Рішення № 36237467, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22248/13 16.12.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго"Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області доУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області простягнення 75304 грн. 08 коп.Представники: від позивача: Карандюк М.В. - представник за довіреністю № 13 від 14.01.2013;від відповідача: Красновид Н.Л. - представник за довіреністю № 13/1-1-931 від 03.07.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області з вимогами до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 5 від 10.11.2008 у розмірі 75304 грн. 08 коп., в тому числі 61563 грн. 51 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 7745 грн. 68 коп. пені та 5994 грн. 89 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії № 5 від 10.11.2008 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2012 по квітень 2013 року у розмірі 61563 грн. 51 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 5994 грн. 89 коп. та пеню у розмірі 7745 грн. 68 коп. за весь період прострочення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22248/13 та справу призначено до розгляду на 02.12.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2013 розгляд справи відкладено на 16.12.2013, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

11.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

16.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог суду.

У судове засідання 16.12.2013 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав подане через відділ діловодства суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, у зв'язку з оплатою суми основного богру.

У судовому засіданні 16.12.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2008 між Комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (теплопостачальна організація за договором) та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії № 5 (далі - договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді перегрітої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

Положеннями розділу 10 договору встановлено термін дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 09.11.2009. Договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заяви однієї із однією із сторін про розірвання договору, чи його перегляд.

Згідно з пунктом 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді перегрітої води згідно з температурного графіка 130-1700С в кількості 123 Гкал/рік, з максимумом годинного навантаження 0,0572 Гкал/год на потреби опалення.

Відповідно до положень пунктів 2.2. та 2.3. договору кількість теплової енергії, що відпускається споживачу для опалення, встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря, а для технологічних цілей та гарячого водопостачання по добовому графіку. Відпуск теплової енергії по місяцям з урахуванням теплових витрат приблизно становить, в Гкал: січень - 24, лютий - 22, березень - 20, квітень - 7, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 8, листопад - 20, грудень - 22.

У відповідності до положень пункту 4.2.1. договору на споживача покладено обов'язок виконання умов та порядку оплати спожитої енергії за кожним параметром в обсягах і в терміни, які передбачені договором, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в договорі, не допускаючи їх перевищення.

Згідно з пунктом 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами затвердженими Виконкомом м. Вишневе.

Положенням пункту 6.4. договору оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, в розмірі 100 % вартості обсягу теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць. В разі внесення споживачем суми, що перевищує фактично використані обсяги, різниця зараховується на наступний період. В разі використання споживачем обсягів теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 5 числа наступного місяця. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є рахунок за фактично спожиту теплову енергію за місяць.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При розрахунку з споживачами за теплову енергію, починаючи з 01.10.2011, енергопостачальною організацією застосовуються тарифи, затверджені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 40 від 30.09.2011.

Як встановлено судом, за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з опалення на загальну суму 99978 грн. 61 коп. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг до договору за жовтень 2012 року на суму 7584 грн. 49 коп., за листопад 2012 року на суму 10415 грн. 10 коп., за грудень 2012 року на суму 20721 грн. 59 коп., за січень 2013 року на суму 22644 грн. 86 коп., за лютий 2013 року на суму 20721 грн. 59 коп., за березень 2013 року на суму 18906 грн. 92 коп. та за квітень 2013 року на суму 6568 грн. 55 коп. (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідачем була здійснена часткова оплата послуг, отриманих за період з листопада 2012 до квітня 2013 року, у розмірі 38415 грн. 15 коп., що підтверджується випискою з рахунку позивача. Крім того, факт визнання боргу відповідачем підтверджується листом від 20.09.2013 № 13/3-1446, відповідно до якого відповідач визнає борг за договором про постачання теплової енергії № 5 від 10.11.2008 та гарантує його оплату.

Як встановлено судом, споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 61563 грн. 51 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 61563 грн. 51 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

11.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 61563 грн. 51 коп. та докази сплати основної суми боргу, а саме виписка з банківського рахунку позивача № 26001001000092 за 19.11.2013.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до положень п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази, надані позивачем про сплату заборгованості, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання позивача та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 61563 грн. 51 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про постачання теплової енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 5994 грн. 89 коп. та пеню у розмірі 7745 грн. 68 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 8.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за теплову енергію у строки, зазначені у п. 6.4. даного договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені перевищує шість місяців.

Доданий до матеріалів справи уточнений розрахунок пені не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не надано суду заяви щодо зменшення позовних вимог в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення10415.1006.12.2012 - 31.01.2013577.5000 %0.041 %*243.30541501.02.2013 - 05.04.2013647.5000 %0.041 %*142.4220721.5906.01.2013 - 17.04.20131027.5000 %0.041 %*868.6015721.5918.04.2013 - 30.05.2013437.5000 %0.041 %*277.8210721.5931.05.2013 - 05.06.201367.5000 %0.041 %*26.447721.5906.06.2013 - 09.06.201347.5000 %0.041 %*12.697721.5910.06.2013 - 11.06.201327.0000 %0.038 %*5.922721.5912.06.2013 - 06.07.2013257.0000 %0.038 %*26.1022644.8606.02.2013 - 09.06.20131247.5000 %0.041 %*1153.9622644.8610.06.2013 - 06.08.2013587.0000 %0.038 %*503.7720721.5906.03.2013 - 09.06.2013967.5000 %0.041 %*817.5120721.5910.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*508.6720721.5913.08.2013 - 03.09.2013226.5000 %0.036 %*162.3718906.9206.04.2013 - 09.06.2013657.5000 %0.041 %*505.0518906.9210.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*464.1318906.9213.08.2013 - 04.10.2013536.5000 %0.036 %*356.906568.5506.05.2013 - 09.06.2013357.5000 %0.041 %*94.486568.5510.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*161.246568.5513.08.2013 - 31.10.2013806.5000 %0.036 %*187.16 Всього:6518.53З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором у розмірі 61563 грн. 51 коп., вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 6518 грн. 53 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором у розмірі 61563 грн. 51 коп., позивачем були правомірно нараховані 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 5994 грн. 89 коп., нарахованих за кожним місяцем надання послуг окремо з урахуванням часткової оплати, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5994 грн. 89 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 8, ідентифікаційний код 08596914) на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11, ідентифікаційний код 19417197) три проценти річних у розмірі 5994 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 89 коп., пеню у розмірі 6518 (шість тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн.. 53 коп. та 1692 (одна тисяча шістсот дев'яносто два) грн. 46 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області заборгованості за спожиту теплову енергію в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 61563 грн. 51 коп. згідно з договором про постачання теплової енергії № 5 від 10.11.2008.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.12.2013

Суддя І.М. Отрош