Рішення № 36237470, 19.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2013 Справа № 905/8061/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист"про стягнення 457419,88грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача: Позняр С.В. -представник за довіреністю. Борисенко Т.Ф. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" заборгованості на загальну суму 457419,88 грн., у тому числі основний борг за спожиту активну електроенергію за період липень-вересень 2013 у розмірі 446687,11 грн., основний борг за спожиту реактивну електроенергію за період липень-вересень 2013 у розмірі 1399,00 грн., пеню у розмірі 7583,70 грн. нараховану у період 15.08.2013 по 31.10.2013 та 3% річних у розмірі 1750,07 грн., нарахованих у період з 15.08.2013 по 31.10.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання електричної енергії №54 від 29.10.2010 щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої протягом липня-вересня 2013 року електричної енергії.

Відповідач в судовому засіданні 19.12.2013 подав відзив на позов, в якому підтверджує розмір заборгованості за спожиту активну електроенергію за період липень-вересень 2013 у розмірі 446687,11 грн. та за спожиту реактивну електроенергію за період липень-вересень 2013 у розмірі 1399,00 грн. Відповідач проти задоволення вимог про стягнення 3% річних заперечує, а пеню просить зменшити на 50%.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

29.10.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (постачальник електричної енергії), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" та Державним підприємством "Укршахтгідрозахист" (споживач) укладено договір №54 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно з п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача із загальною приєднаною потужністю 250 кВа, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2010. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання на адреси сторін заяв про припинення договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії договору неодноразово щорічно продовжувався на наступні календарні роки і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Додатковою угодою від 21.06.2012 до договору сторони погодили вважати продовженим Договір на строк до 31.12.2012 включно.

Таким чином, у заявлений до стягнення період договір був чинним.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію. Згідно з п. 2.3.4 та п. 2.3.5 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію", а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії електроустановками споживача згідно з Додатком № 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 9 договору та додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію" до договору.

Відповідно до п. 9 додатку № 5 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Відповідно до складених сторонами актів приймання-передавання товарної продукції за договором та рахунків за актами, постачальник поставив споживачу електричну енергію:

- у липні 2013 року: активна електрична енергія на суму 154647,52 грн., реактивна енергія на суму 336,52 грн.;

- у серпні 2013 року: активна електрична енергія на суму 150444,80 грн., реактивна електрична енергія на суму 310,29 грн.;

- у вересні 2013 року: активна електрична енергія на суму 141594,79 грн., реактивна електрична енергія - 752,13 грн.;

Вказані акти підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками без заперечень.

Відповідачем не заперечується факт споживання ним зазначеної кількості електричної енергії за періоді з липня по вересень 2013 року.

Рахунки за спожиту електроенергію отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на останніх. Відповідач не заперечує проти отримання рахунків за спожиту електричну енергію протягом липня - вересня 2013 року.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію у липні -вересні 2013 року, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі, рахунками за електроенергію, які були отримані представником відповідача.

Однак, відповідач порушив умови договору, оплату за поставлену електричну енергію у повному обсязі не здійснив, рахунки за спожиту у липні-вересні 2013 року електроенергію на загальну суму 448086,11 грн. не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену активну електричну енергію у розмірі 446687,11 грн. і реактивну електричну енергію у розмірі 1399,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем зобов'язання з оплати спожитої електроенергії в порядку та строки, встановлені Договором, не виконані. Заборгованість відповідача за період з липня по вересень 2013 року за використану електричну енергію становить 448086,11 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування факту порушення договірних зобов'язань суду не надав, наявність заборгованості не оспорив, а також не надав доказів погашення заборгованості за договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 446687,11 грн. та заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 1399,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7583,70 грн. та 3% річних у розмірі 1750,07 грн., які нараховані за період 15.08.2013 по 31.10.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період липень-вересень 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за порушення термінів, визначених додатком №5 "Порядок розрахунків" до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними за розрахунком позивача перевіреним судом.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50% у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства відповідача.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи клопотання відповідача, а також враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд прийшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України сума пені підлягає зменшенню на 20% до 6066,96 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У зв'язку із задоволенням позову частково та зменшенням пені, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" (вул. Абакумова,1, м. Макіївка, 86104, код ЄДРПОУ 32442405 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (пр. Леніна, 11, м. Горлівка, 84601, код 00131268) основну заборгованість у розмірі 448086 (чотириста сорок вісім тисяч вісімдесят шість)грн. 11коп., пеню у розмірі 6066 (шість тисяч шістдесят шість) грн. 96коп., 3% річних у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят)грн. 07 коп., судовий збір у розмірі 9148 (дев'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Повернути на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (пр. Леніна, 11, м. Горлівка, 84601, код 00131268) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн. 60 коп.

5. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 20.12.2013.