Ухвала суду № 36229303, 30.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 816/3825/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 816/3825/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві , Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

21.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови в поверненні безпідставно сплаченого збору та стягнення з Державного бюджету України безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2287,5 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29.08.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з огляду на відсутність у останнього обов'язку сплати такого збору при придбанні легкового автомобіля.

Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 05.04.2011 року ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 000052, згідно якого позивачем придбано автомобіль легковий марки ВАЗ 217130 комплектації 118-01, кольору 630Y (2011 р.в.).

Відповідно до квитанції від 15.04.2011 року ним сплачено 2287,5 грн. на розрахунковий рахунок 31213224700002, одержувач платежу - УДК у Полтавській області, призначення платежу «збір при купівлі-продажу автомобіля».

На звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави із заявою від 28 травня 2013 року про повернення вказаної суми, останнім 05.06.2013 року складено лист-відмову № 199/К-02, яким зазначено про відсутність підстав для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкового автомобіля.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з огляду на відсутність у останнього обов'язку сплати такого збору при придбанні легкового автомобіля.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час сплати збору позивачем) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується при відчуженні автомобіля, і, відповідно, платником збору є особа, яка відчужує автомобіль.

Згідно з п.п. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відчуження майна - це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є саме продавці легкових автомобілів, що сплачують збір при відчуженні вказаного майна, а не покупці, як помилково зазначає перший відповідач у письмових запереченнях проти позову.

Слід вказати, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» визначений порядок сплати зазначеного збору.

Пунктом 12 вказаного Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів визначено підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичних осіб, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Отже, у частині визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів Порядок суперечить приписам п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Та оскільки Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» по відношенню до Порядку має вищу юридичну силу, у межах спірних відносин застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема висловленій у постанові від 17.06.2008 року, прийнятій за наслідками перегляду за винятковими обставинами справи щодо повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим сума збору у розмірі 2287,5 грн. при купівлі легкового автомобілю сплачена позивачем безпідставно.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави щодо відмови в поверненні примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні авто в сумі 2287,5 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (в редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, що визначено пункту 5 Порядку № 226.

Відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, до основних завдань Пенсійного фонду України, крім іншого, належить забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року № 106 визначено, що за Пенсійним фондом України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за наступними кодами бюджетної класифікації - 24140000, 24140200, 24140300, 24140500, 24140600.

Згідно з п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 106 органам, що контролюють справляння надходжень бюджету доручено забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, п.п.1 п.16 якого встановлено, що для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, повернення надмірно або помилково зарахованих коштів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з Державного бюджету України здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органу Пенсійного фонду України.

Однак, УПФУ в порушення вимог чинного законодавства не направило до відповідного органу казначейської служби України подання, а також відмовило позивачу у застосуванні заходів щодо повернення примусово сплаченого ним збору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 816/3825/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.