Постанова № 36237159, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/14240/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Сарнюк В.М.;

від відповідача: представник за довіреністю Кубарєва Ю.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року

у справі №910/14240/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ»

до приватного акціонерного товариства «Теодосія»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 985 121,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №910/14240/13 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ «Теодосія» на користь ПАТ «Укртрансгаз» 781 754,65 грн. боргу, 2 611,74 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 21 039,97 грн. три проценти річних з простроченої суми та 35 015,83 грн. пені. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №910/14240/13 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 69 680,91 грн. та 7% штрафу у розмірі 73 112,71 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 06.11.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення; представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2011 року між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якого є ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», далі - газотранспортне підприємство) та ЗАТ «Теодосія» (правонаступником якого є ПАТ «Теодосія», далі - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011058/Н26 (далі - договір), відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. додаткової угоди №3 від 17.01.2013 року до договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з п. 5.5. даної додаткової угоди встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з врахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 11.1. зазначеної додаткової угоди визначено, що цей договір набирає чинності з 01.10.2011 року до 31.12.2013 року в частині транспортування природного газу, а в частині проведення розрахунків за надані послуги до їх повного виконання.

Як вбачається із письмових доказів наявних в матеріалах справи, позивач належним чином виконав покладені на нього обов'язки щодо постачання природного газу на суму 5 956 364,45 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки транспортних послуг за жовтень 2011-березень 2012 років (а.с. 24-29), актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за квітень 2012-травень 2013 років (а.с. 30-43).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Теодосія» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості природного газу за період з жовтня 2011 року по травень 2013 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість (враховуючи часткову сплату боргу в розмірі 5 174 609,80 грн.) на загальну суму 781 754,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011058/Н26 від 27.09.2011 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Теодосія» на користь ПАТ «Укртрансгаз» 781 754,65 грн. боргу.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 517,68 грн. інфляційних, 21 039,97 грн. 3% річних, 104 696,74 грн. пені та 73 112,71 грн. 7% штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4 517,68 грн. інфляційних та 21 039,97 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач звернувся з позовом 25.07.2013 року, тобто з пропуском встановленого п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати послуг з транспортування природного газу у жовтні 2011-червні 2012 років, про застосування якого заявив відповідач.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення 69 680,91 грн. пені за прострочення оплати послуг з транспортування природного газу у жовтні 2011-червні 2012 років відповідно до вимог ст. 267 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позовні вимоги про стягнення 35 015,83 грн. пені за прострочення оплати послуг з транспортування природного газу протягом липня 2012-липня 2013 років підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Тобто, з наведеної норми вбачається, що штраф, обрахований позивачем, застосовується за порушення саме негрошового зобов'язання.

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 73 112,71 грн. за невиконання грошового зобов'язання (своєчасної оплати вартості послуг з транспортування природного газу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №06/113-38 від 20.12.2010 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №910/14240/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №910/14240/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року у справі №910/14240/13 залишити без змін.

3. Справу №910/14240/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич