Рішення № 36237502, 19.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" грудня 2013 р. Справа № 906/1468/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Майстренко В.П. - довіреність №08/16377-009093 від 26.12.2012р.;

від відповідача: Івашкевич О.Г. - довіреність №2418 від 17.10.2013р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (м. Малин Житомирська область)

про стягнення 374382,96 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.11.13 до 05.12.13, з 05.12.13 до 16.12.13, з 16.12.13 до 19.12.13.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 374382,96грн., з яких: 342481,57грн. - борг за активну електроенергію, 25750,33грн. - пеня, 995,87грн. - інфляційні, 5155,19грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовні заяві. На виконання вимог суду надав уточнений розрахунок неустойки, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 12626,92грн. пені. В решті позовні вимоги залишилися без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього (а.с.32-33, 91,122-123), подав клопотання про зменшення пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2007 року між Малинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (відповідач) було укладено договір №249 (а.с.8-20), за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 28 числа по 27 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

З врахуванням п.7.3 договору остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше:

- 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно;

- 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.48-86).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього існувала заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 342481,57грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 25750,33грн. пені, 995,87грн. інфляційних та 5155,19грн. 3% річних.

За даними позивача відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено основний борг в сумі 174047,25грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною наступна заборгованість: 168434,32грн. - основного боргу, 5155,19грн. - 3% річних, 995,87грн. - інфляційних та 25750,33грн. - пені.

Не проведення відповідачами розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 168434,32грн. боргу за активну електроенергію.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім суми основного боргу позивач, посилаючись на п.4.2.1 Договору, просить стягнути з відповідача 25750,33 грн. пені.

Відповідно до п.4.2.1 даного Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування з урахуванням часткових оплат, положень п.7.3 договору та зважаючи на вимоги п.6 ст.232 ГК України, господарський суд прийшов до висновку, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12626,92грн., нарахованих за період з 04.04.2013р. по 26.09.2013р.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12626,92грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 13123,41 грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 998,87грн. - інфляційних та 51555,19грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних (а.с.22), суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що за прострочку виконання зобов'язання відповідачу нараховані 3% річних та інфляційні, відповідач сплатив частину суми основного боргу, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованої позивачем пені до 2626,92грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 168434,32грн. - боргу за активну електроенергію, 2626,,92грн. - пені, 995,87грн. - інфляційних та 5155,19грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 174047,25грн. основного боргу суд провадження у справі припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,77,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до 2626,92грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Стуса, 23, код 32277167)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622) - 177212,30 грн., з яких 168434,32грн. - борг за активну електроенергію, 2626,,92грн. - пеня, 995,87грн. - інфляційні, 5155,19грн. - 3% річних, а також 7225,19грн. сплаченого судового збору.

4. Припинити провадження в частині стягнення 174047,25грн. основного боргу.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу