Рішення № 3623470, 11.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/70

11.02.09

За позовом Державного підприємства "Тернопільський обласний радіотелевізійний

передавальний центр"

до 1) Національної телекомпанії України

2) Державного комітету телебачення і радіомовлення України

про стягнення 380 282,61 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Білецький М.Й., за дов. № 1357 від 04.09.2008 р.

від відповідача-1 Костогризова Г.С., за дов. б/н від 17.01.2009р.

від відповідача-2 Четверикова О.В., за дов. 5663/25/12 від 14.10.2008 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення 330 194,34 грн. основного боргу та 50 088,27 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. За умовами державного контракту № 191-42 від 26.03.2007 р., укладеного з відповідачем, позивач протягом 2007 р. надав відповідачу телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб. Однак, відповідач не оплатив телекомунікаційні послуги, надані позивачем з вересня по грудень 2007 р. на загальну суму 330 194,34 грн. За порушення строків оплати позивач простить також стягнути з відповідача пеню у розмірі 50 088,27 грн.

Ухвалою суду від 17.10.2008 р. порушено провадження у справі № 54/70, розгляд справи призначено на 12.11.2008 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2008 р. подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що державний контракт № 191-42 від 26.03.2007 р. укладений відповідачем від імені та за рахунок Державного комітету телебачення і радіомовлення України, який є головним розпорядником бюджетних коштів, що є джерелом фінансування виконання вказаного контракту. Крім того, позивач просить стягнути борг за надані послуги за період з вересня по грудень, в той час як умовами контракту передбачено надання послуг лише до 21.09.2007 р., і лише у разі збільшення бюджетного фінансування –до 31.12.2007 р. Оскільки бюджетне фінансування не було збільшено, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними. Щодо вимог про стягнення пені, відповідач також просить відмовити у їх задоволенні з огляду на відсутність у відповідача вини у порушенні зобов’язання.

Відповідач також заявив клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний комітет телебачення і радіомовлення України, мотивуючи це тим, що Держкомтелерадіо є головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується виконання державного контракту із позивачем, і рішення у справі може вплинути на права та обов’язки Держкомтелерадіо. З метою створення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та відповідно до ст. 27 ГПК України господарським судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Ухвалою суду від 12.11.2008 р. розгляд справи призначено на 03.12.2008 р.

У наданих суду письмових поясненнях представник третьої особи пояснив, що у зв’язку із зменшенням бюджетного фінансування, передбаченого Державним бюджетом на 2007 р., між відповідачем та третьою особою було укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення, пунктом 3 якої на відповідача покладався обов’язок укласти додаткову угоду із позивачем про зменшення обсягу мовлення, вартості фінансування та скорочення періоду надання послуг.

У судовому засіданні 03.12.2008 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 24.12.2008 р.

22.12.2008 р. від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі як іншого відповідача Державний комітет телебачення і радіомовлення України, яке мотивоване тим, що відповідач при укладанні договору з позивачем діяв як повірений Держкомтелерадіо, а тому державний контракт № 191-42 від 26.03.2007 р. створює цивільні права та обов’язки у Держкомтелерадіо. Клопотання судом задоволено, залучено до участі у справі іншого відповідача –Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Учасниками процесу відповідно до ст. 69 ГПК України подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на 2 місяці.

Ухвалою суду від 22.12.2008 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2009 р.

У судове засідання 23.01.2009 р. відповідач-2 не з’явився, через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи та зобов’язання позивача направити копію позовної заяви із доданими документами.

Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 11.02.2009 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2007 р. між Державним підприємством "Тернопільській обласний радіотелевізійний передавальний центр" та Національною телекомпанією України був укладений державний контракт № 191-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік. За умовами контракту позивач, як виконавець, за допомогою технічних засобів, зазначених в додатку № 1 до контракту, надає відповідачу, як замовнику, телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, а саме, забезпечує здійснення трансляції телепрограм, а відповідач зобов’язується оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому договором (п.п. 1.2., 2.1.3, 2.2.4. договору).

Відповідно до п. 4. Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 918 від 13.07.2004 р., державними замовниками виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм (далі –державний замовник) і виконавцями державного замовлення є:

Держкомтелерадіо –генеральний державний замовник виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм;

органи державної влади, інші державні органи, установи, організації, визначені законодавством як розпорядники державних коштів, – державні замовники виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, що відповідають їх напрямам діяльності, за умови визначення у державному бюджеті видатків на зазначені цілі.

Як передбачено п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 266 від 29.02.1996 р. "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням", державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів:

визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції;

укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов’язання та відповідальність сторін;

контролюють виконання підприємствами, установами, організаціями делегованих їм функцій і несуть відповідальність перед державою за виконання державного замовлення.

10.01.2007 р. між Національною телекомпанією України та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України був укладений державний контракт на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2007 р., за умовами якого Державний комітет телебачення і радіомовлення України розмістив, а Національна телекомпанія України прийняла державне замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм у 2007 р. загальним обсягом мовлення 5535,5 год.

12.03.2007 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір доручення № 167-08, згідно з п. 1.2. якого Державний комітет телебачення і радіомовлення України як Генеральний державний замовник з виробництва і розповсюдження телепрограм делегував Національній телекомпанії України свої повноваження в частині закупівлі для державних потреб послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм в межах компетенції, визначеної цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ГК України державний контракт –це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Як передбачено ст. 183 ГК України, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб’єктами господарювання –виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов’язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства та змісту укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів, суд дійшов висновку, що у відносинах із позивачем Національна телекомпанія України виступає замовником послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб, та діє на підставі делегованих їй повноважень державного замовника.

Таким чином, зобов’язаною особою за державним контрактом № 191-42 від 26.03.2007 р. є Національна телекомпанія України, а тому майнові вимоги, що випливають з його виконання, повинні заявлятися до відповідача-1.

Укладеним між позивачем та відповідачем-1 контрактом передбачено обсяг послуг, що надаються позивачем, та їх вартість, яка становить 712 727,70 грн., що відповідає вартості трансляції 4008,3 годин мовлення. У разі належного бюджетного фінансування ціна контракту становить 986 233,95 грн., що відповідає 5535,5 годинам мовлення. Зазначений обсяг відповідає загальному обсягу мовлення, передбаченому державним контрактом на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2007 р. від 10.01.2007 р., укладеним між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та Національною телекомпанією України.

Відповідно до п. 4.1. державного контракту, укладеного між позивачем та відповідачем-1, оплаті підлягають фактично надані послуги. Щомісячна оплата здійснюється замовником –Національною телекомпанією України протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування (п. 4.7. контракту).

Позивач на виконання умов контракту надавав відповідачу послуги з розповсюдження (трансляції) програм, вироблених для державних потреб, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.2.1. контракту на відповідача-1 покладався обов’язок виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за звітним місяця для складання актів здавання-приймання послуг.

Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем-1 позивачу листів щодо розподілу фактичних обсягів мовлення, які перевищують загальний обсяг мовлення, зазначений у контракті. На підставі цих документів позивачем складалися акти виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм Національної телекомпанії України згідно з контрактом № 191-42 від 26.03.2007 р. за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. Зазначені акти в порушення вимог п.п. 4.2., 4.3. договору не були підписані відповідачем-1 без надання останнім жодних зауважень або заперечень щодо складених актів.

Позивачем щомісяця виставлялися рахунки на оплату наданих послуг за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р., які не були оплачені відповідачем-1.

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідач-1 у своїх запереченнях посилався на те, що позивач відповідно до п. 7.1. контакту повинен був надавати послуги до 21.09.2007 р. Після закінчення цього строку відповідач-1 не замовляв телекомунікаційних послуг, а, отже, позивач не повинен був їх надавати.

Ці заперечення відхиляються судом з наступних міркувань.

Відповідно до п. 7.1. контракту він набуває чинності з дати його підписання сторонами, розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007 р. і діє до 21.09.2007 р. Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі належного бюджетного фінансування контракт розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007 р. і діє до 31.12.2007 р.

Абз. 3 п. 4 Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 7 березня 2007 р., передбачено, що одержувач бюджетних коштів, яким є позивач, зобов’язаний забезпечити здійснення трансляції телерадіопрограм до закінчення календарного року.

Як зазначив позивач у наданих суду поясненнях, контракт виконувався у наступному порядку. Програма для трансляції формується в апаратно-студійних комплексах Національної телекомпанії України. Зі студії випуску, яка розміщується у м. Києві, сигнал по кабелю поступає в ЦКУ РТ Концерну РРТ. Далі сигнал модулюється і по радіорелейних лініях Концерну РРТ і ВАТ "Укртелеком" розповсюджується на радіотелевізійні передавальні центри, які розміщені у всіх областях. На радіотелевізійних передавальних станціях сигнал демодулюється, подається на вхід передавача і в подальшому перетворюється та подається на передавальну антену кінцевого споживача. У технічному відділі позивача ведеться щоденний облік роботи технічних засобів і саме на підставі цих даних визначається фактичний час роботи для формування актів.

Враховуючи вищезазначені технічні особливості виконання контракту та з огляду на те, що відповідач-1 після 21.09.2007 р. не припинив трансляцію власних програм на передавачі позивача, суд робить висновок про те, що тим самим відповідач-1 продовжував замовляти у позивача телекомунікаційні послуги.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч вимогам законодавства та умовам контракту, відповідачем-1 на момент подання цього позову не сплачено борг за фактично отримані послуги на загальну суму 330 194,34 грн. Оскільки зазначений факт є документально підтвердженим і відповідає обліковим даним позивача, позовна вимога про стягнення основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 50 088,27 грн. пені, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 6.5. контракту, яким передбачено право позивача у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 грошових зобов’язань стягнути з відповідача-1 пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України підставою відповідальності особи, яка порушила зобов’язання, є наявність вини (умислу або необережності).

Зважаючи на те, що джерелом фінансування державного замовлення за контрактом є кошти загального фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 "трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб", що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань, у діях відповідача-1 відсутня вина у порушенні зобов’язання по оплаті наданих послуг.

За таких умов, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення від розрахунків за фактично отримані послуги.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 330 194,34 грн.

Як визначено ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

При поданні позову позивачем було сплачено 3 802,83 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. 38) ст. 4 Декрету Кабінету Міністру України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються державні замовники та виконавці державного замовлення за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.

За таких обставин, позивач, як виконавець державного замовлення, був звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Оскільки відповідач-1 відповідно до контракту є державним замовником, він також звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністру України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно з п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Враховуючи викладене, сплачені Державним підприємством "Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр" державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907, п/р № 35223016000821 в УДК у м. Києві, МФО 820019, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства "Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (46012, м. Тернопіль, вул. Приміська, 11, код ЄДРПОУ 05433502, п/р 26008250472001 у ТФ КБ "ПриватБанк", МФО 338783) 330 194 (триста тридцять тисяч сто дев’яносто чотири) гривні 34 коп. боргу.

3. Повернути Державному підприємству "Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (46012, м. Тернопіль, вул. Приміська, 11, код ЄДРПОУ 05433502, п/р 26008250472001 у ТФ КБ "ПриватБанк", МФО 338783) 3 802 (три тисячі вісімсот дві) гривні 83 коп. державного мита, сплачених платіжними дорученнями № 1522 від 17.09.2008 р., № 1638 від 08.10.2008 р., та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених платіжним дорученням № 1521 від 17.09.2008 р.

4. У позові до Державного комітету телебачення і радіомовлення України відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.С. Демченко