Рішення № 36237468, 10.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/3837/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна», м. Київ;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен», м. Львів;

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського», с. Зоря Рівненської області;

про: стягнення 2 813 697 грн. 06 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дзюба О.В. - представник на підставі довіреності б/н від 22.02.2013 року;

відповідача 1: Гордійчук С.М. - представник на підставі довіреності б/н від 05.01.2013 року;

відповідача 2: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою від 11.10.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Габен» та Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» про стягнення 2 813 697 грн. 06 коп. Розгляд справи призначено на 06.11.2013 року.

У судовому засіданні 06.11.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Відповідачі явки представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення. Від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 19.11.2013 року

В судовому засіданні 19.11.2013 року позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі, відповідачем - 1 подано заяву про відстрочку виконання рішення. З огляду на неявку представника відповідача- 2 суд відклав розгляд справи на 10.12.2013 року.

У судовому засіданні 10.12.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, проти клопотання про відстрочку виконання рішення заперечив. Відповідач -1 позов не заперечив, клопотання підтримав. Представник відповідача - 2 в судове засідання не з'явився, подав заяву про відстрочення виконання рішення терміном на один рік.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 10.12.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» (надалі по тексту рішення - позивач, продавець) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Габен» (надалі по тексту рішення - відповідач 1, покупець) та Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» (надалі по тексту рішення - відповідач 2, аваліст) про стягнення 2 813 697 грн. 06 коп.

Між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір купівлі-продажу № 30-12/ГАБЕН-профі та договір купівлі-продажу № 30/12/ГАБЕН-еконо на підставі яких позивач зобов'язався передати засоби захисту рослин (надалі по тексту рішення - товар) в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними додатками (Специфікаціями) до договорів, а відповідач-1 зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному в договорах.

Оскільки 70% оплати за товар здійснюється відповідачем - 1 шляхом передачі продавцю чотирьох простих векселів, а авальованих Приватним акціонерним товариством Агрофірмою «Зоря ім. Плютинського», то позивач вважає що відповідач - 1 та відповідач - 2 є солідарно зобов'язаними перед ним за невиконання умов договору.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 позов не заперечили, подали клопотання про відстрочку виконання рішення терміном на один рік. Позивач проти відстрочки заперечив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 21 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» (далі по тексту рішення позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Габен» (далі по тексту рішення відповідачем 1) були укладені два договори: договір купівлі-продажу № 30-12/ГАБЕН- профі та договір купівлі-продажу № 30-12/ГАБЕН-еконо.

Згідно з п. 1.1 зазначених договорів продавець (позивач у справі) зобов'язався передати покупцю 9 (відповідачу 1 у справі) в строки та на умовах, передбачених договорами, засоби захисту рослин (надалі - «товар») в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними додатками (Специфікаціями) до договорів, а відповідач 1 зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному у договорах.

Порядок оплати засобів захисту рослин визначений у п.п. 2.1-2.14 договорів, які є ідентичними.

Згідно з п. 2.5 відповідач 1 зобов'язаний здійснити попередню оплату у розмірі 30 % ціни від замовленої партії товару, вказаної в рахунку-фактурі на оплату товару, виставленого Позивачем, протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно з п. 2.7 решта 70 % оплати за товар здійснюється покупцем (відповідачем 1) шляхом передачі продавцю чотирьох простих векселів, авальованих Приватним акціонерним товариством Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» (код ЄДРПОУ 25319777), (далі - Відповідач 2), (надалі - «авальовані векселі»), з датою погашення «за пред'явленням, але не раніше 05 жовтня 2012 р.»: - перший авальований Вексель - на суму відвантажених товарів за березень - до 31.03.2012 року; - перший авальований Вексель - на суму відвантажених товарів за квітень - до 30.04.2012 року; - перший авальований Вексель - на суму відвантажених товарів за травень - до 31.05.2012 року; - перший авальований Вексель - на суму відвантажених товарів за червень - до 30.06.2012 року.

Відповідно до п. 2.8 відповідач 1 зобов'язався надати позивачу згадані векселі в строки, передбачені п. 2.7.

Отже, на виконання умов договорів купівлі-продажу № 30-12/ГАБЕН-профі та № 30-12/ГАБЕН-еконо від 21.03.2012 року, відповідач 1 та позивач 15.05.2012 р. підписали акт приймання-передачі векселя до договорів, згідно якого відповідач 1 в рахунок оплати поставленого товару передав, а позивач прийняв оригінал простого векселя, авальованого відповідачем 2, на суму 3 351 555,14 грн. (три мільйони триста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень чотирнадцять копійок) з наступними реквізитами: вид векселя - простий авальований; номер вексельного бланку - АА № 1697274; дата складання векселя - 15 травня 2012 р.; дата оплати векселя - за пред'явленням, але не раніше 05 жовтня 2012 р.; векселедавець - ТзОВ Фірма «Габен»; векселедержатель - ТОВ «Дюпон Україна»; номінальна вартість векселя - 3 351 555,14 грн. (далі - Вексель).

24 грудня 2012 року позивач пред'явив Вексель до оплати відповідачу 1 та відповідачу 2 у сумі 3 051 555,14 грн., оскільки Відповідачем 1 у жовтні 2012 р. трьома платежами було сплачено суму у розмірі 300 000,00 грн. в рахунок оплати по Векселю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1358 від 11.10.2012 р.,№ 1407 від 12.10.2012 р., № 1419 від 15.10.2012 р. та листами вих. № 01/11.10 від 11.10.2012 р.,вих. № 01/12.10 від 12.10.2012 р„ вих. № 01/15.10. від 15.10.2012 р.

25 грудня 2012 р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж.М. із заявою про вчинення протесту про неоплату простого векселя серії АА № 1697274 номінальною вартістю 3 351 555,14 грн. у сумі 3 051 555,14 грн.

З моменту опротестування Векселя до 05 липня 2013 р. відповідач 1 в рахунок його оплати здійснив наступні платежі: 165 312,80 грн. 28.02.2013 року згідно платіжного доручення № 630; 30 000,00 грн. 07.03.2013 року згідно платіжного доручення № 720; 30000,00 грн. 13.03.2013 року згідно платіжного доручення № 750; 20 000,00 грн. 18.03.2013 року згідно платіжного доручення № 800; 20 000,00 грн. 27.03.2013 року згідно платіжного доручення № 919; 20 000,00 грн. 09.04.2013 р. згідно платіжного доручення № 1023; 30 000,00 грн. 30.04.2013 року згідно платіжного доручення № 1321; 20000,00 грн. 31.07.2013 року згідно платіжного доручення № 2099;10000,00 грн. 21.08.2013 року згідно платіжного доручення № 363; 20000,00 грн. 27.08.2013 року згідно платіжного доручення № 414; 15000,00 грн. 28.08.2013 року згідно платіжного доручення № 427.

Сума боргу станом на дату подання позову становить 2671242 грн. 34 коп. Докази погашення боргу відповідачем 1 в процесі розгляду справи по суті відсутні.

Крім суми основного боргу, позивач нарахував 141264 грн. 72 коп. 6,5% річних та 1190 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя.

Загальна сума позову складає 2 813 697 грн. 06 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні», згідно зі ст. 1 якого законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Ст. 75 Уніфікованого закону визначені обов'язкові реквізити простого векселя. Так, простий вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Як вбачається із представлених суду доказів, простий вексель, виданий відповідачем, відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону до простого векселя також застосовуються положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32).

Згідно ст. 30 Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.

Статтею 31 Уніфікованого закону визначено, що аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами «вважати за аваль» або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.

Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом.

В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.

Як вбачається із Векселя, платіж за ним забезпечений авалем Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського», який вчинений на лицевій стороні векселя.

Відповідно до ст. 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Із врахуванням викладеного Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен» та Приватне акціонерне товариство Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» є солідарно зобов'язаними перед позивачем.

Відповідно до положень ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються положення статей щодо строку платежу (статті 33 - 37), платежу (статті 38 - 42) і права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54).

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні.

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Ст. 44 Уніфікованого закону визначено, що відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Як встановлено судом, 25 грудня 2012 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж.М. із заявою про вчинення протесту про неоплату простого векселя серії АА № 1697274 номінальною вартістю 3 351 555,14 грн. у сумі 3 051 555,14 грн.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 глави 17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N 296/5 (далі - Порядок), неоплачений вексель пред'являється нотаріусу для вчинення протесту про неоплату - за місцезнаходженням платника або за місцем платежу. Місцем платежу є м. Львів.

Відповідно до п. 3.1 ст. З глави 17 Порядку векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.

Згідно п. 4.15 ст. 4 глави 17 Порядку 4.15 у день прийняття векселя до протесту нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити письмову вимогу про оплату або акцепт векселя до векселедавця (платника).

Відповідно до п.п. 4.17, 4.18 ст. 4 глави 17 Порядку якщо здійснено платіж, нотаріус повертає вексель платнику без протесту з відміткою про акцепт або платіж.

Якщо на вимогу нотаріуса не надійшла відповідь від особи, яка має платити за векселем, про його оплату або у разі відмови платника (доміциліата) оплатити або акцептувати вексель нотаріус опротестовує вексель.

26 грудня 2012 року приватним нотаріусом Львівського МНО Урумовою Ж.М. за реєстровим № 5059 був вчинений протест про часткову неоплату простого векселя серії АА № 1697274 в сумі 3 051 555,14 грн.

З моменту опротестування векселя до 05 липня 2013 року відповідач 1 здійснив часткову оплату в рахунок його оплати в розмірі 380312 грн. 80 коп. Таким чином сума боргу складає 2671242 грн. 34 коп.

Крім суми основного боргу, позивач звернувся із вимогою про стягнення 6,5 % річних, що складає 141264 грн. 72 коп. та 1190 грн. 00 коп. витрат пов'язаних із опротестуванням векселя.

Позивачем долучено докази оплати за нотаріальні послуги щодо здійснення протесту про неоплату векселя на підставі рахунку № 68 від 26.12.2012 року на суму 1190 грн. 00 коп.

Ст. 48 Уніфікованого закону встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Згідно з п. 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Згідно з Постановою НБУ № 315 від 09.08.2013 р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 13 серпня 2013 року діє облікова ставка у розмірі 6,5 % річних.

Оскільки Вексель пред'явлений до оплати 24 грудня 2012 року, то днем здійснення платежу є 24.12.2013 р. Із врахуванням положень ст. 73 Уніфікованого закону, згідно якої строки, встановлені законом або визначені договором, не включають день, в який починається їх перебіг, нарахування відсотків позивачем здійснено з 25 грудня 2012 року.

Судом перевірено правильність нарахування відсотків за прострочення платежу.

Із врахуванням викладеного суд задовольняє позовну вимогу в розмірі 2813221 грн. 36 коп. в повному обсязі.

Стосовно клопотання відповідача 1 про відстрочення виконання рішення строком на один рік суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Господарський суд, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Як зазначено у п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, згідно з п. 7.2 вказаної Постанови, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 914/3837/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «Габен» зазначило, про те, що діяльність товариства носить сезонний характер, основними напрямками діяльності боржника є гуртова торгівля засобами захисту рослин, насінням, міндобривами та вирощування сільськогосподарських культур - тобто купівля і наступний продаж рухомого майна, що свідчить про сезонність робіт, а відповідно і прибутку підприємства. На даний час підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі - на грані банкрутства і відстрочення виконання рішення та зменшення розміру штрафних санкцій дозволить відповідачу на початку нового весняного сезону вийти на до кризові фінансові показники та уникнути банкрутства. На підтвердження обставин, що ускладнюють і, як наслідок, зроблять неможливим виконання рішення суду після звернення рішення до виконання відповідач подав звіт підприємства про фінансові результати, баланс підприємства та довідки про залишок коштів на рахунку боржника.

Приватне акціонерне товариство Агрофірма «Зоря ім.. Плютинського» у своєму клопотанні про відстрочення виконання рішення теж посилається на те, що основним напрямком діяльності, а відповідно і джерелом прибутку є вирощування і збут сільськогосподарських культур. В період з грудня по серпень включно у агрофірми відсутні будь-які надходження від реалізації вирощеної продукції. Виручка починає надходити з серпня по грудень і в першу чергу спрямовується на погашення заборгованості перед підприємствами - постачальниками насіння, міндобрив, пального, засобів захисту рослин, тобто товарі які безпосередньо використовуються в посіві.

Крім цього, подали докази наявності у них заборгованості перед кредиторами, які роблять неможливим існування підприємств.

В обґрунтування своїх доводів, викладених у заявах, відповідачі додали копії звітів про фінансові результати на 2012 рік та 2013 роки, відповідно до яких можна побачити збитки товариств на поточний період, копії балансів та довідки про обсяги реалізації.

Проаналізувавши наведене та оцінивши представлені суду докази, суд виходить з того, що клопотання про відстрочку виконання рішення слід задоволити частково, а саме на дев'ять місяців із врахуванням майнового стану відповідачів та запереченнь позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Габен» (79011, м. Львів, вул. Персенківка, 19, код ЄДРПОУ 20832731) та Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» (35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, код ЄДРПОУ 25319777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» (04070, м. Київ, вул. Спаська, 30-а, код ЄДРПОУ 33404879) 2671242 грн. 34 коп. заборгованості за векселем, 141264 грн. 72 коп. - відсотків та 1190 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя з відстрочкою виконання рішення на дев'ять місяців.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми «Габен» (79011, м. Львів, вул. Персенківка, 19, код ЄДРПОУ 20832731) та Приватного акціонерного товариства Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» (35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, код ЄДРПОУ 25319777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» (04070, м. Київ, вул. Спаська, 30-а, код ЄДРПОУ 33404879) 56512 грн. 64 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 16.12.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв