Рішення № 3623517, 20.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/12

20.03.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек"

про стягнення 132 291,92 грн.

та

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств

"Автек"

до Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж-2"

про стягнення 145 465,56 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Коваль О.С., за дов. б/н від 21.01.2009 р.

Гордієвич О.В., за дов. б/н від 23.01.2009 р.

від відповідача Куликов І.А., за дов. б/н від 19.11.2008 р.

Рішення прийняте 20.03.2009 р. у зв’язку з оголошеною відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 13.03.2009 р. перервою.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Промтехмонтаж-2" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" про стягнення 130 000,00 грн. основного боргу, 341,92 грн. процентів річних та 1 950,00 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідно до умов укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу № СФ-000000853 від 24.09.2008 р. позивачем було перераховано відповідачу 130 000,00 грн. в якості попередньої оплати та частини доплати за товар. Внаслідок скрутного фінансового становища, позивач не зміг здійснити повну оплату за товар та просив відповідача розірвати договір і повернути сплачені позивачем кошти. Однак відповідач відповіді на пропозицію не надав, отримані кошті не повернув, у зв’язку з чим позивач просить стягнути суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 24.01.2009 р. порушено провадження у справі № 54/12, розгляд справи призначено на 11.02.2009 р.

У поданому відзиві відповідач заперечив проти вимог позивача, посилаючись на неналежне виконання зобов’язань позивачем та відсутність підстав для розірвання договору, як того просить позивач.

11.02.2009 р. відповідачем також подано зустрічний позов до позивача про стягнення з позивача за первісним позовом 133 000,00 грн. боргу, 6 650,00 грн. пені, 4 788,00 грн. інфляційних збитків та 1 027,56 грн. процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом лише частково виконав зобов’язання за договором купівлі-продажу № СФ-000000853 від 24.09.2008 р. та не сплатив відповідачеві доплату за товар у повному обсязі. З огляду на зазначене, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача також передбачені договором санкції за порушення зобов’язання.

У відзиві на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом заперечив проти вимог позивача з тих підстав, що він повідомив позивача за зустрічним позовом про неможливість виконання зобов’язання та направив пропозицію про розірвання договору.

Сторонами подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на 1 місяць.

У судовому засіданні 11.02.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 13.03.2009 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2008 р. між структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж-2" заводом "Озон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" був укладений договору купівлі-продажу № СФ-000000853, відповідно до умов якого відповідач, як продавець, зобов’язався передати у власність позивачу, а позивач, як покупець, зобов’язався прийняти та оплатити товар –Автомобіль КАМАЗ-65116-020 (п. 1.1. договору).

Вартість товару та загальна сума договору, визначена п.п. 1.1. та 3.2. договору, становить 263 000,00 грн.

Поставка товару відповідно до п. 4.1. договору здійснюється відповідачем на умовах EXW франко-склад продавця (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.). Відвантаження товару проводиться протягом двох банківських днів з моменту перерахування доплати за товар на поточний рахунок відповідача згідно з п. 5.2. договору та за умов належного виконання позивачем вимог п. 5.1. даного договору.

Вищезазначеними пунктами договору передбачено, що позивач зобов’язаний перерахувати авансовий платіж за товар у розмірі 78 900,00 грн. у термін до 30.09.2008 р. (п. 5.1. договору) та доплату за товар у розмірі 184 100,00 грн. –у термін до 31.10.2008 р. (п. 5.2. договору).

26.09.2008 р. позивач платіжним дорученням № 9 перерахував відповідачу аванс у розмірі 50 000,00 грн., а 30.09.2008 р. платіжним дорученням № 29 перерахував ще 80 000,00 грн. Всього позивачем було перераховано відповідачу 130 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписок з банківського рахунку позивача.

Таким чином, позивачем належним чином виконані умови п. 5.1. договору та частково у сумі 51 100,00 грн. виконані зобов’язання по сплаті доплати за товар відповідно до п. 5.2. договору.

Листом від 21.10.2008 р. позивач просив відповідача повернути 130 000,00 грн. у зв’язку з розірванням договору. У відповідь на зазначений лист відповідач повідомив про те, що товар є в наявності у відповідача, він не реалізований, а тому повернути сплачений позивачем аванс відповідач не має можливості. Відповідачем було запропоновано повернути позивачу аванс після реалізації товару або реалізувати товар по ціні, зафіксованій у договорі.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 11, 525, 526, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов’язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до п. 9.1. договору будь-які зміни та доповнення до договору набирають чинності і стають його невід’ємною частиною при їхньому письмовому оформленні з підписанням повноважними представниками обох сторін.

Судом встановлено, що фактично договір № СФ-000000853 від 24.09.2008 р. не змінено та не розірвано у встановленому законом порядку, позовних вимог про розірвання договору позивачем за первісним позовом не заявлено, тобто договір є чинним, права та обов’язки сторін за договором продовжують існувати, а тому у позивача за первісним позовом не виникло право на стягнення коштів на підставі договору, а також відсутні підстави для застосування положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 130 000,00 грн., 341,92 грн. процентів річних та 1 950,00 грн. інфляційних збитків не підлягають задоволенню.

Розглянувши заявлені зустрічні позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Правові наслідки невиконання покупцем зазначеного обов’язку передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 693 та ст. 538 ЦК України.

Так, ст. 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Виходячи зі змісту п.п. 4.3., 5.1., 5.2. договору, суд дійшов висновку про те, що обов’язок відповідача передати позивачеві товар обумовлений обов’язком позивача повністю оплатити товар до його передання. Таким чином, виконання відповідачем за первісним позовом свого обов’язку за договором є зустрічним виконанням.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правові наслідки прострочення боржника передбачені ч. 2, 3 ст. 612 ЦК України, відповідно до яких у випадку прострочення боржником зобов’язання кредитор має право вимагати відшкодування завданих простроченням збитків та відмовитися від прийняття виконання, якщо виконання зобов’язання втратило для нього інтерес

Наслідки порушення позивачем зобов’язань за договором визначені п.п. 6.5 та 6.7. договору.

Відповідно до п. 6.5. договору за прострочення доплати за товар позивач сплачує відповідачу неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання, але в будь-якому випадку не більше 5% від суми такого авансового платежу.

У випадку прострочення позивачем строку здійснення доплати за товар більше, ніж на 10 календарних днів, відповідачеві згідно з п. 6.7. договору надається право реалізувати товар будь-якій третій особі та утримати з позивача штраф у розмірі 10% від суми авансового платежу, отриманого від позивача.

Таким чином, зі змісту вищенаведених положень ЦК України та умов договору вбачається, що позивач за зустрічним позовом, як продавець товару, не має права вимагати від покупця внесення попередньої оплати у повному розмірі у випадку порушення покупцем (позивачем) строків її внесення. Виходячи з цього, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 133 000,00 доплати за товар не підлягають задоволенню. Оскільки позивач за зустрічним позовом не має права вимагати сплати суми попередньої оплати товару, його вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум інфляційних збитків та відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України також не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню лише в частині вимог про стягнення 6 650,00 грн. неустойки, розрахунок яких перевірений судом.

У зв’язку з відмовою у первісному позові, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача за первісним позовом.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж-2" (03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19-а, код ЄДРПОУ 01414034, п/р 26002053105127 у Київському ГРУ "Приватбанку", МФО 321842, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 31750960, п/р 26004302009007 у ВАТ "ВТБ Банк", м. Київ, МФО 321767) 6 650 (шість тисяч шістсот п’ятдесят) гривень 00 коп. пені, 66 (шістдесят шість) гривень 50 коп. державного мита та 5 (п’ять) гривень 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.С. Демченко