Рішення № 36237297, 12.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2013 Справа № 905/7520/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ (ідентифікаційний код 00210602)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Прогрес», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 23427161)

про визнання недійсним договору №09/1746 від 21.11.2012р.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Прогрес», м.Маріуполь про визнання недійсним договору №09/1746 від 21.11.2012р.

Ухвалою від 28.10.2013р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/7520/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що договір підряду №09/1746 від 21.11.2012р. є недійсним, оскільки сторони у договорі не узгодили предмет договору, не встановили вимоги до якості робіт, що виконуються за договором, не передбачили строки повернення основних відходів матеріалів, а також відповідальність підрядника за прострочку повернення матеріалів та основних відходів.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №09/1746 від 21.11.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 626, 628, 638, 651, 662 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, ч.1 ст. 15, 49, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що сторони уклали договір підряду, погодивши всі його істотні умови, передбачені ст. 837 ЦК України. Також зазначив, що позивач вданій справі в рамках справи №905/6139/13 не тільки не заперечував проти дійсності цього договору та визнавав факт виконання відповідачем по даній справі робіт на пред'явлені ним суми, але й на підставі цього ж договору намагався стягнути з відповідача чималі штрафні санкції, пред'явивши зустрічний позов. На підтвердження своїх доводів відповідач надав для долучення до матеріалів справи копії рахунків-фактури №201 від 29.12.2012р., №501 від 30.04.2013р., податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012р., за квітень 2013р., актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р., за квітень 2013р., договірної ціни, локального кошторису.

10.12.2013р. відповідачем надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судові засідання 27.11.2013р., 12.12.2013р. не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Враховуючи роз'яснення надані пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.2. постанови «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні представника позивача згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника позивача. Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції. З врахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Під час судового розгляду справи представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

21.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Прогрес» (підрядник) укладено договір підряду №09/1746 (далі - Договір), за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати визначену даним договором роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її (п.1.1. Договору).

Предмет Договору визначено сторонами у п.1.2 як реконструкція електросталеплавильного цеху із спорудженням комплексу ДСП-70.1-я черга. Електросталеплавильний цех. Внутрішньоцехові трубопроводи енергоносіїв.

Згідно п.1.3 Договору обсяг, характер та вартість робіт, що п.1.2 даного Договору, визначаються кошторисом, узгодженим сторонами, а також договірною ціною, що є невід'ємними частинами договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

Як передбачено у п.1.4 Договору загальна вартість робіт за даним договором складає 67156,00грн., крім того, ПДВ 13431,20грн. Загальна вартість складає 80587,20грн. у відповідності до договірної ціни до кошторисів №09/97.12 «Реконструкція електросталеплавильного цеху із спорудженням комплексу ДСП-70. 1-а черга. Електросталеплавильний цех. Внутрішньоцехові трубопроводи енергоносіїв».

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії договірних цін та локальних кошторисів, які, з огляду на відповідність номеру та об'єкту робіт, на який вони складені, умовам Договору, вважаються судом такими, що належать до Договору та є його невід'ємними частинами.

Строк дії договору встановлено сторонами у п.13.2 з моменту його підписання та до повного виконання.

Факт виконання умов договору підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р., за квітень 2013р. та відповідними довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2012р., за квітень 2013р., які підписані з посиланням на Договір.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним вищевказаного Договору, з тих підстав, що сторони у Договорі не узгодили предмет Договору, не встановили вимоги до якості робіт, що виконуються за Договором, не передбачили строки повернення основних відходів матеріалів, а також відповідальність підрядника за прострочку повернення матеріалів та основних відходів.

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено п.п.3, 7 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи з вищезазначеного, судом встановлено, що п.п. 1.1.,1.2,1.4, 13.2 сторони узгодили предмет договору, його ціну та строк дії.

Як доведено матеріалами справи, Договір частково виконаний, зокрема, підрядником виконані передбачені Договором роботи, складено відповідні акти, які підписані обома сторонами Договору, що не дає підстав вважати цей договір неукладеним.

Вищезазначене виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч.8 ст.181 ГК України, оскільки відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Дана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі №7/221-09, яку відповідно до приписів ст.82 ГПК України господарський суд зобов'язаний враховувати при прийнятті рішення.

Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний Договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Звертаючись до суду з позовом про визнання Договору недійсним, позивач посилається на невідповідність його умов нормам закону, зокрема, предмету договору суперечить приписам ст. 875 ЦК України, умови щодо визначення якості робіт - ст.857 ЦК України, строків повернення основних відходів матеріалів та відповідальності підрядника за прострочення їх повернення - ст. 840 ЦК України відповідно.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Енергомашспецсталь» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено у ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз.4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Предмет договору передбачений п.п.1.1.,1.2 договору, та полягає у зобов'язанні підрядника на свій ризик виконати визначену даним договором роботу - «Реконструкція електросталеплавильного цеху із спорудженням комплексу ДСП-70.1-я черга. Електросталеплавильний цех. Внутрішньоцехові трубопроводи енергоносіїв.» за завданням замовника та зобов'язання замовника прийняти та оплатити її.

Згідно приписів ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За ствердженням позивача, у п.1.1,1.2 договору підряду не визначено зобов'язань замовника надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, що є підставою вважати даний пункт договору таким, що суперечить ст. 875 ЦК України.

Суд вважає вищезазначене ствердження таким, що суперечить фактичним обставинам справи, зокрема, умовами Договору, а саме, п.п.1.3,3.1 Договору визначають обов'язковість складання сторонами кошторису. Вказані умови Договору сторонами виконані, кошториси до Договору складені, копії яких залучені до матеріалів справи. Таким чином, саме відсутність умови договору щодо порядку складання кошторисної документації та її передачі не суперечить діючому законодавству.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тому відсутність передбаченого умовами договору обов'язку Замовника надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), за наявності встановленого сторонами порядку виконання робіт передбаченого розділом 7 договору, не є підставою для визнання договору недійсним, з огляду на приписи ст. 627 ЦК України, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.5 Договору після закінчення виконання робіт на певному об'єкті, підрядник зобов'язаний надати замовнику звіт про використання матеріалів за формою, встановленою замовником. Не використані залишки матеріалів повинні бути повернуті підрядником на склад замовника за накладною протягом 10 днів після підписання акту робочої комісії. У разі ненадання вказаного звіту у встановлений строк або не повернення підрядником залишку матеріалів, вартість неповерненого матеріалу сплачується ним протягом 3-х робочих днів на підставі виставленого замовником рахунку. У випадку несвоєчасної оплати підрядник оплачує замовнику пеню у розмірі 1% вартості неповерненого матеріалу за кожний день прострочення.

Частина 2 ст.840 ЦК України передбачає, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Суд вважає, що п.2.5 Договору не суперечать ч.2 ст.840 ЦК України, оскільки сторони згідно ст. 627 ЦК України дійшли згоди щодо порядку повернення залишків матеріалів, не вважаючи за обов'язкове встановлювати порядок передачі основних відходів та відповідальність підрядника саме за несвоєчасну передачу їх повернення, встановивши відповідальність за інший вид порушення зобов'язання.

У відповідності з ч.1 ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Пунктом 9.1 Договору конкретизовано, що підрядник гарантує виконання всіх робіт за Договором (п.1.1) у відповідності з проектом, ДБН, а також можливість експлуатації об'єкта протягом гарантійного строку.

Відсутність зазначення конкретних даних (номеру, дати, назви) щодо всіх ДБН, які підлягають застосуванню, та відсутність посилання на дані документи у інших пунктах договору, на що посилається позивач як на підставу недійсності пункту договору, на думку суду, не впливає на відповідність даного договору нормі 857 вказаного Кодексу з огляду на загальний характер даної норми та посилання в ній безпосередньо на необхідність застосування умов договору при визначення якості виконаних робіт.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наразі, позивачем не наведено суду жодних правових підстав щодо невідповідності укладеного Договору вимогам чинного законодавства, що мало б наслідком його недійсність.

Крім того, згідно з п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для визнання Договору недійсним у повному обсязі.

З огляду на вказане, судом не встановлено підстав, з наявністю яких законодавство України пов'язує недійсність договору, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Прогрес» м.Маріуполь Донецької області про визнання недійним договору №09/1746 від 21.11.2012р. не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката в сумі 2500грн.00коп. в якості судових, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Матеріали справи свідчать, що Лічман Василь Григорович має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1551 та згідно витягу з реєстру адвокатів України, який міститься в матеріалах справи, внесений до відповідного реєстру.

01.11.2013року між ТОВ Фірма «Прогрес» (клієнт) та адвокатом Лічманом Василем Григоровичем (адвокат) укладено договір №27 про надання адвокатських послуг, згідно п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання по наданню адвокатських послуг, що включають в себе: вивчення, аналіз та оцінка документів, пов'язаних з підготовкою відзиву на позовну заяву ПАТ «Енергомашспецсталь» до клієнта про визнання недійним договору №09/1746 від 21.11.2012р.; підготовка відзиву на позовну заяву ПАТ «Енергомашспецсталь» до клієнта про визнання недійним договору №09/1746 від 21.11.2012р.; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях господарського суду Донецької області по справі за позовом ПАТ «Енергомашспецсталь» до клієнта про визнання недійним договору №09/1746 від 21.11.2012р.; підготовка необхідних документів для представництва інтересів клієнта у господарському суді Донецької області(пп..1.1.1-1.1.4); підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу по справі за позовом ПАТ «Енергомашспецсталь» до клієнта про визнання недійним договору №09/1746 від 21.11.2012р.; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях Донецького апеляційного господарського суду; підготовка касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу по справі за позовом ПАТ «Енергомашспецсталь» до клієнта про визнання недійним договору №09/1746 від 21.11.2012р.та представництво інтересів клієнта у Вищому господарському суді України.

На виконання вказаного договору видано ордер серія ДН№000,5 від 01.11.2013року.

Згідно п.3.4 договору за надання адвокатських послуг, передбачених пп.1.1.1-1.1.4, Клієнт сплачує адвокату аванс у розмірі 2500грн. у порядку, передбаченому п.3.3 договору, тобто шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок або готівкою протягом 2-х календарних днів з моменту виставлення рахунку та підписання акту приймання - передачі наданих послуг.

Тобто, виходячи з вказаного пункту аванс в сумі 2500грн.00коп. сплачується саме за виконання адвокатом пп. 1.1.1-1.1.4, тобто за підготовку правової позиції та представництво у суді першої інстанції.

Послуги, надані адвокатом клієнту, передаються згідно акта приймання - передачі наданих послуг, в якому вказується вид наданих послуг, загальна сума гонорару, результат наданих послуг. (п.5.1 договору).

Сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 22.11.2013року, згідно якого адвокатом надано юридичні послуги, що передбачені пп. 1.1.1-1.1.4 договору у справі №905/7520/13, на надання послуг витрачено 10годин, вартість послуг 2500грн.00коп., послуги надані належним чином та у повному обсязі.

Згідно рахунку №1 від 01.11.2013року відповідач за видатковим касовим ордером сплатив 21.11.2013року адвокату 2500грн.00коп.

Таким чином, враховуючи, вищенаведені факти, суд згідно з приписами статті 44 ГПК України вважає витрати на оплату послуг адвокату на підставі договору №28 в сумі 2500грн.00коп. судовими.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Визначаючи необхідний розмір судових витрат для даної справи, які складаються з витрат на послуги адвокату, які понесені відповідачем, суд приймає до уваги наступні фактори в їх сукупності:

- відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення;

- тривалість розгляду справи - кількість судових засідань, в яких адвокат приймав участь - 1 судове засідання; 27.11.2013року,

- кількість підготовлених адвокатом документів (відзив та заява), обсяг доказів, які надані на підтвердження доводів відзиву та вплив даних доказів на результат вирішення спору.

За таких обставин, суд зменшує розмір відшкодування витрат на послуги адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, у зв'язку з чим, стягненню з позивача підлягають судові витрати на послуги адвоката в сумі 500грн.00коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 207, 215, 626, 627, 840, 857, 875 Цивільного кодексу України; ст. ст.180, 181 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Прогрес», м.Маріуполь про визнання недійсним договору №09/1746 від 21.11.2012р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь», ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Прогрес» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Металургів, буд.29, кв.39, ідентифікаційний код 23427161) витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2013р.

Суддя Ю.В. Сич