Постанова № 36237865, 19.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р.Справа № 916/1103/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 1021 від 22.11.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишевої )

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 1103 від 12.12.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова )

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 від 28.11.2002 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на додаткове рішення господарського суду Одеської області від „04" листопада 2013року

по справі № 916/1103/13

за позовом Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 4 548,87 грн.

В С Т А Н О В И В :

23.04.2013 року Комунальне підприємство „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач) про стягнення 4 548,87 грн. заборгованості за отриману/спожиту теплову енергію та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року по справі № 916/1103/13 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 4 548,87 грн. та розстрочено стягнення коштів на шість місяців рівними частинами. В стягненні 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору - відмовлено.

На виконання даного рішення, 26.07.2013 року господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ.

Вказаним вище рішенням, яке вступило в законну силу та ніким із сторін не оскаржувалось, ФОП ОСОБА_4 був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.8 ЗУ „Про судовий збір", оскільки відповідачем належними доказами доведений його скрутний матеріальний стан, що і є підставою для звільнення останнього від сплати судового збору.

06.08.2013 року КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про видачу додаткового рішення, відповідно до якої просило:

- прийняти додаткове рішення яким вирішити питання про повернення (відшкодування) КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" судового збору у розмірі 1 720,50 грн. з державного бюджету (а.с.155).

15.08.2013 року господарським судом Одеської області по справі № 916/1103/13 прийнято додаткове рішення, відповідно до якого у задоволенні заяви КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" про повернення судового збору у розмірі 1 720,50 грн. з державного бюджету - відмовлено. (а.с.159-160).

30.10.2013 року КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" вдруге звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про видачу додаткового рішення, відповідно до якої просило:

- прийняти додаткове рішення яким вирішити питання про повернення (відшкодування) КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" судового збору у розмірі 1 720,50 грн. (а.с.163-164).

04.11.2013 року господарським судом Одеської області по справі № 916/1103/13 прийнято додаткове рішення, відповідно до якого заяву КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача судового збору у розмірі 1 720,50 грн. - задоволено (а.с.168-169).

Вказане вище додаткове рішення від 04.11.2013 року ґрунтується на тому, що рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року ОСОБА_4, як відповідач був звільнений від сплати судового збору, при цьому господарський суд не вирішив питання про стягнення з нього судового збору на користь позивача, в порядку ч. 4 ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим заява КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним вище додатковим рішенням місцевого господарського суду від 04.11.2013 року, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" в стягненні з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог, доводів та заперечень, скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд рішенням від 08.07.2013 року у відповідності до ч.2 ст.8 ЗУ „Про судовий збір" та з урахуванням тяжкого фінансового стану, звільнив ФОП ОСОБА_4 від сплати судового збору.

Таким чином, за твердження апелянта, приписи ч.4 ст.49 ГПК України не розповсюджується до ФОП ОСОБА_4, оскільки останній звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.8 ЗУ „Про судовий збір".

Позивач в судове засідання 19.12.2013 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 25.11.2013 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просив залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача,, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, рішенням від 08.07.2013 року місцевий господарський суд цілком правомірно у відповідності до норм чинного законодавства звільнив ФОП ОСОБА_4 від сплати судового збору, керуючись при цьому ст.8 ЗУ „Про судовий збір", оскільки з матеріалів справи вбачається дійсно тяжкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується відповідними доказами.

Разом з цим в інформаційних листах Вищого господарського суду України від 25.08.2011 N 01-06/1175/2011 та від 21.11.2011 N 01-06/1625/2011 зазначається, що частиною першою статті 8 Закону України „Про судовий збір" передбачена можливість, зокрема, відстрочення судом сплати судового збору на певний строк або звільнити сторону від сплати судового збору (частина друга тієї ж статті Закону України).

Проте, при винесенні зазначеного вище рішення, господарський суд Одеської області не вирішив питання відповідно до ст.49 ГПК України про розподіл господарських витрат, а тільки стягнув суму основного боргу. При цьому, лише другим додатковим рішенням від 04.11.2013 року за заявою сторони вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення заяви КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" про видачу додаткового рішення та вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а додаткове рішення господарського суду Одеської області - скасуванню, виходячи з наступного.

За змістом ст.88 ГПК, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

- з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

- не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Частинами 3, 4 ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Зокрема, господарський суд, постановляючи рішення на користь сторони, повинен відшкодовувати їй судовий збір за рахунок іншої сторони. Це правило поширюється й на випадки, коли сторона, з якої належить стягнути судовий збір, звільнена від сплати судового збору до бюджету.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року по справі № 916/1103/13, відповідач - ФОП ОСОБА_4 у відповідності до ст.8 ЗУ „Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору у зв'язку з скрутним фінансовим положенням останнього.

Проте, вказаним рішенням, яке вступило в законну силу та нікім із сторін не оскаржувалось, господарський суд задовольняючи позовні вимоги не вирішив розподіл судових витрат здійснених позивачем за подання позовної заяви, а за заявами позивача, оскаржуваним додатковим рішенням стягнув 1 720,50 грн. судового збору з відповідача, який як вбачається зі змісту зазначеного вище рішення від 08.07.2013 року - був звільнений від його сплати.

Додаткове рішення - засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в не вирішенні деяких питань, що стояли перед судом.

Таким чином, приймаючи додаткове рішення про задоволення заяви КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" та стягнення з ФОП ОСОБА_4 судового збору, місцевий господарський суд порушив вимоги ст.88 ГПК України, оскільки приписами цієї статті встановлений вичерпаний перелік підстав прийняття додаткового рішення. Так, в рішенні яке вступило в законну силу від 08.07.2013 року суд першої інстанції звільнив відповідача від сплати судового збору, а другим додатковим рішенням вже від 04.11.2013 року місцевий суд стягнув з відповідача судові витрати.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення", п.п. 13, 14, 15 передбачено, що прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо). Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 ГПК).

Додаткове рішення і ухвала про відхилення заяви щодо його прийняття можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому розділами XII і XII1 ГПК. Якщо на рішення суду подано апеляційну або касаційну скаргу і водночас подано заяву про прийняття додаткового рішення, суд повинен спочатку розглянути відповідну заяву, а потім надіслати справу для перегляду до суду вищої інстанції. Господарським судам слід мати на увазі, що статтею 88 ГПК, якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку .

ГПК не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення, виправлення чи роз'яснення його. Тому при розгляді цих заяв господарським судам слід керуватись тими статтями ГПК, які регламентують відповідні строки щодо основного рішення. Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється. У залежності від конкретних обставин прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених справи суд може призначити відповідну заяву до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню, додаткове рішення господарського суду Одеської області від 04.11.2013 року про задоволення заяви КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" по стягнення з ФОП ОСОБА_4 1 720,50 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає - скасуванню, з підстав викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Додаткове рішення господарського суду Одеської області від „04" листопада 2013 року по справі № 916/1103/13 скасувати.

3. В задоволенні заяви КП „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго" про видачу додаткового рішення - відмовити.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „20" грудня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров