Ухвала суду № 36233596, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/75134/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а-6580/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми «Рома»

до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми «Рома» (надалі - позивач, ТОВ КВФ «Рома») звернулося до суду з позовом до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Лозівської ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000132228, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82 602,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків: ТОВ агрофірма «Дружба», ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів» за січень 2012 року, за результатами якої 14.05.2012 складено акт № 306/22-204/23325414 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2012 року на 82 602,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000132228, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 82 602,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що при вирішенні питання у спірних правовідносинах щодо періоду включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідно було керуватися, перш за все, нормами, які визначають дату виникнення права на податковий кредит.

Нормами Податкового кодексу України, якими встановлено вимоги до оформлення податкових накладних та необхідності їх реєстрації в реєстрі, також необхідно керуватися, однак останні, на думку колегії суддів апеляційного суду, передбаченні для визначення дати виникнення права на податковий кредит. Передбачений Податковим кодексом України 20 денний строк для реєстрації податкових накладних в реєстрі слід розцінювати як спеціально встановлений законодавцем строк, який наділяє правом платника включати суми податку на додану вартість до декларації того звітного періоду, в якому відбулась відповідна перша подія (оплата або отримання товарів/послуг).

Та обставина, що податкова накладна зареєстрована 02.02.2012, свідчить про те, що платник міг її отримати раніше 02.02.2012. Строк реєстрації при цьому дотримано, а тому податковий кредит по вказані накладній, виписаній 31.01.2012 та зареєстрованій 02.02.2012, підлягає включенню до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Апеляційним судом встановлено, що спірні податкові накладні у відповідності до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідним реєстром за січень 2012 року, який долучений до матеріалів справи. Тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту січня 2012 року суму податку на додану вартість за податковими накладними від 06.01.2012 № 1/2, від 31.01.2012 № 88 на загальну суму 82 602,00 грн.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки апеляційного суду помилковими, та погоджується з мотивами суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з абз 1 п. 201.10 ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та була змінена Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що законодавець чітко визначив, що видача продавцем податкової накладної повинна здійснюватися лише після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Таким чином, податкові накладні, виписані позивачу його контрагентами - ТОВ Агрофірма «Дружба» та ТОВ «Лихачовський КХП» підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок) визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до п. 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Пунктом 11 Порядку визначено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року віднесено податок на додану вартість у розмірі 51 768,33 грн., згідно податкової накладної № 88 від 31.01.2012, виписаної ТОВ «Лихачовський КХП», та податок на додану вартість 30 833,33 грн., згідно податкової накладної № 1/2 від 06.01.2012, виписаної ТОВ Агрофірма «Дружба».

Згідно відповіді Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 26.07.2012, наданої на письмовий запит Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 № 54883 вбачається, що податкова накладна № 1/2 від 06.01.2012 надходила в електронній формі до Новомосковської ОДПІ, але документ не був прийнятий, через виявлену помилка, а саме дата подання податкової накладної (06.01.2012) не збігається з періодом подання (грудень 2011 року). Податкова накладна № 1/2 від 06.01.2012 не була прийнята (зареєстрована) Новомосковською ОДПІ.

Вказані обставини підтверджені квитанцією № 1 (додаток до відповіді Новомосковської ОДПІ), з якої вбачається, що податкова накладна № 1/2 від 06.01.2012 виписана ТОВ Агрофірма «Дружба» не прийнята та запропоновано виправити документ та надіслати його повторно. Повторно податкова накладна не надходила.

Зважаючи на приписи, діючих на той період, норм податкового законодавства та, встановлених обставин справ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність віднесення позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року суми податку на додану вартість, згідно податкової накладної № 1/2 від 06.01.2012, незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням ТОВ КВФ «Рома» приписів абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Що стосується законності віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, згідно податкової накладної № 88 від 31.01.2012, виписаної ТОВ «Лихачовський КХП», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту квитанції № 1, податкова накладна № 88 від 31.01.2012, виписана ТОВ «Лихачовський КХП», доставлена до ДПА України 02.02.2012 в 13:47:01, тобто податкова накладна № 88, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в іншому податковому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки податкова накладна № 88 від 31.01.2012, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.02.2012, а включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року, то у цьому випадку має місце порушення ТОВ КВФ «Рома» приписів абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Доводи касаційної скарги наводять достатньо підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права та не взято до уваги всіх обставин справи, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-6580/12/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі № 2а-6580/12/2070 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна