Рішення № 36237822, 19.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2013 Справа № 920/1874/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» в особі Сумської філії, м. Суми

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

2. Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 76 454 грн. 58 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача: Вороненко Р.М.

від відповідачів: 1. не з'явився

2. не з'явився

У судовому засіданні брав участь секретар с/з Карабан Є.П.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути в солідарному порядку з першого та другого відповідачів на свою користь 500 грн. 00 коп. боргу; стягнути з другого відповідача на свою користь 59 092 грн. 00 коп. боргу, 13986 грн. 64 коп. пені, 2 875 грн. 94 коп. 3% річних; стягнути в дольовому порядку пропорційно до задоволених позовних вимог з першого та другого відповідачів на свою користь 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 3500 грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

11.12.2013р. до господарського суду Сумської області від другого відповідача надійшла заява № 31-1744 від 05.12.2013р., в якій другий відповідач зазначає, що даний спір не може бути розглянутий у господарському суді Сумської області, виходячи з того, що договір поруки від 01.07.2012р., укладений між позивачем та першим відповідачем є фіктивним, а, отже, спір повинен бути розглянутий за місцем знаходження другого відповідача, тобто у господарському суді Дніпропетровської області, у зв`язку з чим просить суд передати матеріали справи № 920/1874/13 на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. крім того, у дане судове засідання представник другого відповідача факсом надав клопотання № 31-1783 від 18.12.2013р., в якому підтримує заявлену 11.12.2013р. заяву про передачу матеріалів справи на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Представник позивача у дане судове засідання подав заяву б/н від 13.12.2013р. про уточнення позовних вимог, в якій зазначає про перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, після чого просить суд: стягнути в солідарному порядку з першого та другого відповідачів на свою користь 500 грн. 00 коп. боргу; стягнути з другого відповідача на свою користь 59 092 грн. 00 коп. боргу, 5 994 грн. 14 коп. пені, 2 875 грн. 94 коп. 3% річних; стягнути в дольовому порядку пропорційно до задоволених позовних вимог з першого та другого відповідачів на свою користь 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 3500 грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Перший відповідач у дане судове засіданні не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи здійснюється у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та другим відповідачем 31.05.2012р. був укладений договір поставки № 0700/170р-08/12, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язувався передати у власність покупцю (другий відповідач), а покупець (другий відповідач) зобов`язувався прийняти і оплатити на умовах даного договору лакофарбову продукцію (товар) у кількості, по ціні, і на умовах поставки згідно умов даного договору та специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

У п. 3.3 договору вказано, що другий відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування або внесення грошових коштів у розмірі 100 % загальної вартості товару на поточний рахунок позивача протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки, якщо інше не передбачене у специфікації.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару другому відповідачу підтверджується накладною № 1-061218 від 12.06.2012р. та довіреністю № 000616 від 13.06.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 15-17).

Другий відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 0700/170р-08/12 від 31.05.2012р. виконав лише частково, сплативши позивачу 20 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 2916 від 08.10.2012р. (а. с. 18) та 10 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 267 від 01.08.2013р. (а. с. 19), тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 59 092 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, оскільки другий відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість другого відповідача перед позивачем склала 59 092 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Другий відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № 0700/170р-08/12 від 31.05.2012р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з другого відповідача на користь позивача 59 092 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та першим відповідачем, на забезпечення виконання зобов`язання другим відповідачем щодо оплати отриманого товару, 01.07.2012р. було укладено договір поруки, відповідно до умов якого перший відповідач поручився перед позивачем за виконання другим відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару за договором поставки № 0700/170р-08/12 від 31.05.2012р. Порукою забезпечено виконання зобов`язання в сумі 500 грн. 00 коп. (а. с. 24).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Таким чином, оскільки другий відповідач не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару позивачу за договором поставки № 0700/170р-08/12 від 31.05.2012р., вимога позивача щодо стягнення в солідарному порядку з першого та другого відповідачів 500 грн. 00 коп. боргу є правомірною, обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

У заяві № 31-1744 від 05.12.2013р. другий відповідач зазначає про фіктивність договору поруки від 01.07.2012р., укладеного між позивачем та першим відповідачем. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження свого твердження щодо фіктивності договору поруки від 01.07.2012р. другий відповідач суду не надає. Договір поруки від 01.07.2012р. підписаний директором позивача та першим відповідачем, скріплений печатками позивача та першого відповідача, сторонами не оспорювався, судом недійсним не визнавався. На підставі викладеного, суд вважає твердження другого відповідача щодо фіктивності договору поруки від 01.07.2012р., укладеного між позивачем та першим відповідачем, необґрунтованим та не приймає до уваги.

Статтею 15 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Перший відповідач знаходиться у Сумській області, а тому позивач не позбавлений права щодо місця розгляду спору за місцезнаходженням першого відповідача, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви другого відповідача № 31-1744 від 05.12.2013р. щодо передачі матеріалів справи № 920/1874/13 на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням другого відповідача.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з другого відповідача пені у розмірі 5 994 грн. 14 коп. за період з 04 липня 2012 року по 31 липня 2013 року.

Відповідальність другого відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.2 договору № 0700/170р-08/12 від 31.05.2012р., за яким у випадку прострочення платежів до договору, другий відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з другого відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 0700/170р-08/12 від 31.05.2012р., позивач просить стягнути з другого відповідача 2 875 грн. 94 коп. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з другого відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2 875 грн. 94 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Витрати на оплату правової допомоги у розмірі 3 500 грн. 00 коп., понесені позивачем, підтверджуються договором № 01/09 від 16.09.2013р. про надання правової допомоги (а. с. 26), свідоцтвом № 224 про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 26), Актом виконаних робіт (а. с. 41), квитанцією до прибуткового касового ордеру № 957688/411 від 04.11.2013р. (а. с. 25).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було неправильно розраховано розмір пені. Після вказівки суду розмір пені позивачем було перераховано, про що зазначено у заяві від 13.12.2013р про уточнення позовних вимог. У зв`язку з цим суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката повинні бути покладені солідарно на відповідачів частково у розмірі 50% від загальної суми витрат позивача.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються солідарно на першого та другого відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути в солідарному порядку з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (42350, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод» (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 34, код 00190957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Станична, 69, код 30012738) 500 грн. 00 коп. боргу, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 1 750 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод» (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 34, код 00190957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Станична, 69, код 30012738) 59 092 грн. 00 коп. основної заборгованості, 5 994 грн. 14 коп. пені, 2 875 грн. 94 коп. три проценти річних.

4. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ