Рішення № 36235145, 16.12.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-4719/13

(№760/16158/13-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 грудня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Коробенко С.В.

при секретарі: Бабій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 заявляючи вимоги про:

- встановлення факту її проживання разом з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю понад п'ять років;

- визнання ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом щодо майна померлої ОСОБА_7;

- визнати за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що вона в середині 2003 року познайомилась з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ботанічному саду імені Олександра Фоміна. Вони почали товаришувати та в подальшому у період з 2003 року по 2006 рік стали гарними подругами, підтримували дружні відносини, інколи зустрічались, приходили у гості одна до одної, відвідували різні виставки, театри тощо.

Позивач вказує, що наприкінці 2006 року ОСОБА_7 почала скаржитись їй на погане самопочуття внаслідок свого похилого віку, у зв'язку з чим просила її частіше до неї приїздити, купувати необхідні речі, продукти харчування залишатись на ніч.

Оскільки Позивач була на пенсії, чоловіка не мала, а діти були вже дорослі, вона погодилась доглядати за ОСОБА_7

На початку 2007 року ОСОБА_7 запропонувала Позивачу поселитись у неї в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що в силу свого похилого віку вона потребувала постійного стороннього догляду. І з 2007 року Позивач стала проживати разом з ОСОБА_7

ОСОБА_1 зазначила, що протягом більше п'яти років вона проживала разом з ОСОБА_7 у її квартирі як член родини та доглядала за нею. Також Позивач матеріально допомагала їй, давала гроші на харчування та лікування та для інших потреб, купляла продукти.

У зв'язку з гарними відносинами, що склалися між Позивачем та ОСОБА_7, остання обіцяла позивачу через деякий час скласти на неї заповіт.

Позивач стверджує, що в середині 2012 року стан її здоров'я погіршився, оскільки вона хворіє на гіпертонічну хворобу ІІІ ступеню з 1990 року, і у зв'язку з цим вона вимушена була приділяти більше уваги собі і не могла постійно бути присутньою з ОСОБА_7, однак підтримувала з нею зв'язок до кінця літа 2012 року, оскільки в серпні 2012 року ОСОБА_7 було госпіталізовано до Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, де вона і померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Позивач вказує, що у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_7 їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона не мала родинних зв'язків з померлою.

Після смерті ОСОБА_7 Позивач звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори для з'ясування обставин щодо наявності у померлої спадкоємців та з метою отримання спадщини за законом, а за наявності заповіту - за заповітом. Нотаріусом було усно відмовлено Позивачу у наданні вказаної інформації та оформленні спадщини щодо майна померлої ОСОБА_7 також з посиланням на відсутність родинних зв'язків.

При цьому, після смерті ОСОБА_7 Позивач повернулась до квартири померлої, де зі слів сусідів з'ясувала, що до вказаної квартири приїздила жінка, яка представилась родичкою померлої та назвалась ОСОБА_2, яка раніше ніколи до померлої не приїжджала, та про яку раніше ОСОБА_7 не згадувала.

Позивач вважає, що вона єдина має право на спадкування за законом щодо майна померлої ОСОБА_7, у зв'язку з тим, що інших спадкоємців у померлої не було.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

В ході розгляду справи в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки вказані громадяни подали заяви до Одинадцятої державної нотаріальної контори в м. Києві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд у відповідності до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка Відповідачів не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник Позивача.

Представник третьої особи КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні дав свої пояснення з приводу заявленого позову, при вирішення справи покладався на розсуд суду.

Третя особа Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представника Позивача, врахувавши заяву представника третьої особи КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, вислухавши пояснення свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_7, що підтверджується актовим записом про смерть №32 від 26.02.2013 року, внесеним Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 186-187, Т. 1).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації 08.09.1993 року (а.с. 168, Т. 1).

Вказане також підтверджується повідомленням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №17588 (И-2013) від 09.08.2013 року (а.с. 179, Т. 1).

Після смерті ОСОБА_7 до Одинадцятої державної нотаріальної контори м. Києва із письмовими заявами про прийняття спадщини за законом звернулись ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 198, 203, 206, 207, Т. 1).

Позивач ОСОБА_1 також усно звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори для вирішення питання про прийняття спадщини за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, на що їй було державним нотаріусом рекомендовано звернутись до суду.

Свідоцтво про право на спадщину за законом державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори видано не було, у зв'язку з відсутністю у Позивача родинних зв'язків з померлою.

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідачів та просила встановити факт її проживання разом з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю понад п'ять років.

З пояснень Позивача, викладених у позові, та її представника, заслуханого у судовому засіданні, судом вставлено, що в середині 2003 року ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ботанічному саду імені Олександра Фоміна. Вони почали товаришувати та в подальшому у період з 2003 року по 2006 рік стали гарними подругами, підтримували дружні відносини, приходили у гості одна до одної, разом відвідували різні виставки, театри тощо.

Починаючи з кінця 2006 року у зв'язку з ускладненням проблем зі здоров'ям у ОСОБА_7 на пропозицію останньої ОСОБА_1 стала частіше до неї приїздити, купувати необхідні речі, продукти харчування залишатись на ніч. Оскільки позивач була на пенсії, чоловіка не мала, а діти були вже дорослі, вона погодилась доглядати за ОСОБА_7

На початку 2007 року ОСОБА_7 запропонувала Позивачу поселитись у неї в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що в силу свого похилого віку вона потребувала постійного стороннього догляду. І з 2007 року Позивач стала проживати разом з ОСОБА_7 у її квартирі як член родини, протягом більше п'яти років доглядала за нею, матеріально допомагала, давала гроші на харчування, купувала речі першої необхідності, готувала, прала одяг, доглядала за належним станом квартири, час від часу робила косметичний ремонт, за власні кошти сплачувала за комунальні послуги тощо.

Суд пересвідчився, що Позивач ОСОБА_1 добре обізнана в сімейних справах ОСОБА_7, їй були відомі подробиці особистого життя останньої, зокрема про те, що дівоче прізвище останньої було ОСОБА_7, що ОСОБА_7 працювала з 20 років в Криворіжіндустрії різноробочою, а потім переїхала до м. Сургут, Тюменської області, Росія, де працювала в Сургутгазстрой, здобула 2 розряд, жила в гуртожитку. ОСОБА_7 працювала різноробочою, транспортувальником 3 групи, що негативно вплинуло на її здоров'я, в результаті чого вона приблизно з 1990 року пішла на пенсію по інвалідності оскільки хворіла на рак молочної залози. Позивачу відомо, що ОСОБА_7 спочатку отримала ІІ групу інвалідності, потім ІІІ групу інвалідності, а згодом інвалідність була знята. На момент знайомства Позивача з ОСОБА_7, остання працювала в Інституті нейрохірургії ліфтером. У 1992 році ОСОБА_7 переїхала до м. Києва де одружилась з ОСОБА_8 який був молодший від неї приблизно на 10 років.

З пояснень Позивача встановлено, що під час спільного проживання з ОСОБА_7 вони їздили до м. Кривий Ріг, де народилась ОСОБА_7 Також Позивач кожного літа та в теплу погоду вивозила ОСОБА_7 до себе додому в м. Буча, де вони разом гуляли, відпочивали, збирали та робили консервацію грибів тощо.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК. Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

На підтвердження даних обставин, в ході розгляду справи судом були направлені запити до відповідних установ та організацій.

Відповідно до отриманих відповідей на запити суду, вказані обставини, на які посилалась ОСОБА_1, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, з копії пенсійної справи ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що остання з 09.03.1995 року працювала ліфтером в Інституті Нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова. До цього ОСОБА_7 працювала на Заводі промислових будівельних деталей у м. Сургут та у Криворіжіндустрії (а.с. 69-148, Т. 1).

Відповідно до довідки форми №3 виданої ВСП «Батиївський» за №1812 від 06.08.2013 року, квартира АДРЕСА_1 має житлову площу 18,50 кв.м., загальну площу 32,80 кв.м., є однокімнатною та розташована на шостому поверсі дев'ятиповерхового будинку. (а.с. 167, Т. 1).

Відповідно до актового запису про укладення шлюбу за №937 від 06.11.1992 року, дошлюбне прізвище ОСОБА_7 було ОСОБА_7, та вона його змінила після одруження з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 96, Т. 2).

Відповідно до копій чеків (а.с. 9-12, Т. 1), які були надані представником ОСОБА_1, останньою в період з 2009 року по 2010 рік були придбані для ОСОБА_7 продукти харчування, засоби по догляду за тілом, ліки тощо.

З копій фотокарток наданих представником позивача в судовому засіданні вбачається, що позивач та ОСОБА_7 разом їздили до м. Кривий Ріг, а також відпочивали у м. Буча.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.

Отже, інформація про ОСОБА_7, яка надана суду на запити відповідними організаціями, достеменно відома була позивачу ОСОБА_1 на час її звернення до суду з позовом, при цьому, надана позивачем інформація є такою, що відповідає дійсності.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, у зв'язку з гарними відносинами, які склалися між Позивачем та ОСОБА_7, остання обіцяла позивачу через деякий час скласти на неї заповіт, однак в подальшому це виявилось неможливим, оскільки психологічний стан ОСОБА_7 погіршився, та в подальшому вона проходила курс лікування в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні №1, що підтверджується повідомленням №2-01/927 від 16.08.2013 року, де і померла (а.с. 195, Т. 1).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 у м. Буча Київської області. ОСОБА_9 була знайома також з гр. ОСОБА_7, яка неодноразово приїжджала до ОСОБА_1 у гості. Жінки мали гарні стосунки та допомагали одна одній у господарстві. Згодом ОСОБА_1 переїхала проживати до ОСОБА_7 у м. Київ (район Солом'янського ринку). ОСОБА_9 кілька разів навідувала останніх у м. Києві у помешканні ОСОБА_7

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 у м. Буча Київської області. З ОСОБА_7 познайомилась через ОСОБА_1

ОСОБА_10 пояснила, що жінки часто проводили спільний час. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 їздили одна до одної у гості, у літню пору більше часу проводили у м. Буча в помешканні ОСОБА_1, згодом остання тривалий час проживала у м. Києві разом з ОСОБА_7 у її квартирі. Також свідок зазначила, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7 їздили у м. Кривий ріг, де народилась остання для розшуку родичів або знайомих, однак нікого не знайшли.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що працює слюсарем-сантехніком КП «Батиївське» у Солом'янському районі м. Києва. До території його обслуговування входив АДРЕСА_1. Свідок підтвердив факт викликів доАДРЕСА_1 даного будинку співробітників КП «Батиївське» з метою заміни зношених елементів сантехніки. Здебільшого виклики надходили від сусідів з інших квартир через залиття. В основному двері кв. № 88 ніхто не відкривав, однак у поодиноких випадках доступу до квартири, двері відчиняла жінка, яка перебувала у помешканні разом із ОСОБА_7 Особисті дані жінки свідку повідомлені не були. Будь-які чоловіки у помешканні ОСОБА_7 не перебували.

Оцінюючи покази свідків, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідки не заінтересовані в справі, і підстав для обмови сторін у них немає, їх покази не суперечать іншим матеріалам справи. Тому і підстав для сумніву у правдивості пояснень позивача ОСОБА_1 про спільне проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, у суду немає.

Таким чином, судом достовірно встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а тому позовні вимоги про встановлення факту проживання разом з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю понад п'ять років підлягають задоволенню.

Позивач також просила визнати її спадкоємицею четвертої черги за законом щодо майна померлої ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Позивач вважає, що вона має право на спадкування за законом щодо майна померлої ОСОБА_7, відповідно до ст. 1264 ЦК України, оскільки інших родичів у померлої немає, на що слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Як достовірно встановлено вище, ОСОБА_1 проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_7 більше п'яти років.

Крім того, смерть ОСОБА_7 наступила в Київській міській психоневрологічній лікарні №1, що підтверджується повідомленням Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, №2-01/927 від 16.08.2013 року, а не у квартирі АДРЕСА_1.

За умовами частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з частиною 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 як спадкоємець постійно проживала разом із ОСОБА_7 як спадкодавцем понад п'ять років, та на час смерті з поважних причин була відсутня в м. Києві та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявляла про свою відмову від спадщини, то згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України позивач як спадкоємець померлої ОСОБА_7 вважається такою, що прийняла спадщину.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

З матеріалів спадкової справи №649/18 від ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що 04.06.2013 року надійшла заява громадянина ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, з якою останній наче б то проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1.

22.07.2013 року надійшла заява від ОСОБА_5 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, з якою останній наче б то протягом шести років перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах та проживав за цією ж адресою.

22.07.2013 року надійшла заява від ОСОБА_6 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

23.07.2013 року надійшла заява від ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Також, встановлено, що від ОСОБА_4, та ОСОБА_5 надійшли до суду позовні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, що викликає у суду сумнів у достовірності вказаних заяв, оскільки в додатках до них були виявлені однакові копії матеріалів, на підтвердження факту спільного проживання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для встановлення факту проживання саме позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_7 однією сім'єю понад п'ять років, а, відповідно, й визнання її спадкоємицею четвертої черги та визнання за нею права власності на спадкову квартиру АДРЕСА_1, оскільки в обґрунтування цього нею були подані безспірні докази.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору в сумі 114,70 грн., та на користь держави судового збору в сумі 3326,30 грн.

Відповідно до ч. 6 ст.154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд одночасно з ухваленням рішення або після цього може постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову встановлених ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2013 року оскільки на даний час потреби у їх існуванні немає.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 321, 328, 1220, 1224, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57-58, 60, 154, 169, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю понад п'ять років.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, спадкоємицею четвертої черги за законом щодо майна ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_4, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_5, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_6, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_3, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 п.б. суму сплаченого нею судового збору 114,70 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_4, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_5, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_6, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_3, ІПН невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_6, на користь держави судовий збір в сумі 3326,30 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності, відповідно до якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено здійснення будь-яких дій по відчуженню цієї квартири. Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва в десятиденний термін з дня проголошення рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: