Рішення № 36236885, 02.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/1280/13-ц Провадження № 22-ц/795/2421/2013 Головуючий у I інстанції - Чугуєвська Т.П. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Бойко О.В.

при секретарі - Зіньковець О.О., Мартиновій А.В.

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети "Ічнянська панорама" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги просив визнати, що твердження, які містяться в статті ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» (газета «Ічнянська панорама» НОМЕР_1, від ІНФОРМАЦІЯ_2), а саме: в абзаці другому цієї статті ОСОБА_2 заявляє, що «… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є лише упорядниками чужих текстів»; в абзаці четвертому даної статті автор заявляє, що до складу редколегії книжки «ІНФОРМАЦІЯ_3» відомого Ічнянського краєзнавця ОСОБА_6 було «внесено без його відома»; в абзаці п'ятому ОСОБА_2 звинувачує авторів книги в «крадіжці та спотворенні» його статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» та про «ІНФОРМАЦІЯ_5»; в абзаці сьомому статті ОСОБА_2 звинувачує авторів книги «ІНФОРМАЦІЯ_3» в плагіаті - «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Просив зобов»язати редакцію газети «Ічнянська панорама» опублікувати в найближчому номері спростування недостовірної інформації, стягнути з відповідачів в порядку відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн., судові витрати та витрати пов»язані з отриманням правової допомоги.

Позовні вимоги мотивував тим, що у друкованому виданні «Ічнянська панорама» НОМЕР_1, датованому ІНФОРМАЦІЯ_7, було опубліковано статтю ОСОБА_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». За своєю суттю ця стаття, як вказує позивач, є необ»єктивним та упередженим відгуком на книжку «ІНФОРМАЦІЯ_3», та публічним наклепом на авторів цього видання. У статті ОСОБА_2 містяться твердження, які є неправдивими і шкодять діловій репутації позивача.

Рішенням Ічнянського районного суду від 07.10.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширені ОСОБА_2 в статті, надрукованій в газеті «Ічнянська панорама» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1» про те, що в абзаці другому цієї статті ОСОБА_2 заявляє, що «… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є лише упорядниками чужих текстів», в абзаці четвертому даної статті автор заявляє, що до складу редколегії книжки «ІНФОРМАЦІЯ_3» відомого Ічнянського краєзнавця ОСОБА_6 було «внесено без його відома», в абзаці п'ятому ОСОБА_2 звинувачує авторів книги в «крадіжці та спотворенні» його статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» та про «ІНФОРМАЦІЯ_5», в абзаці сьомому статті ОСОБА_2 звинувачує авторів книги «ІНФОРМАЦІЯ_3» в плагіаті - «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Зобов'язано ОСОБА_2 протягом місяця із часу набрання законної сили рішенням суду надрукувати спростування, а редакцію Ічнянської панорами в цей же строк помістити спростування під заголовком «спростування» на тому ж шпальті, тим же шрифтом, де міститься повідомлення, яке спростовується слідуючого змісту: «Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.10.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, розповсюджені ОСОБА_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», надрукованій в газеті « Ічнянська панорама» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7 в абзаці другому «… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є лише упорядниками чужих текстів», в абзаці четвертому « до складу редколегії книжки «ІНФОРМАЦІЯ_3» відомого ічнянського краєзнавця ОСОБА_6 було «внесено без його відома», в абзаці п'ятому « в крадіжці та спотворенні статті ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», в абзаці сьомому - «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Стягнуто з редакції газети «Ічнянська панорама» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн. Стягнуто з редакції газети «Ічнянська панорама» на користь ОСОБА_1 229,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Ічнянського районного суду від 07.10.2013 року та ухвалити нове.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є необгрунтованим і незаконним внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповно з»ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В скарзі апелянт зазначає, що розглядаючи спірне питання про авторство та упорядництво, місцевий суд не дослідив і не ідентифікував тексти у книжці «ІНФОРМАЦІЯ_3». Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порушили Всесвітню Бернську Конвенцію про охорону літературних і художніх творів.

Посилається, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» він висловлював власну точку зору, критичні зауваження та оціночні судження. Як журналіст, реалізував своє право, гарантоване статтею 34 Конституції України та статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Не погоджуючись з рішенням Ічнянського районного суду від 07.10.2013 року ОСОБА_1 також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково, та ухвалити нове.

Доводи скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що оскаржуване рішення суду прийнято з певним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що своїм рішенням суд поклав відповідальність лише на одного відповідача, і увільнив від будь-якої відповідальності іншого відповідача. Крім того, апелянт вказує, що долучав до матеріалів справи текст спростування, яке мало б бути поміщене в газеті «Ічнянська панорама», але суд не взяв це до уваги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням місцевого суду також з розміром моральної шкоди, вважає її неправомірно заниженою. Моральну шкоду оцінює в сумі 20 000,00 грн., оскільки йому, як позивачу, були спричинені моральні страждання, яких він зазнав внаслідок приниження честі, гідності, ділової репутації шляхом розповсюдження відносно його діяльності неправдивої та негативної інформації.

Апелянт звертає увагу суду на те, що районним судом взагалі не зазначено відшкодування коштів за надання правової допомоги, хоча у матеріалах справи є відповідні докази надання правової допомоги, та розрахунок відповідної плати.

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширена ОСОБА_2 недостовірна інформація в статті, яка надрукована в газеті «Ічнянська панорама» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1» про крадіжку та спотворення статті ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4», про ІНФОРМАЦІЯ_5 та плагіат, оскільки не ІНФОРМАЦІЯ_6.

Правильно встановивши характер правовідносин сторін у справі, та застосувавши до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, суд першої інстанції вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 цей висновок суду не спростовують, оскільки негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

Як вбачається, зазначена інформація не є оціночними судженнями, виходячи з положень ч. 2 ст. 47-1 ЗУ «Про інформацію».

Доводи апелянта ОСОБА_2, щодо не встановлення судом першої інстанції, щодо опрацювання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 матеріалів, внесення змін у твори різних авторів, опрацювання біографічних та бібліографічних даних, матеріалів архіву, довідників і газет не заслуговують на увагу суду, оскільки ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписи вказаної статті у сукупності із нормами ч. 3 ст. 277 ЦК України встановлюють обов'язок відповідача ОСОБА_2, довести, що поширена ним інформація є достовірною.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності (ч. 2 ст. 302 ЦК України).

Проте, відповідач, всупереч вимогам вказаних статей, жодних належних та допустимих доказів суду першої інстанції та апеляційному суду не надав.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» та ст. ст. 37, 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», у випадку, якщо редакція засобу масової інформації не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона несе відповідальність згідно з чинним законодавством і зобов'язана спростувати поширену інформацію.

Разом з тим, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

В порушення зазначених норм суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, про задоволення вимог щодо посилання ОСОБА_2 в абзаці другому цієї статті, що "… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе "авторами книжки", якщо вони є лише упорядниками чужих текстів", в абзаці четвертому даної статті автор заявляє, що до складу редколегії книжки "ІНФОРМАЦІЯ_3" відомого Ічнянського краєзнавця ОСОБА_6 було "внесено без його відома", що є оціночним судженням, думками, переконанням, що не може бути предметом судового захисту.

Враховуючи наведене апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості, щодо стягнення з редакції газети «Ічнянська панорама» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, переглянуто лише в частині розміру стягнення, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності збільшення розміру моральної шкоди, не спростовують правильності висновків суду.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду, розмір якої він визначив у 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач зазначив, що внаслідок порушенння особистих немайнових прав йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, яких він зазнав внаслідок приниженння його перед читачами , та іншими особами, які допомагали у підготовці та виданні книги .

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що суд першої інстанції не обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди з останнього, оскільки виходячи з положень ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, виходячи з вимог статті 1167 ЦК України та роз'яснень, наданих в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" , апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було не обґрунтовано відмовлено щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_2 позивачу, полягає у моральних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок приниження його честі, гідності а також ділової репутації шляхом розповсюдження відносно нього неправдивої та негативної інформації, враховуючи наведене на користь позивача слід стягнути з ОСОБА_2 300 гривень моральної шкоди, з врахуванням об»єму розповсюдженої негативної інформації та тиражу газети (500 екземплярів), оскільки заявлена сума позивачем є завищеною.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди з ОСОБА_2 скасуванню.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, щодо не стягнення моральної шкоди в солідарному порядку, враховуючи положення ст. 1190 ЦК України, оскільки суду не надано доказів щодо заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 спільними діями відповідачів.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, щодо вимог про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, вони є не обгрунтованими, оскільки в матеріалах цивільної справи наявний лише договір про надання правової допомоги (а.с. 29) та протоколи № 1, № 2 до цього договору (а.с. 65,206), але платіжні документи підтверджуючі проведення оплати відсутні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так як, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 229,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, зменшити розмір стягнення з редакції газети "Ічнянська панорама" на користь ОСОБА_1 з 229,40 грн. до 114,70 грн. судового збору, крім того оскільки задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 на його користь слід стягнути з ОСОБА_1 в повернення судового збору 114,70 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширені ОСОБА_2 в статті, надрукованій в газеті "Ічнянська панорама" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_1" про те, що в абзаці другому цієї статті ОСОБА_2 заявляє, що "… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе "авторами книжки", якщо вони є лише упорядниками чужих текстів", в абзаці четвертому даної статті автор заявляє, що до складу редколегії книжки "ІНФОРМАЦІЯ_3" відомого Ічнянського краєзнавця ОСОБА_6 було "внесено без його відома", та зобов'язання ОСОБА_2 надрукувати спростування, а редакцію "Ічнянської панорами" в цей же строк помістити спростування скасувати, відмовивши в задоволеннні цієї частини позовних вимог.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2013 року в частині відмови в стягненні моральної шкоди з ОСОБА_2 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 ( триста ) грн. 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Зменшити розмір стягнення з редакції газети "Ічнянська панорама" на користь ОСОБА_1 з 229,40 грн. до 114,70 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору 114,70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: