Рішення № 36237620, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19965/13 11.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат»

до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів»

про стягнення 71 948, 09 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Варцаба В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» про стягнення 42 169, 78 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 29 778, 31 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором № 002-1290-FА09 від 23.11.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19965/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 02660, м. Київ, М. Раскової, 15 та отримані повноважним представником відповідача, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» та Публічним акціонерним товариством Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» укладено договір № 002-1290-FА09, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити деревне вугілля та деревновугільні брикети.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата продукції здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту передачі товару відповідачу.

Договір, відповідно до п. 10.2., набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у справі № 5011-38/1137-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" заборгованість в сумі 488 169 грн. 02 коп. з договором № 002-1290-FА09 від 23.11.2009 р. за період з 30.11.2009 р. до 21.06.2010 р.; зазначене судове рішення набрало законної сили 06.03.2012 р.

06.03.2012 р. Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення від 21.02.2012 р. у справі № 5011-38/1137-2012.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушені умови договору № 002-1290-FА09 від 23.11.2009 р. щодо проведення розрахунків у визначений строк, зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 42 169, 78 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 29 778, 31 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у справі № 5011-38/1137-2012 встановлено факт заборгованості відповідача за договором № 002-1290-FА09 від 23.11.2009 р.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 002-1290-FА09 від 23.11.2009 р. не надав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за неналежне виконання грошового зобов'язання за період з 30.09.2010 р. (дата виникнення заборгованості відповідно до п. 4.2. договору) до 15.08.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 42 169, 78 грн., інфляційні нарахування за вказаний період - 29 778, 31 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем вищевказаних сум, судом встановлено, що розрахунок здійснено вірно та не перевищує суму, нараховану судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно заявлених до нього вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, код ЄДРПОУ 20064284), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, Закарпатська обл., м. Печерин, вул. Червоноармійська, 25, код ЄДРПОУ 00274105) 42 169, 78 (сорок дві тисячі сто шістдесят дев'ять грн. 78 коп.) грн. - 3 % річних від простроченої суми, 29 778, 31 (двадцять дев?ять тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 31 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.