Ухвала суду № 36233794, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/24279/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-6338/11/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український Науково-дослідницький та проектний інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Український Науково-дослідницький та проектний інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського» (надалі - позивач, ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В. М. Шимановського») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.09.2010 № 0000352305/0, від 15.12.2010 № 0000352305/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, адміністративний позов ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В. М. Шимановського» задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.09.2010 № 0000352305/0, від 15.12.2010 № 0000352305/1.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Акеріт», ТОВ «Скап Холдінгс», ТОВ «Технобудкомунікації» за травень 2010 року, за результатами якої 06.09.2010 складено акт № 3848/23-522-02494934 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 324 514,00 грн.

На підставі акта відповідачем 22.09.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352305/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454 320,00 грн., у т.ч. 324 514,00 грн. - основного платежу та 129 806,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що судом було встановлено реальність господарських операцій, за наслідками виконання яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Із аналізу наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту - наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2010 між ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» (замовник) та ТОВ «Скап Холдінгс» (виконавець) укладено договір про вдосконалення видавничої продукції, згідно якого виконавець зобов'язався вдосконалити художнє оформлення видання журнал «Промислове будівництво та інженерні споруди».

22.05.2010 сторонами підписано акт приймання-здачі продукції та виписано податкову накладну.

11.03.2010 між ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» (замовник) та ТОВ «Акеріт» укладено договір № 1, згідно якого виконавець зобов'язався виконати та здати замовнику, а останній зобов'язався прийняти та сплатити послуги з перекладу будівельних норм та правил України перехідного періоду за участі ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського». Предметом договору згідно додатку був переклад будівельних норм та правил. На виконання умов договору сторонами складено акт виконання робіт від 28.05.2010 та ТОВ «Акеріт» видано податкову накладну від 28.05.2010 № 602.

12.03.2010 між ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» (замовник) та ТОВ «Технобудкомунікації» (підрядник) укладено договір № 1203/10 на виконання ремонтно-будівельних робіт, згідно якого підрядник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи в підвальних приміщеннях та відновити зливну каналізацію згідно локального кошторису. 14.05.2010 сторонами підписано акт виконання ремонтно-будівельних робіт та виписано податкові накладні від 13.05.2010 № 1033 та від 14.05.2010 № 1060.

20.03.2010 між ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» (замовник) та ТОВ «Технобудкомунікації» (підрядник) укладено договір на виконання послуг № 2003/10 згідно якого виконавець зобов'язався виконати послуги з ревізії, налагодженню пошкоджень електросилової мережі комплексу будівель згідно локального кошторису. 26.05.2010 сторонами підписано Акт приймання-передачі виконаних послуг та видано податкову накладну від 26.05.2010 № 1323.

Факт поставки (товарів, послуг) підтверджено первинними документами: договорами, актами виконаних робіт, актами прийняття товару, виписками з банку, складеними відповідно до будівельних норм кошторисами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обґрунтованих підстав вважати вищевказані господарські операції такими, що не мали реального характеру, немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних товарів та послуг, було правомірним.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги приписи вказаної норми, суди правильно зазначили, що відповідач не надав доказів, які б свідчили, що на момент укладення чи виконання спірних договорів контрагенти позивача були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також не надано доказів про анулювання свідоцтв про взяття їх на облік платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які скасували податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.09.2010 № 0000352305/0, від 15.12.2010 № 0000352305/1.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 у справі № 2а-6338/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна