Ухвала суду № 36229737, 30.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 820/5354/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 820/5354/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2013 року ТОВ науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ № 0000271504 від 20.06.2013 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17.09.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Спецтрубомонтаж».

Основ'янська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВО "Вертікаль" з питань взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Спецтрубомонтаж» за січень 2013 року в доповнення до акту № 2340/15.4-08/30750980 від 25.04.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВО «Вертікаль» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2012 року».

За результатом проведеної перевірки складений акт № 2798/15.4-08/30750980 від 04.06.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 р. на 6088 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271504 від 20.06.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6088 грн. за основним платежем та 3044 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Спецтрубомонтаж».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює кумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових Періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України).

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки інших органів державної податкової служби, зокрема ДПІ у Дзержинському районі, викладених у акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства у період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року» № 749/2240/31939034 від 26.02.2013 р. та акті «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за 2010 р. та січень 2013 р.» № 316/2240/31939034 від 10.04.2013 року, за висновками яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період січень - грудень 2010 р., з 01.01.2011р. по 31.12.2012 р. та січень 2013 р.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ НВО "Вертікаль" - замовник та ТОВ «Спецтрубомонтаж» - підрядник укладений договір підряду № 151112 від 15.11.2012 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами цього договору роботи по відновленню підлоги, що включають у себе наступні технологічні операції: очищення, зрізання металоконструкцій із підлоги, шліфування, усунення дефектів, полірування та лакування на площі 2193,5 кв.м. та улаштування мозаїчного покриття підлоги вибірково за погодженням із замовником на площі 432,82 кв.м. у виробничих цехах головного корпуса (А-5) замовника за адресою по вул. Шевченка, 20, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити надані послуги. Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт складає суму вартостей по специфікаціях, а згідно додатку №1 до договору, а саме специфікації - 64911 грн. з ПДВ.

У підтвердження виконання робіт надані копії рахунку-фактури № КР - 080117 від 08.01.2013 року, акту прийняття-передачі виконаних робіт № КР-080117 від 08.01.2013 р.

ТОВ «Спецтрубомонтаж» виписана податкова накладна № 21 від 08.01.2013 року на суму 36527,1 грн., у тому числі ПДВ 6087,85 грн.

Фактичний розрахунок між сторонами здійснений шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується копією платіжного доручення № В0000440 від 15.01.2013 р., банківської виписки.

Придбання позивачем матеріалів для виконання робіт підтверджується копіями видаткових накладних, вимог-накладних.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки, у якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС №0000271504 від 20.06.2013 року таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 820/5354/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.