі порушення строків оплати за товар, указаних в пунктах 3.7, 3.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що умовами вказаного договору встановлено інше, аніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і відповідачем не спростовано наявності боргу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 18737,82 грн. за весь період прострочення.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що на задоволення клопотання відповідача від ТОВ "ЕНЕРГО СІСТЕМС" та від Головного управління статистики в Одеській області було витребувано фінансову звітність позивача за 2012-й рік та перший квартал 2013 року.

Листом від 10.12.2013 року № 05-02-40/738 орган державної статистики повідомив Одеський апеляційний господарський суд, що ТОВ "ЕНЕРГО СІСТЕМС" фінансову звітність за 2012-й рік та перший квартал 2013 року не надавало.

Однак, у судовому засіданні від 17.12.2013 року позивачем надано витребуваний фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства з відміткою Головного управління статистики в Одеській області від 08.02.2013 року.

Відомості, відображені в балансі товариства станом на 31.12.2013 року та у звіті про фінансові результати за рік 2013, за своїм змістом не підтверджують обставин, на яких наполягає відповідач.

Колегією суддів відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи приймаючи до уваги встановлені апеляційним господарським судом обставини щодо відсутності доказів фальсифікації видаткових накладних № РН-0000002 від 20.06.2012 року та №РН-0000003 від 22.06.2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції не досліджуються додаткові докази, подані відповідачем з клопотанням про долучення до матеріалів справи копій наказів про призначення та звільнення заступника директора з виробничих питань ТОВ „ПЕТЗ" Варбаногло В.В. та підписаних ним документів, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість подання цих доказів суду першої інстанції.

Доводи скаржника щодо розгляду справи за відсутності представника ТОВ „ПЕТЗ", яке не було належним чином повідомлено про час та місце засідання суду, спростовуються матеріалами справи, згідно яких кореспонденція суду першої інстанції надсилалась за місцем знаходження юридичної особи, вказаним у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 47; 39;44).

Клопотання представника ТОВ „ПЕТЗ" про відкладення розгляду апеляційної скарги з 17.12.2013 року на іншу дату відхиляється, оскільки зазначена в клопотанні підстава - хвороба представника не підтверджена відповідними документами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, підстави для зміни або скасування рішення від 28.08.2013 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2013 року у справі № 916/1926/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 23.12.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк