Ухвала суду № 36236888, 05.12.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

05.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2544/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гаркуша О.М.

Категорія 19 Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: - Зотова В.С.,

суддів: - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,

при секретарі: - Лашкевич Н.О.,

за участю представника

позивачів - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення грошової суми та штрафних санкцій за зобов'язанням,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просили стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти у розмірі 105 000 грн. 50 коп., яка складається з неповернутої суми за зобов'язанням у розмірі 9 600 доларів США (гривневий еквівалент 76 732 грн. 80 коп.), та штрафних санкцій у розмірі 3 536 доларів США (гривневий еквівалент 28 267 грн. 70 коп.). Також, позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь у рівних частках у відшкодування моральної шкоди 22 000 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_7 не повернув на користь позивачів у повному обсязі грошові кошти отримані ним за Договором про сумісну діяльність за дольовою участю у будівництві, укладеним 17 травня 2008 року між сторонами по справі та розірваного за їх згодою 17 травня 2010 року. Залишок неповернутої суми склав 9 600 доларів США , які відповідач має повернути на користь позивачів з урахуванням штрафних санкцій у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки у сумі 3 536,6 доларів США. Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 посилаються на те, що названими діями ОСОБА_7, яки виразилися у несвоєчасному поверненні грошової суми за розірваним договором, їм була спричинена моральна шкода, розмір якої вони оцінюють у 22 000 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 травня 2013 року позов ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивачів заборгованість у розмірі 76 732 грн. 80 коп., штрафні санкції у розмірі 28 267 грн. 70 коп., судові витрати у розмірі 1 101 грн., а всього - 106 101 грн. 50 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду у частині вирішення питання про стягнення штрафних санкцій у розмірі 28 267 грн. 70 коп. не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалення у названій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення штрафних санкцій.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2008 року між ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 був укладений договорі про спільну діяльність з дольової участі у будівництві. (а.с.6)

Предметом договору є організація будівництва, будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1

Пунктом п.1.4 договору встановленій термін введення в експлуатацію зазначеного будинку - 2 квартал 2009 року.

Відповідно до п.2.1-2.8 договору, на ОСОБА_7 покладається обов'язок виконати весь обсяг робіт з організація будівництва, будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1.

Як вбачається з п.3.1-4.5 на ОСОБА_10, ОСОБА_9 покладено обов'язок фінансування спільної діяльності сторін.

Відповідно до протоколу узгодження індивідуальних часток від 18 серпня 2008 року, сторони погодили частки належні сторонам (а.с.9)

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до протоколу узгодження проектної документації від 18 серпня 2008 року, ОСОБА_7, ОСОБА_10, та ОСОБА_9 погодили проектну документацію (а.с.11)

У зв'язку з не виконання належнім чином договору з боку ОСОБА_7, 17 травня 2010 року, сторони договору розірвали зазначений договір про що уклали відповідну угоду (а.с.17), відповідно до якої ОСОБА_7 був зобов'язаний повернути позивачам 17600,00 (сімнадцять тисяч шістсот) доларів США в термін до 10 липня 2010 року, в тому числі 5000,00 (п'ять тисяч) доларів США в термін до 30 травня 2010 року. У разі не повернення суми боргу відповідач зобов'язався сплати штраф у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно розписок (а.с.13) відповідач повернув позивачам 7000,00 доларів США 23 серпня 2011 року.

З матеріалів справ видно, що 1 серпня 2012 року позивачі звернулись до відповідача з претензією щодо не належного виконання зобов'язання. (а.с.14)

Відповідач своїм листом на адресу ОСОБА_10 визнав невиконання зобов'язання та боргу у розмірі 12587,00 доларів США, та зобов'язався повернути борг до 30 вересня 2012 року. (а.с.14)

08 жовтня 2012 року відповідач своїм листом на адресу ОСОБА_10 повторно визнав невиконання зобов'язання та боргу у розмірі 12587,00 доларів США, та зобов'язався повернути борг до 31 жовтня 2012 року. (а.с.15)

З листа відповідача від 30 жовтня 2012 року на адресу ОСОБА_10 вбачається, що він знову визнав невиконання зобов'язання та боргу у розмірі 12587,00 доларів США, та зобов'язався повернути борг до 30 листопада 2012 року. Попередив ОСОБА_10, що у разі не повернення боргу до 30 листопада 2012 року, він взагалі не розрахується з позивачами(а.с.15).

Статтею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання,або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

На підставі ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що вимоги позову про стягнення суми боргу у розмірі 9600,00 доларів США, та штрафних санкцій у сумі 3536,00 доларів США, відповідно до угоди від 15 травня 2010 року за прострочення виконання зобов'язання підлягають задоволенню, оскільки відповідачу відомо про суму боргу та його розрахунок, та він у своїх листах визнавав суму боргу у повному обсязі, заперечень щодо розміру або порядку обчислення до суду не наддав.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позову у цій частині задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачами, у порушення статті 60 ЦПК України не надано належних доказів якими б було підтверджено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру з вини відповідача, та яки саме обставини чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідач відповідно до угоди від 17 травня 2010 року, був зобов'язаний повернути позивачам 17600,00 (сімнадцять тисяч шістсот) доларів США в термін до 10 липня 2010 року, в тому числі 5000,00 (п'ять тисяч) доларів США в термін до 30 травня 2010 року. У разі не повернення суми боргу відповідач зобов'язався сплати штраф у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд першої інстанції вірно вирішив питання про судові витрати.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційної скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: В.С.Зотов

Судді: Н.Г.Алєєва

О.В.Козуб