Рішення № 36237819, 02.12.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 921/948/13-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, код ЄДРПОУ 3362983

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Київ, вул. Горького,127 в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, м. Тернопіль, вул. Шептицького, 21 код ЄДРПОУ 22607369

про стягнення заборгованості в сумі 136 414,85 грн.

За участю представників:

позивача: Ханас І.О.- представника, довіреність від 02.09.13 року.

відповідача: Саньоцького І.Б. - керівника юридичної служби філії АТ "Укрексімбанк", довіреність № 010-01/3409 від 20.05.2009 року.

У судовому засіданні представникам позивача та відповідача роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус", м. Тернопіль, вул. Промислова, 30 подало до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, вул. Горького, 127 в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі кошти в сумі 136 414,85 грн., відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав електронні платіжні доручення, видані 10 та 11 квітня 2013 року; Претензію № 51 від 17.04.2013 року; відповідь на претензію № 066-003/998 від 16.05.2013 року.

Посилається на приписи статті 193,341 Господарського кодексу України, статті 526,1066, 1068,1073,1074 Цивільного кодексу України, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Ухвалою суду від 19 вересня 2013 року порушено провадження у справі №921/948/13-г/10 та призначено судове засідання о 10 годині 04 жовтня 2013 року.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 04.10.2013 року представника відповідача розгляд справи було відкладено до 10 год. 05 хвилин 25 жовтня 2013 року в порядку статті 77 ГПК України.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ в особі філії м. Тернопіль надало суду письмовий відзив на позов № 066-003/1908 від 25.10.2013 року (вх. № 17588) у якому вказує, що не погоджується з позовними вимогами ТзОВ "Тотус", м. Тернопіль і вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Зазначає, що між сторонами протягом 2006-2009 років було укладено три кредитні договори, в порушення умов яких Товариство не повернуло банкові отримані кошти. Джерелом погашення наявної заборгованості за кредитними договорами є грошові кошти, що зберігаються на його рахунках оскільки пунктами 3.7.6. договорів було передбачено, що у випадку настання строків виконання грошових зобов'язань, строк сплати яких настав Позичальник (позивач у справі) доручає Банку здійснити договірне списання грошових коштів у розмірі сум, що підлягають сплаті за договором.

Вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус" надало банку право на списання з його поточних рахунків коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитами, відсотками та іншими платежами. Просить в позові відмовити.

У судовому засіданні 25.10.2013 року господарський суд перейшов до розгляду спору по суті та заслухав пояснення представників сторін.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 год. 05.11.2013 року; до 15 год. 40 хв. 12.11.2013 року; до 11 год. 15.11.2013 року; до 15 год. 18.11.2013 року; до 14 год. 40 хвилин 26.11.2013 року; до 15 год. 45 хвилин 02.12.2013 року для надання сторонами доказів в підтвердження чи заперечення позовних вимог.

Відповідач у справі надав суду копію Договору банківського рахунка б/н від 12.11.2005 року для дослідження його умов в судовому засіданні.

За клопотанням сторін ухвалою господарського суду від 18.11.2013 року розгляд вирішення спору було продовжено до 02 грудня 2013 року в порядку частини третьої статті 69 ГПК України.

В судовому засіданні 02 грудня 2013 року за участю представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Предметом позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус", м. Тернопіль визначило стягнення боргу в сумі 136 414,85 грн.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Вказавши відповідачем у справі Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Тернополі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус" вважає, що вказана юридична особа порушила його права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі ч. 5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта , на умовах договору на розрахункове обслуговування.

У судовому засіданні встановлено , що 12 листопада 2005 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі Банк) м. Тернопіль, вул. Шептицького, 21 та ТзОВ "Тотус" було укладено Договір банківського рахунка, згідно умов якого Банк відкриває Клієнту банківський рахунок та проводить операції по рахунку відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх правил Банку, а Клієнт зобов'язується оплачувати банківські послуги на умовах договору (предмет договору).

Розділом першим сторони визначили права та обов'язки, до яких зокрема віднесли право Клієнта самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на рахунку, за умови дотримання вимог чинного законодавства України. Обмеження права розпорядження рахунком можливе за рішенням суду, у випадках встановлених законом (п. 1.1.2. договору).

Банк має право мотивовано, із посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством не приймати до виконання розрахунково-касові документи, або при виявленні помилок при заповненні розрахунково-касових документів повертати їх без виконання (п. 1.3.8.).

Згідно п. 2.1. Договору для здійснення розрахунків Клієнт застосовує всі форми розрахунків, які дозволені чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2013 року позивач у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус" надано банку для виконання електронне платіжне доручення № 17340 щодо перерахування на користь ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур" 100 000.00 грн. Дане платіжне доручення не виконано банком та видалене операціоністом банку без надання будь-яких пояснень.

11 квітня 2013 року станом на початок операційного дня залишок на поточному рахунку № 260080166270 товариства становив 106 729,48 грн. об 12 год. 04 хв. 11.04.2013 року товариством за допомогою системи дистанційного обслуговування надано для виконання банку наступні електронні платіжні документи на загальну суму 105 913,23 грн., а саме:

- платіжне доручення № 17319 на суму 3 977,55 грн.

- платіжне доручення № 17338на суму 363,00 грн.

- платіжне доручення № 17344 на суму 7 455,00 грн.

- платіжне доручення № 17345 на суму 4 309,48 грн.

- платіжне доручення № 17346 на суму 32 380,00 грн.

- платіжне доручення № 17347 на суму 443,13 грн.

- платіжне доручення № 17348 на суму 1 993,27 грн.

- платіжне доручення № 17349 на суму 57.59 грн.

- платіжне доручення № 17350 на суму 54 390,31 грн.

- платіжне доручення № 17351 на суму 543,90 грн.

(належним чином засвідчені копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначено у графі "призначення платежу" платіжні доручення містили розпорядження товариства щодо перерахування коштів на користь працівників (заробітна плата за березень 2013 року) та на користь Пенсійного Фонду України, бюджету, а також на користь отримувачів аліментів.

Дані платіжні доручення не виконані банком та видалені операціоністом банку без надання будь-яких пояснень.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд зазначає, що на підставі пункту 1.3.8. Договору банківського рахунку Банк вправі був не прийняти до виконання електронні платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", при цьому повинен був вчинити зазначену дію мотивовано, із посиланням на підстави, які передбачені законом.

Однак, замість того, щоб виконати приписи п. 1.3.8. Договору та не прийняти до виконання електронні платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" Банк вчинив дію , яка не передбачена умовами договору, а саме операціоніст Банку (відповідача у справі) видалив їх без надання будь-яких пояснень.

Такі дії відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України визначено, що Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України визначені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", яким відповідальність суб'єктів переказу, а також визначено загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 7.1.2. Закону поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 29 березня 2004 року за № 377/8976.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції № 22 банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ті правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Згідно пункту 1.9 Інструкції № 22 доручення платника про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання у разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Отже, в порушення приписів п. 1.3.8. Договору банківського рахунка, який укладений між сторонами Банк без жодних пояснень із посиланням на підстави, які передбачені законом не прийняв до виконання електронні платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", а були видалені операціоністом банку, порушуючи приписи статті 1068 ЦК України.

Заперечуючи позовні вимоги ПАТ "Укрексімбанк України" в особі філії в м. Тернополі посилається на умови кредитних договорів, укладених між сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що між АТ "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотус" було укладено:

- 26 липня 2006 року кредитний договір № 6606К37, відповідно до якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію з лімітом заборгованості 250 000.00 доларів США терміном погашення 25 липня 2011 року;

- 01 серпня 2007 року кредитний договір №6607К17, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом заборгованості 1560000.00 доларів США терміном погашення 31 липня 2010 року . Згідно додаткової угоди № 6607К17-1 від 24 липня 2009 року кінцевий термін погашення продовжено до 31 липня 2012 року, а ліміт заборгованості зменшено до 1 510 000.00 доларів США;

- 06 лютого 2009 року кредитний договір № 6609К2, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом заборгованості 588000.00 доларів США терміном погашення 05 лютого 2010 року. Згідно додаткової угоди № 6609К2-5 від 26 травня 2010 року кінцевий термін погашення продовжено до 05 лютого 2012 року, а ліміт заборгованості зменшено до 568 000.00 доларів США.

Пунктами 3.7.6. договорів передбачено, що з метою своєчасного забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором у випадку настання строків виконання будь-яких грошових зобов'язань, у тому числі внаслідок подій, зазначених у пунктах 3.4., 3.5, 3.6, 7.2, 8.3-8.5 та статтях 4,5 строк сплати яких настав за договором на підставі положень законодавства України про договірне списання, Позичальник доручає Банку здійснити договірне списання грошових коштів у розмірі сум, що підлягають сплаті за договором на користь банку з поточних рахунків Позичальника, зазначених у пунктах 2.1.12 договору у національній та / або іноземних валютах.

Отже, момент виникнення права договірного списання пов'язаний з невиконанням позичальником своїх кредитних зобов'язань та виникнення заборгованості.

Умовами укладених між сторонами кредитних договорів Товариство "Тотус" надало Банку право на списання з його поточних рахунків коштів в погашення простроченої заборгованості за кредитами, відсотками та іншими платежами на підставі положень законодавства України про договірне списання.

Так, статтею 1071 Цивільного кодексу України визначено, що Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Таким чином, однією з підстав списання банком грошових коштів з рахунка клієнта без його розпорядження є укладений між банком і клієнтом договір.

Разом з тим, статтею 1072 Цивільного кодексу України визначено, що Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Згідно пункту 2 зазначеної статті у разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Пунктом 2.22 Інструкції також визначено , що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються у черговості.

Таким чином, стаття 1072 Цивільного кодексу України не надає переважаючого права Банку на до договірне списання заборгованості , поза чергою , встановленою вказаною статтею.

Пунктом 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи і переказ грошових коштів в Україні" визначено, що списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеного між ним і клієнтом.

Технічний порядок та умови договірного списання передбачено п. 6.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції від 28.12.1012р.), яка передбачає, що у разі, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника,то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника,здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер,дату договору, яким передбачає можливість застосування договірного списання.

Визначення поняття "меморіальний ордер" дано в Інструкції: це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідач у справі надав суду 14 меморіальних ордерів на підставі яких списано в порядку договореного списання з поточного рахунку ТОВ "Тотус" кошти для погашення заборгованості за кредитними угодами.

В графі "призначення платежів" меморіальних ордерів зазначено: "договірне списання з поточного рахунку позичальника згідно розпорядження № на купівлю валюти".

Відповідач у справі підтвердив наявність меморіальних ордерів та надав копії їх у судове засідання та пояснив, що без оформлення такого документу проведення спірних операцій є технічно неможливим.

При оформленні меморіальних ордерів ПАТ "Укрексімбанк" не дотримав приписів п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Отже, видаливши електронні платіжні доручення Товариства, Банк не прийняв їх до виконання та позбавив позивача здійснити платежі до Пенсійного Фонду України, до бюджету, а також погасити заборгованість по заробітній платі в порядку черговості, як це передбачено статтею 1072 ЦК України.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором банківського рахунка б/н від 12.11.2005 року, електронними платіжним дорученням, виданими 10 та 11 квітня 2013 року; Претензією № 51 від 17.04.2013 року позивач по справі довів порушення банком умов зазначеного вище договору перед ним, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі136414,85 грн. , підтверджені документально та підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20,193,341 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 526, 1066,1068,1073,1074 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, вул. Горького,127, код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, м. Тернопіль, вул. Шептицького, 21, код ЄДРПОУ 22607369 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", м. Тернопіль, вул. Промислова, 30 код ЄДРПОУ 3362983 кошти в сумі 136 414,85 грн.; 2 728,30 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішення законної сили.

5.Повне рішення складено та підписано 09 грудня 2013 року.

Суддя М.Є. Півторак