Рішення № 36237394, 18.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22801/13 18.12.13

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софійський»

про стягнення 6 011,44 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Бобришева В.В. - представник за довіреністю № 12 від 02.01.13

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 18.12.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софійський» про стягнення 120 945,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 30.12.2011 року між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Софійський» було укладено договір № 1.1-207.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати щомісячних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 5 760 грн за період з липня 2012 року по вересень 2013 року, крім того, позивач просить стягнути з відповідача 204,57 грн. пені та 46,87 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою суду від 26.11.13 порушено провадження у справі № 910/22801/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.12.13.

16 грудня 2013 року через канцелярію суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої повідомив суд про сплату відповідачем частини основної суми заборгованості у розмірі 1 920,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 12.12.2013 р. А відтак, позивач зменшує суму основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 3 840,00 грн, пеню у розмірі 204,57 грн, 3% річний у розмірі 46,87 грн та судові витрати у розмірі 1 720,50 грн.

У судове засідання, призначене на 18.12.13 з'явився представник позивача, заяву про зменшення розміру позовних вимог підтримав.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0160201339305, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 02.12.13. клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30.12.2011 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софійський» (далі - відповідач, сторона-2) було укладено Договір № 1.1-207.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 надає стороні-2 право на експлуатацію 4 (чотири) фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Шевченківський район, провулок Рильський, 5 (далі - об'єкт).

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість використання 4 (чотирьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 1 920,00 грн. на місяць з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

У п. 3.3 договору передбачено, що сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає стороні-2 в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктами 3.4 та 3.5 договору передбачено, що Сторона-2 зобов'язана протягом 2-х календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту. Якщо на думку сторони-2 надані стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг, інакше послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов договору.

Відповідно до п. 5.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.12 і діє до 31.12.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, сторони керуючись п. 5.3. договору уклали угоду від 30 вересня 2013 року про розірвання договору про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-207.11 від 30.12.2011 р.

За доводами позивача, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за послуги надані позивачем відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманих послуг, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (за серпень-вересень 2013 року) в розмірі 3 840,00 грн. Доказів своєчасного виконання своїх грошових зобов'язань за договором № 1.1-207.11 від 30.12.11 відповідачем не надано, обставини, повідомлені позивачем відповідач не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КП-0019598 від 31.08.13, № КП-0022255 від 30.09.13) вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві для експлуатації фіксовані місця для паркування на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу за отримані послуги і має заборгованість перед позивачем в розмірі 3 840,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 840,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 4.1. договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 204,57 грн.

Згідно з п. 4.1. договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1. цього Договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 204,57 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних, що за розрахунком позивача складає 46,87 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 46,87 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софійський» (01025 м. Київ, провулок Рильський, буд. 5, ідентифікаційний код 36411903) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (04073 м. Київ, вул. Копилівська, буд. 67, корп.. 10, ідентифікаційний код 35210739) 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 57 коп. - пені, 46 (сорок шість) грн. 87 коп. - 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.