Ухвала суду № 36237603, 20.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/3727/13 20.12.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «КИЇВГАЗ», м.Київ

про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Боровенко Д.В. - по дов.

від відповідача : не з'явився

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. по справі № 910/3727/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД», м.Київ до відповідача, Публічного акціонерного товариства «КИЇВГАЗ», м.Київ про встановлення нікчемності договору про завдаток від 18.08.2008р. та стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 100000 грн., які були передані за договором про завдаток від 18.08.2008р., задоволені в повному обсязі.

29.04.2013р. був виданий наказ на виконання зазначеного рішення.

11.12.2013р. Публічне акціонерне товариство «КИЇВГАЗ», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва із заявою б/н від 11.12.2013р. про визнання судового наказу, виданого на виконання рішення від 11.04.2013р. господарського суду м. Києва у справі №910/3727/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 100611,13 грн.

У судове засідання 20.12.2013р. відповідач не з'явився, представника не направив, проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «КИЇВГАЗ» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду заяви з огляду на таке.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови №18 від 22.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» доказом повідомлення сторони в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, наявний в матеріалах справи реєстр поштових відправлень від 12.12.2013р. є доказом повідомлення відповідача про час та місцерозгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до приписів ч.3 ст.117 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, заява Публічного акціонерного товариства «КИЇВГАЗ» розглядається по суті в судовому засіданні 20.12.2013р.

Розглянувши матеріали, додані до заяви б/н від 11.12.2013р., та заслухавши пояснення позивача по справі, суд встановив.

Відповідно до ч.2 ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За змістом ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України пов'язуює можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню через встановлення судом факту відсутності повністю чи частково обов'язку боржника сплатити грошові кошти, виконати певні дії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 05.06.2013р. Публічне акціонерне товариство «КИЇВГАЗ» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД» заяву №1435/09-1 від 03.06.13р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначено, що Публічне акціонерне товариство «КИЇВГАЗ» має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД», яка виникла на підставі рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі №910/3727/13 в сумі 103 073 грн. та одночасно повідомило про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД" має перед Публічним акціонерним товариством «КИЇВГАЗ» непогашене грошове зобов'язання в сумі 100 611,13 грн., яке виникло на підставі постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №40/384.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч.3 вказаної статті Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 Цивільного Кодексу України).

Стаття 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 22.07.2004р. по справі №15-03/186, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

До справи заявником представлено докази направлення заяви №1435 від 03.06.2013р. позивачу, що підтверджується фіскальним чеком №2559009395 та описом вкладення у цінний лист.

Суд зазначає, що заборон відносно зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення не встановлено. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, передбачених ст.601 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 26.09.2007р. у справі №49/04-07, від 22.05.2013р. по справі №47/33-09 та від 23.07.2013р. по справі №2/102 (12/194/8/4).

Як встановлено судом відповідно до наказу господарського суду м.Києва від 29.04.2013р., виданого на виконання рішення господарського суду від 11.04.2013р. по справі №910/3727/13, з відповідача було присуджено до стягнення на користь позивача грошові кошти в сумі 100 000 грн. та судовий збір в розмірі 3 073 грн.

За твердженням сторін, борг позивача перед відповідачем станом на день проведення зарахування складав 96 124,06 грн. основного боргу, 1 165,66 грн. інфляційних збитків, 2 223,55 грн. три відсотка річних, 3 073 грн. судового збору та був встановлений постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №40/384.

Проте, як встановлено судом постановою господарського суду м.Києва від 22.12.2011р. по справі №15/293-б Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду від 30.07.2013р. строк ліквідаційної процедури по справі №15/293-б було продовжено до 30.01.2014р. Наразі, в матеріалах справи відсутні докази скасування наведених процесуальних документів у встановленому законом порядку та з визначених законодавством підстав.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні процесуальні документи, як б свідчили про визнання відповідача одним з кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД».

За змістом ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено черговість задоволення вимог кредиторів:

- у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст.27 цього Закону;

- у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

- у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

- у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

- у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

- у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Частиною 2 ст.31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

За висновками суду, зарахування зустрічних однорідних вимог після відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство між кредитором і боржником є недопустимим, оскільки порушує вимоги Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, ч.1 ст.31 щодо черговості задоволення вимог кредиторів.

Наведеної вище позиції також дотримується Верховний суд України у постановах №57/216-10 від 10.10.2011р. та №27/292-10 від 10.10.2011р.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що заява б/н від 11.12.2013р. про визнання судового наказу, виданого на виконання рішення від 11.04.2013р. господарського суду м.Києва у справі №910/3727/13 таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 86, ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви б/н від 11.12.2013р. Публічного акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" м.Київ про визнання судового наказу, виданого на виконання рішення від 11.04.2013р. господарського суду м.Києва у справі №910/3727/13 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя М.О. Любченко