Рішення № 36226613, 20.12.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/6605/12

Провадження номер 2/522/4571/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада, у якому просить Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нежитлове приміщення підвалу, площею 119,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4В,, зареєстрованого в реєстрі за № 15302, витребувати від ОСОБА_3 нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 119,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113 та передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради (департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради), що розташовано за адресою: м. Одеса, вул.. Артилерійська, 1, виселити ОСОБА_3 зі спірного приміщення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив у задоволенні позову відмовити, так як позивачем пропущений строк позовної давності та він є добросовісним набувачем.

ОСОБА_2 неодноразово викликалась у судове засідання, причини неявки до суду не повідомила.

Представник третьої особи просив позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається зі ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі, грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти визначенні відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Зокрема, до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд рад народних депутатів.

Згідно з рішенням ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області», рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 26 травня 2005 року № 196 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності», територіальною громадою м. Одеси було набуто право комунальної власності на вищезазначене нежитлове приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2006 року за ОСОБА_2 визнано право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 113, та складається з підвального приміщення загальною площею 119,1 кв.м.

02 лютого 2009 року, ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 119,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 113.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення площею 119,1 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 113 - залишені без розгляду.

Вищевказані судове рішення набрали законної сили, а тому суд вважає, що позивачем не був пропущений строк позовної давності.

Таким чином, оскільки рішення на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності, скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, ОСОБА_2 вважається особою, яка не набула право власності на спірне приміщення, а наступні правочини є недійсними виходячи з нижчевикладеного.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до норм ст. 388 ЦК добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

На підставі вищевикладеного, суд, вважаючи згідно з нормами ч. 3 ст. 61 ЦПК такими, що не підлягають доказуванню обставини, встановлені в іншій цивільній справі, керуючись зазначеними вище нормами закону, з огляду на те, що вищевказане спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника не з його волі, суд дійшов до висновку про задоволення позову в зазначеній вище частині.

При цьому, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 119,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 113 слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів даної справи, Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради звернулось до суду з вищевказаним (у наступному уточненим) позовом у порядку ст. ст. 16, 203, 215, 319, 321, 388, 399 ЦК України ЦК України.

Проте, зазначені вище норми матеріального права не вказують такий спосіб захисту права як виселення.

Позивач не зазначив норму матеріального права на підставі якої ОСОБА_3 підлягає виселенню з вищевказаного нежитлового приміщення, не визначив характер правовідносин, що виник між сторонами в частині виселення.

Крім того, в матеріалах даної справи відсутні дані про те, що ОСОБА_3 проживає (зареєстрований) в нежитловому приміщенні, загальною площею 119,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 113.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нежитлове приміщення підвалу, площею 119,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4В,, зареєстрованого в реєстрі за № 15302.

Витребувати від ОСОБА_3 нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 119,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113 та передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради (департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради), що розташовано за адресою: м. Одеса, вул.. Артилерійська, 1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради судовий збір у розмірі 53,65 грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: 20.12.2013