Рішення № 36237517, 20.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/84/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 Справа № 908/3464/13

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" (69068, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 3)

про стягнення суми боргу в розмірі 36142,57 грн., Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Станкова Г.Ф., довіреність б/н від 05.11.2013 р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" про стягнення 36142,57 грн., які складаються з 32834,57 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом, 669,48 грн. - 3% річних, 37,45 грн. втрат від інфляції та 2601,07 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3464/13, присвоєно справі номер провадження 32/84/13 з призначенням судового засідання на 06.11.2013 р.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 06.11.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва в розгляді справи до 20.11.2013 р.

Позивач в судове засідання 20.11.2013 р. не з'явився, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. В попередньому судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України та умовами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11116.

Відповідач в судовому засіданні 20.11.2013 р. повідомив суд, що погасив суму основного боргу в розмірі 32834,57 грн., тому просить суд припинити провадження на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України, в частині стягнення 32834,57 грн.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В засіданні суду 20.11.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" (Споживач, відповідач по справі), укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11116 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Пунктом 2.7 Договору сторони погодили, що Постачальник до 5 - го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання - передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу (п. 2.8 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у січні та лютому 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 7496 тис.м3 на суму 35199,83 грн. - в січні та в обсязі 0,48 тис.м3 на суму 2253,99 грн. - в лютому, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. та від 28.02.2013 р.

Акти містять підпис та печатку відповідача та складені за участю ПАТ "Запоріжгаз".

Відповідно до п. 2.9 Договору, акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в розмірі 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатку 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6 Договору).

Пунктом 4.8 Договору сторони погодили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

За приписами п. 5.3.3 Договору, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу, визначену розділом 4 на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2013 р. (п. 10.1 Договору).

Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 32834,57 грн.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію ( вих. № 34/3930 від 22.07.2013 р.) з вимогою погасити заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату заборгованості.

Після порушення провадження у справі (25.10.2013 р.) відповідач погасив основний борг за договором, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 32834,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1207 від 19.11.2013 р.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32834,57 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Крім того позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2601,07 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені перевірений в судовому засіданні та відповідає вимогам ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 231 ГК України. Вимога позивача про стягнення пені в сумі 2601,07 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних за договором, позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача 669,48 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Заявлена вимога позивача про стягнення інфляційних витрат за період лютий - вересень 2013 р. нарахована не вірно.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Позивачем взято вибіркові періоди, тоді як для розрахунку інфляційних втрат слід брати суцільний період та враховувати як інфляцію так і дефляцію, а тому з урахуванням зазначеного сума дефляції за весь спірний період перевищує заявлену до стягнення суму, а відтак не підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" про стягнення 36142,57 грн. задовольнити частково.

2. В частині стягнення основного боргу в сумі 32834,57 грн. провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" (69068, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 3, код ЄДРПОУ 33960796) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 48 коп. - 3% річних, 2601 (дві тисячі шістсот одна) грн. 07 коп. пені та 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 72 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "22" листопада 2013 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційнускаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.