Постанова № 36237848, 19.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р.Справа № 923/1324/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 1040 від 27.11.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишевої )

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 1102 від 12.12.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова )

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Колес'янкін М.І. (наказ № 32-К від 09.03.2011 року, паспорт серії МО 974731 від 13.02.2002 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від „05" листопада 2013 року, повний текст якого складено та підписано „11" листопада 2013 року

по справі № 923/1324/13

за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства „Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради

про стягнення 166 284,47 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.09.2013 року ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до КП „Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради про стягнення заборгованості 166 284,47 грн., з яких: пені у сумі 94 659,08 грн., інфляційних витрат у розмірі 17 659,62 грн., 3 % річних у сумі 53 965,77 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати понесені при розгляді справи у розмірі 3 327,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу № 06/10-26/8 ТЕ-33 від 20.12.2010 року. Так, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" протягом січня квітня 2011 року поставило КП „Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради природний газ на загальну суму 1 736 429,91 грн., який відповідач оплатив з простроченням, не у встановленні п.4.1 Договору строки, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.11.2013 року по справі № 923/1324/13 (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" інфляційні витрати у сумі 17 659,62 грн., 3% річних у розмірі 53 965,77 грн. та судовий збір у сумі 1 433,07 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом січня - квітня 2011 року газ розрахувався несвоєчасно, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3% річних, що складаються з загальної суми 71 625,39 грн. Місцевий господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 94 659,08 грн. задоволенню не підлягають, оскільки зобов'язання за Договором припинені у повному обсязі, а тому щодо стягнення суми пені має застосовуватися скорочений строк позовної давності визначений у законі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 05.11.2013 року по справі № 923/1324/13 в частині відмови у стягнення нарахованої пені та позовні вимоги в цій частині задовольнити

Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні нарахованої пені та в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні нарахованої пені та яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що ним не порушено вимоги ст.231 ГК і не пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, а висновки суду з означеного приводу не відповідають дійсним обставинам справи, умовам договору та вимогам норм матеріального права -ст.ст. 253-261, 628 ЦК України; ст.ст. 232 ГК України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Позивач в судове засідання 19.12.2013 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 28.11.2013 року. В свою чергу, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" направило до суду апеляційної інстанції телеграму, згідно якої просило апеляційну скаргу розглянути за відсутністю представника позивача, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства і відсутність коштів для участі його представника в судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 20.12.2010 року між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" (постачальник) та КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-26/8 ТЕ-33 (а.с.20-24).

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для наданим населенню та релігійним організаціям послуг і опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно вимог п.1.2 Договору, постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2731,000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

МісяцьОбсягСічень600,000 тис. куб.м.Лютий600,000 тис. куб.м.Березень300,00 тис. куб.м.Квітень111,000 тис. куб.м.Травень------Червень-----Липень-----Серпень-----Вересень-----Жовтень160,000 тис. куб.м.Листопад400,000 тис. куб.м.Грудень560,000 тис. куб.м.Разом2731,000 тис. куб.м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб, м), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовбчика). Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (п.1.3 Договору).

У відповідності до вимог п.3.1 Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладання становить 2 979 521,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 575 425,20 грн. Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів. Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (п.3.1.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що загальна вартість цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Розділом 4 Договору сторонами встановлений порядок здійснення оплати за отриманий газ, а саме згідно вимог п.4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних, обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки:

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Звіряння розрахунків здійснюється Сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахування вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт (п.4.5 Договору).

Згідно із п.7.3.1 Договору, у разі порушення відповідачем умов п.4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.9.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та діє у частині поставки газу до 31.12.2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Крім того, сторонами укладалися додаткові угоди до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти. Так, додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 року сторони передбачили, що Договір № 06/10-26/8 ТЕ-33 від 20.12.2010 року вважається припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року (а.с.28-32).

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" в період з січня - квітня 2011 року поставило КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР природний газ на загальну суму 1 736 429,91 грн., що підтверджується відповідними складеними, підписаними обома сторонами та скріплені печатками актами приймання-передачі природного газу (а.с.33-35):

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2011 року (обсяг - 559,971 тис.куб.м. на суму 733 114,03 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 28.02.2011 року (обсяг - 382,232 тис.куб.м. на суму 500 418,13 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.03.2011 року (обсяг - 384,126 тис.куб.м. на суму 502 897,75 грн.);

В свою чергу, КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР за отриманий від ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" протягом січня - квітня 2011 року природний газ на загальну суму 1 736 429,91 грн. розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок боргу відповідача за Договором № 06/10-26/8 ТЕ-33 від 20.12.2010 року та акт звіряння розрахунків станом на 22.08.2013 року (а.с.15-19).

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України", як постачальником, та КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР, як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з закупівлею (природного газу) за державні кошти, про що 20.12.2010 року було укладено відповідний Договір № 06/10-26/8-ТЕ-33.

Так, вказаний вище Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" свої зобов'язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом січня - квітня 2011 року природний газ на загальну суму 1 736 429,91 грн.

КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчать наявні в матеріалах справи розрахунки боргу відповідача (а.с.15-18).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з позовними вимогами ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 17 659,62 грн. збитків від інфляції та 53 965,77 грн. 3 % річних відповідно до 7.3.1 Договору.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за Договором № 06/10-26/8-ТЕ-33 від 20.01.2012 року КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР виконало несвоєчасно, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі несвоєчасного розрахунку сторони передбачили сплату відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно із п.9.3 Договору, строк позивної давності за договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Так, вказаним пунктом Договору сторони передбачили, що строк позовної давності за який позивач може звернутися з позовом або претензією за неналежне виконання умов договору складає - 3 роки, що є загальною позовною давністю у відповідності до ст. 257 ЦК України.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Таким чином, позивач - ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулося до суду з вимогою про захист свого порушеного права у межах строку позовної давності, яка за п.9.3 Договору та згідно із ст. 256 ЦК України, складає 3 (три) роки та спливає у лютому 2014 року.

За поданим позивачем розрахунком в частині нарахування пені судова колегія не погоджується, та вважає що відповідно до п.п. 7.3.1, 9.3 Договору, неустойка повинна нараховуватися з 20 березня 2013 року по 20 вересня 2013 року (181 день), тобто за 6 місяців, що передують зверненню з позовом (20.09.2013 року згідно з датою відправки позову у відповідності до штампу поштового відділення на конверті, а.с.44), а не з 21.02.2011 року по 30.10.2011 року на загальну суму 94 659,08 грн., як це було зроблено позивачем.

В той же час, відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення пені за період з 21.02.2011 року по 30.09.2011 року, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про застосування спеціального строку позовної давності тривалістю 1 (один) рік, що передбачено ст.258 ЦК України та не врахував умови п. 9.3 Договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року, умови п.п. 7.3.1 договору та вимоги норм матеріального права - ст.ст. 253-261, 628 ЦК України, ст.ст. 232 ГК України.

Крім того слід зазначити, постановою пленуму Вищого господарського суду „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 передбачено, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність (п.3.2). За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Так, з огляду на вищевикладене у зв'язку з тим, що основний борг за отриманий/спожитий газ погашений КП „Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР у грудні 2012 року та строк дії договору закінчився 31 грудня 2011 року, а у частині розрахунків - до повного їх погашення (п.10.1 договору), нарахування пені за період з 21.02.2011 року - по 30.09.2011 року у сумі 94 659,08 грн. як це було зроблено позивачем є таким, що суперечить умовам договору та приписам ст.ст.256 - 261 ЦК України, ст.232 ГК України.

Між тим, за умовами п.9.3 Договору пеня може бути нарахована за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, так як позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами 20.09.2013 року, неустойка повинна була б нараховуватися з 20.03.2013 року по 20.09.2013 року, якщо основна заборгованість за договором не була б погашена у грудні 2012 року.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що наведені ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" в апеляційній скарзі обставини, а саме посилання скаржника на те, що в будь-якому випадку, зокрема у разі сплати основного боргу боржник зобов'язаний сплатити неустойку на умовах укладеного договору та норм чинного законодавства - не заслуговують на увагу, оскільки ст. 232 ГК України, ч.2 п.9.3 Договору сторони передбачили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, що як вбачається з розрахунку позивача, ним зроблено не було.

Судова колегія вважає, що доводи, заперечення та вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 05.11.2013 року по справі № 923/1324/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „05" листопада 2013 року по справі № 923/1324/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „20" грудня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров