Ухвала суду № 36233168, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/81969/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011

у справі № 2а-2934/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Брокер Груп»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Брокер Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Брокер Груп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2010 №0000462200/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 221379,00 грн., в тому числі 147586,00 грн. - основний платіж та 73793,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 18.06.2008 по 30.06.2010, відповідачем складено акт №7988/22-35975060 від 10.12.2010.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462200/0 від 22.12.2010, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 221566,50 грн., в тому числі 147 711,00 - основний платіж та 73855,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94), внаслідок не включення до складу валового доходу суми коштів отриманих від продажу акцій, що втратили статус об'єктів цивільних прав, оскільки операції з цінними паперами здійснені після припинення діяльності підприємства - емітента, а саме: у грошовій формі 590345,00 грн., отриманого протягом звітного періоду III кварталу 2008 року від продажу акцій простих іменних емітента - ВАТ «Південьукрвторметресурс» (яке визнано банкрутом на підставі рішення суду від 03.06.2008 та виключено з державного реєстру 10.09.2008, акції скасовано розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - ДКЦПФР) від 24.02.2009 №7-КР-С) в кількості 1652560 шт. за договором із ТОВ «Комерційний банк Даніель» від 24.09.2008 №ВБ-342/2008. Також, на думку відповідача, оформлення акту прийому -передачі цінних паперів до Договору від 24.09.2008 №ВБ-342/2008 та списання з рахунку у цінних паперах акцій ВАТ «Південьукрвторметресурс», у період, з якого припинилася діяльність емітента, не може вважатися правочином, так як згідно статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є недійсним (нікчемний правочин).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлені наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №ВБ-341/2008 від 24.09.2008 позивачем здійснено купівлю акцій емітента ВАТ «Південьукрвторметресурс» на суму 1622766,00 грн. та згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №ВБ-342/2008 від 24.09.2008 позивачем здійснено продаж акцій емітента ВАТ «Південьукрвторметресурс» на загальну суму 1622932,00 грн.

Також судами встановлено, що вказані операції були здійснені після виключення емітента з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - 10.09.2008.

У разі проведення процедури банкрутства Законом України від 14.05.1992 №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон №2343-XII), встановлюється наступний порядок ліквідації юридичної особи.

Постановою про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора (пункт 1 статті 24 «Функції господарського суду у ліквідаційній процедурі» Закону № 2343-XII).

Функції ліквідатора зазначені у пункті 1 статті 25 «Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії» Закону N 2343-XII.

Пункт 2 статті 25 Закону № 2343-XII визначає, що до ліквідатора переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс (стаття 32 «Звіт ліквідатора» Закону № 2343-XII). Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Відповідно до пункту 7 статті 59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 39 «Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом» Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачений наступний порядок виключення юридичної особи з державного реєстру в разі банкрутства:

згідно пункту третього, - з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлені законом та які є вичерпними. Серед таких відсутні обмеження щодо обігу акцій в незаборонений законом спосіб;

згідно пункту п'ятого, - у разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи - банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Дата надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Згідно пункту шостого, - дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Виходячи із аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, слід зазначити, що прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ніяким чином не обмежує обіг акцій.

Відповідно до статті 177, частини 1 статті 178 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 статті 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222 затверджений Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

Згідно з підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 1 розділу II вказаного Порядку реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Законодавство України не встановлює жодних обмежень обігу акцій до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, що на момент укладання договору №ВБ-342/2008 від 24.09.2008 операція із акціями була проведена до моменту прийняття розпорядження ДКЦПФР та до публікації відповідної інформації.

Таким чином, в період проведення операцій з акціями ВАТ «Південьукрвторметресурс» вони відповідали критеріям, встановлені чинним законодавством для цінних паперів.

Як наслідок, посилання ДПІ у Деснянському районі м. Києва на підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР при встановлені заниження при отримані (нарахуванні) доходів від іншої діяльності на суму продажу акцій ВАТ «Південьукрвторметресурс» є помилковим, оскільки вказаний підпункт не має вимоги по віднесенню до інших доходів суми продажу акцій по емітенту, за яким розпочата процедура банкрутства.

З цих же підстав помилковими є посилання відповідача на порушення підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР та висновки про завищення позивачем фінансового результату від проведення операцій з акціями за ІІІ квартал 2008 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров