Постанова № 36237855, 19.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2013 р. справа №905/5821/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:не з'явились від відповідача :не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Тернопільна рішення господарського суду Донецької області від29.10.2013 року у справі№ 905/5821/13 (Суддя: Матюхін В.І.)за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Тернопільдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс», м.Артемівськ простягнення штрафу за понаднормові простій вантажу в розмірі 41563 грн. 60 коп. за договором транспортного експедирування від 05.10.2012 року В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» штрафу за понаднормовий простій вантажу в розмірі 41563 грн. 60 коп. за договором транспортного експедирування від 05.10.2012 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2013 року по справі №905/5821/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» у доход Державного бюджету України 1700 грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону по справі.

Згадане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки в п. 4.1. договору, на підставі якого заявлений позов сторони узгодили, що за затримку автопотягу на завантажувально-розвантажвальних операціях понад встановлених п. 1.7. цього договору Замовник сплачує Експедитору певну суму коштів, а не штрафу, підстави для стягнення з відповідача саме сум штрафу відсутні.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2013 року у справі № 905/5821/13 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, позивач зазначає, що оскільки в порушення норм чинного законодавства та умов п.4.1., з урахуванням заяви про внесення уточнень в мотивувальну частину позовної заяви та надання додаткових пояснень від 21.10.2013 року (а.с. 21-22) відповідачем порушений норматив простою вантажо-розвантажувальних робіт і митного оформлення документації на вантаж в міжнародному сполученні, підстави для відмови у стягненні штрафу з відповідача відсутні.

Представники сторін в судове засідання 18.12.2013 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» (Замовник) 05.10.2012 року уклали договір транспортного експедирування (далі - договір) (а.с. 9-12).

Пунктом 1.1. договору сторони визначили предмет договору, а саме, порядок взаємовідносин, які виникають в процесі спільної співпраці між Замовником та Експедитором при плануванні, здійсненні перевезень вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом та взаєморозрахунках.

Умовами п. 1.1. договору сторони також узгодили, що Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе організацію перевезень та доставку вантажів, згідно умовам, обумовленим в цьому договорі. Експедитор від свого імені за нагороду та за рахунок Замовника укладає з третіми особами угоди, які направлені на забезпечення перевезень вантажів Замовника.

Згідно п. 1.7. договору встановлений норматив простою при вантажо-розвантажувальних роботах і митному оформленні документації на вантаж в міжнародному сполученні складає дві доби за умови прибуття автотранспортного засобу на місце завантаження, розвантаження до 10:00 години місцевого часу. Рахунок часу простою автотранспортного засобу починається: на завантаженні - з моменту прибуття до оформлення митними органами товарно-транспортної документації на перевезення вантажу, надану Експедитором (Carnet TIR, CMR); на розвантажуванні - з моменту прибуття у зазначений пункт країни та місця призначення вантажу, зазначеного в CMR, повідомлення Замовника Експедитором до оформлення митними органами товарно-транспортної документації на виконане перевезення вантажу (Carnet TIR, CMR) та розміщення вантажу на митному складі.

За умовами п. 1.8. договору факт виконання перевезення оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт. Датою виконання робіт вважається дата підписання акту обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1. договору при затримці авто потягу на вантажо-розвантажувальних операціях понад встановлений в п. 1.7. цього договору строків, Замовник сплачує Експедитору 100 Долларів США, або іншу узгоджену в транспортному замовленні суму за кожні поточну добу понаднормового простою.

Пунктом 4.7. договору сторони узгодили, що у випадку затримки в оформленні вантажу понад 24 години в пункті пропуску РФ з причин непов'язаних з оформленням документів вантажовідправником відповідальність покладається на Замовника.

Згідно п. 8.1. договору, останній вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2013 року.

05.10.2012 року сторони підписали та скріпили печатками Замовлення №1 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні, яке є невід'ємною частиною договору, (а.с. 14).

За умовами даного замовлення вантаж «м'ясо курки заморожене» - по 20,5 тонн брутто 05.10.2012 року о 8:00 год. повинне бути перевезене за маршрутом м. Артемівськ - м.Москва автомобілем Вольво НОМЕР_1 та Вольво НОМЕР_2 .

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.(ч. 7 ст 193 ГПК).

На виконання умов договору транспортного експедирування позивач згідно даних Замовлення №1 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується актами виконаних робіт від 10.10.2012 року на загальну суму 38400 грн. 00 коп. та товаротранспортними накладними CMR № 097518 та №097523 (а.с. 15-16,17-18).

Відповідні послуги Замовником були оплачені в повному обсязі.

За даними товаротранспортних накладних CMR № 097518 та №097523 та листа простою на Московську обласну митницю вантаж прибув 08.10.2012 року, про що свідчить штам відповідного митного органу та підписом відповідальної особи митниці.

Завершення простою вантажу на митниці зафіксоване у відповідних товаротранспортних накладних та листах простою, а саме 02.11.2012 року (а.с. 15-16, 19-20).

Для встановлення причини простою ватажу перевізник, який виконував спірне перевезення 01.11.2012 року звернувся з листом до начальника Відділу ветеринарного нагляду і прикордонного ветеринарного контролю на державному кордоні РФ і транспорті ОСОБА_6 (а.с.50).

У відповіді на відповідний лист начальник Відділу ветеринарного нагляду і прикордонного ветеринарного контролю на державному кордоні РФ і транспорті ОСОБА_6 повідомив, що ватаж був затриманий у зв'язку з тим, що на упаковці продукції (картонні коробки) наявні обривки інших маркувальних етикеток, у ветеринарному свідоцтві від 05.10.2012 року Ф-25 та №028129 в графі «найменування продукції» зазначено: «напівфабрикати курячі заморожені в асортименті», що не відповідає фактичному найменуванню продукції згідно з товарною номенклатурою і рішенню Россільгоспнагляду на ввезення. Зазначив, що в наслідок виявлених порушень вантаж підлягає поверненню відправнику, у зв'язку з чим, фірмі-одержувачу надані акти про повернення вантажів від 11.10.2012 року №№ 002, 003, 004.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними та допустимими доказами у справі підтверджений факт простою вантажу понад 27 діб, який виник з вини Замовника, а тому заявлений до стягнення штраф в розмірі 41563 грн. 60 коп. є таким, що підлягає до задоволення.

Встановивши наявність факту понаднормового простою в митному органі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов є безпідставним, зазначивши, що за умовами пунктів 4.1. і 4.6. договору нібито не передбачена відповідальність (штрафні санкції) за порушення строків простою під митним оформленням вантажу.

Проте, судова колегія вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим враховуючи таке.

Частиною 1 статті 627 Цивільного Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського Кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій Законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що сторони при укладанні договору транспортного експедирування пунктом 4.1. останнього визначили суму грошових коштів, що підлягає до стягнення за порушення строків простою вантажу понад 2 доби, яка в розумінні норм чинного законодавства є штрафом, тобто, встановленням сторонами в договорі відповідальності за понаднормові простої при затримці автопотягу на вантажо-розвантажувальних операціях понад встановлений в п. 1.7. цього договору строків.

Щодо висновків суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. за невиконання ухвал господарського суду Донецької області від 14.08.2013 року та від 22.08.2013 року та від 03.09.2013 року по справі №905/5821/13, а саме не направлення представника товариства в судове засідання, явка якого визнавалась обов'язковою, та ненадання витребуваних судом додаткових документів, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п. 5 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» у доход Державного бюджету України 1700 грн. 00 коп. штрафу сторонами у справі не оскаржується та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування цій частині.

Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обгрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованою сумою витрат позивача на послуги адвоката в розмірі 4156 грн. 00 коп., яка в розумінні норм чинного законодавства є судовими витратами та підлягає до стягнення з відповідача.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду по даній справі судовою колегією частково скасовується з прийняттям нового рішення: про відмову в задоволенні позовних вимог та залишення решти рішення суду першої інстанції в силі.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 83, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2013 року по справі №905/5821/13 - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2013 року у справі №905/5821/13 - скасувати частково.

3) Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» штрафу за в розмірі 41563 грн. 60коп. - задовольнити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Алібасова, 1, ЄЛРПОУ 35715610) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, р/рНОМЕР_4 в ПАТ ФОЛЬКСБАНК, МФО 325213) штраф в розмірі 41563 грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1720 грн. 50 коп. та апеляційної скарги в розмірі 860 грн. 25 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 4156 грн. 00 коп.

5) В решті рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2013 року по справі № 905/5821/13 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова