Ухвала суду № 36236858, 21.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/521/13-к Головуючий у І інстанції Тіслюк І.І. Провадження № 11-кп/795/358/2013 Категорія - ч.2 ст. 355 КК Доповідач Антипець В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіАнтипець В. М. суддів: Баглая І. П., Трейтяк О. П.

при секретарі Зубашевській О. С.

з участю учасників кримінального провадження:

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника-адвоката ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

прокурора Шимка Є. М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260090000134,

щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого приватним підприємцем, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого.

обвинуваченого за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 355, ч.2 ст. 355 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2 виправданий за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 355 та ч. 2 ст. 355 КК України, за відсутністю його вини.

Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, закрите, у зв'язку з закінченням строків давності.

Як встановив суд, ОСОБА_2, являючись власником приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_10» та власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_10» у м. Борзна Чернігівської області, будучи особою, на яку покладено обов'язок дотримання законодавства про працю, використовував у діяльності очолюваного підприємства найману працю.

Так, ОСОБА_2, у період з вересня 2003 року по 10 лютого 2004 року включно, на роботу продавцями у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» наймав: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка працювала з жовтня 2005 року по квітень 2006 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка працювала з жовтня 2005 року по квітень 2006 року включно, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка працювала з кінця 2006 року по липень 2007 року включно; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка працювала з 26 вересня 2006 року по 6 березня 2007 року включно, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9.

При цьому, на порушення ст. 24 КЗпП України ОСОБА_2 трудових договорів із ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом видачі наказів про прийняття на роботу не укладав, у трудових книжках, зазначених осіб, відомості про їх роботу не зазначав, виплату їм заробітної плати здійснював без документування цього факту та без зазначення розміру та факту отримання. При цьому ним не сплачувались: внески із заробітних плат ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Пенсійного фонду України; страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; страхові внески до Фонду соціального страхування із тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

З наведених причин ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були застраховані у вказаних фондах і період роботи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10» не був їм зарахований до трудового стажу.

Навмисними діями ОСОБА_2, як особою, на яку покладено обов'язок дотримання законодавства про працю, були грубо порушені трудові права ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У березні місяці 2007 року, ОСОБА_2, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, словесно погрожував ОСОБА_8 заподіянням останній тілесних ушкоджень та викраденням її дитини з метою примушування до погашення виявленої ним нестачі у розмірі 3 500 грн., яка виникла у ОСОБА_8 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_2

У липні місяці 2007 року, ОСОБА_2, повторно, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, словесно погрожував ОСОБА_7 заподіянням останній тілесних ушкоджень з метою примушування її до погашення виявленої нестачі у розмірі 11 700 грн., яка виникла у ОСОБА_7 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_2

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 172 КК України у виді штрафу в сумі 850 грн. і на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити його від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності; за ч.1 ст. 355 КК України на 3 місяці арешту; за ч. 2 ст. 355 КК України у виді 4 років позбавлення волі та за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду про невинуватість ОСОБА_2 у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань та у закритті провадження за строками давності, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та істотно порушують вимоги кримінального процесуального закону.

Прокурор зазначає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.1 ст. 355 та ч.2 ст. 355 КК України, у мотивувальній частині вироку виклав обставини цих складів злочинів, як таких, що встановлені судом, чим порушив вимоги п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, навів докази обвинувачення, проте не вказав, з яких саме підстав вважає їх неприйнятними, не надав належної оцінки свідченням потерпілих, що істотно вплинуло на прийняте рішення.

Потерпілі, від яких ОСОБА_2 вимагав виконання цивільно-правових зобов'язань під, впливом погроз, оформляли кредити, щоб погасити борг, а потерпіла ОСОБА_7 продала власний будинок.

На думку прокурора, при незгоді обвинуваченого на закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 172 КК України, суд повинен був у вироку визнати винним ОСОБА_2 за ч.1 ст. 172 КК України і призначити покарання та звільнити від його відбування за давністю виконання обвинувального вироку.

Заслухавши доповідача, прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу з зазначених в ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника-адвоката ОСОБА_3, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, потерпілу ОСОБА_4, яка заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, вказуючи, що вона співчуває обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, а вирок суду скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 373 КПК України вирок суду може бути виправдувальний або обвинувальний, тоді як у даному випадку вироком суду закрите провадження у справі за строками давності та виправдано одночасно.

Крім того, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням за ч. 1 та ч. 2 ст. 355 КК України, суд у категоричній формі, встановив, що ОСОБА_2, у березні 2007 року, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, словесно погрожував ОСОБА_8 заподіянням останній тілесних ушкоджень та викраденням її дитини з метою примушування до погашення виявленої ним нестачі у розмірі 3 500 грн., яка виникла у ОСОБА_8 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_2

Таким чином своїми умисними діями, за відсутності ознак вимагання, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_8 шляхом погрози застосування насильства над потерпілою та щодо її дитини.

Крім того, ОСОБА_2 у липні 2007 року, порушуючи встановлений законодавством порядок виконання цивільно-правових зобов'язань застосував до ОСОБА_7 словесні погрози щодо спричинення останній тілесних ушкоджень з метою примушування її до погашення виявленої нестачі у розмірі 11 700 грн., яка виникла у ОСОБА_7 під час роботи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_10», що належить ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, за відсутності ознак вимагання, вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_7 з погрозою насильства над потерпілою, повторно.

У вирок суду перенесені показання потерпілих, обвинуваченого, свідків, без наведення мотивів, з яких суд відкидає їх як докази обвинувачення та вважає переконливими докази захисту.

Із мотивувальної частини вироку не вбачається, з яких мотивів обвинувачений виправданий.

Про закриття кримінального провадження виноситься ухвала суду, а не вирок, про що прямо зазначено у ст. 284 КПК України.

Закриття провадження з нереабілітуючих підстав, до яких відноситься закінчення строків давності, допускається тільки за згодою обвинуваченого, якої під час судового засідання ОСОБА_2 не надавав, заперечуючи проти обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

У запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що жодної із ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, в його діях не було.

Якщо суд, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, то повинен був прийняти рішення про визнання його винним за цим обвинуваченням та звільнити від покарання з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального закону в процесі судового розгляду.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, суд ухвалив вирок, який за змістом вказує на те, що суд фактично не з'ясовував обставини кримінального провадження, не встановлював істини, не забезпечив права та законні інтереси учасників кримінального провадження, і прийняв рішення, яке не відповідає нормам як матеріального, так і процесуального права, та підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, ч. 1 ст. 412 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону, призначивши новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набуває законної сили негайно і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

БАГЛАЙ І. П. АНТИПЕЦЬ В. М. ТРЕЙТЯК О. П.