Рішення № 3623512, 30.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/1

30.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс"

про стягнення 36 921,60 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Онищенко С.В., за дов. б/н від 10.11.2008 р.

від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс" про стягнення 30 768,00 грн. основного боргу та 6 153,60 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором № 2288/2008 П від 08.02.2008 р.

Ухвалою суду від 13.01.2009 р. порушено провадження у справі № 54/1, розгляд справи призначено на 30.01.2009 р.

У судове засідання, призначене на 30.01.2009 р., представник відповідача не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ним отримана 19.01.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 06966903.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс" було укладено договір № 2288/2008 П, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставити відповідачу автомобільні товари, а відповідач, як покупець, зобов’язався своєчасно здійснювати необхідні розрахунки (п.п. 1.1., 9.4.2. договору).

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній (п. 1.1. договору).

Ціна товару згідно з п. 2.2. договору вказується у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3. договору товар вважається прийнятим і таким, що належить відповідачу, з моменту підписання видаткової накладної представником відповідача. У момент передачі товару і підписання видаткової накладної згідно з п. 6.1. договору право власності на товар переходить до відповідача.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач за видатковими накладними № ЕБК09170011 від 17.09.2008 р. та № ЕБК09220013 від 22.09.2008 р. передав відповідачеві товар, передбачений умовами договору, на суму 30 768,00 грн.

Товар від імені відповідача за зазначеними накладними був прийнятий уповноваженою особою відповідача Громадським Сергієм Миколайовичем за довіреностями серії БМ № 18 від 17.09.2008 р. зі строком дії до 27.09.2008 р. та серії БМ № 30 від 22.09.2008 р. зі строком дії до 02.10.2008 р.

Відповідно до п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюються протягом 35 календарних днів з моменту проведення відвантаження товару, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної. Виходячи з цього, товар поставлений за накладною № ЕБК09170011 від 17.09.2008 р., повинен бути оплачений відповідачем до 22.10.2008 р., а за накладною № ЕБК09220013 від 22.09.2008 р. –до 27.10.2008 р.

Відповідач у визначений строк не виконав передбачений п. 3.1. договору обов’язок по оплаті поставленого товару.

20.12.2008 р. позивач направив відповідачеві претензію з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, однак зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Таким чином, факт наявності боргу відповідача перед позивачем у розмірі 30 768,00 грн. є належним чином доведеним та документально підтвердженим. За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у зазначеній сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості невиконаного зобов’язання, що становить 6 153,60 грн., посилаючись в обґрунтування вказаних вимог на п. 10.2. договору.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що за неналежне або несвоєчасне виконання зобов’язань відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 20 відсотків річних від загальної вартості невиконаного зобов’язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у сумі 1 258,81 грн.

Накладна

Сума боргу, щодо якої нараховується пеня, грн.

Період

Кількість днів

простро-чення

Пеня, %

Сума, грн.

ЕБК09170011

10 256,00

23.10.09

08.01.09

78

20

438,33

ЕБК09220013

20 512,00

28.10.09

08.01.09

73

20

820,48

Всього

1 258,81

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав, своїм правом на судовий захист не скористався.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 32 026,81 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26, код ЄДРПОУ 32384506, п/р № 26008012827322 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А, код ЄДРПОУ 33780248, п/р 26006038671241 у Міжрайонному відділенні КМФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 322012) 30 768 (тридцять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 00 коп. основного боргу, 1 258 (одну тисячу двісті п’ятдесят вісім) гривень 81 коп. пені, 320 (триста двадцять) гривень 27 коп. державного мита та 102 (сто дві) гривні 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.С. Демченко